Як економічна політика Трампа може зупинити російську агресію

Росія веде проти нас війну, яку раніше ми не бачили в її історії. Російська армія зараз є армією найманців, солдати воюють не за "царя-батюшку", а за гроші. Раніше Росія була бідною країною, яка не могла собі дозволити найману армію, але астрономічні ціни на нафту в ХХІ сторіччі дозволяють Росії таку розкіш. Зараз використання у бойових діях солдатів строкової служби або мобілізованих сприймається як ексцес, вулиці всіх російських міст заповнені рекламою контрактної служби в армії. Зрозуміло, що вирішальним аргументом є не рекламні банери, а гроші.

Один найманець (російський або іноземний, який є дешевшим) за підписання контракту отримує суму, еквівалентну 5-15 тисячам доларів. Федеральний бюджет платить 400 тисяч рублів, що більше 4000 доларів, а місцеві бюджети доплачують до цього різні суми, наприклад, Татарстан з регіонального бюджету платить мільйон рублів. Правда, інші регіони не такі заможні, щоб платити по мільйону рублів, але виплати в Татарстані є далеко не рекордними.

Кожного дня на війні Росія втрачає приблизно тисячу солдатів (вбитими чи пораненими – не має значення), тому таку саму кількість мусить наймати нових, що вимагає витрат десь біля 10 мільйонів доларів на день. Демографічна ситуація в Азії та в Африці дає можливість наймати солдатів у такій кількості багато років, якщо російського людського ресурсу не вистачатиме.

Основні витрати на найману армію становить заробітна плата. На війні з Україною мінімальна ставка в російській армії зараз становить 210 тисяч рублів на місяць, тобто значно більше двох тисяч доларів. На фронті зараз воює приблизно пів мільйона солдатів і офіцерів, що потребує біля 50 мільйонів доларів щодня на їх оплату. Тобто війна найманою, а не мобілізованою армією вимагає додатково до 60 мільйонів доларів щодня. Ці цифри не претендують на бухгалтерську точність, вони тільки показують масштаб і суть явища.

У війні найманою армією фінансові ресурси є вирішальним аргументом. В 2023 році один день війни коштував Росії більше 200 мільйонів доларів, цього року очікується що витрати будуть значно вищими за 300 мільйонів доларів на день.

При таких величезних витратах на війну економіка Росії не падає, навіть зростає, зубожіння населення не помітно. Деякі випадки, як от зникнення з продажу курячих яєць і стрибок цін на них, швидко ліквідуються за рахунок імпорту. Все це пояснюється наявністю великого і стабільного фінансового джерела, яким є експорт нафти і нафтопродуктів. В 2023 і в 2024 році цей експорт стабільно забезпечує Росії біля 600 мільйонів доларів надходжень щодня.

Якщо витрати на забезпечення такого рівня експорту становлять не більше 200 мільйонів доларів на день (точних даних не маю, це просто оцінка, яка здається достатньо високою), то залишається ресурс на фінансування війни не менше 400 мільйонів доларів щодня. Якщо не перекрити цей фінансовий потік, то припинити російську агресію не вдасться. Саме цей ресурс дозволяє воювати найманою армією, захищає рівень життя росіян від впливу воєнних витрат, дозволяє переплачувати посередникам за поставку західних компонентів і обладнання для виробництва зброї тощо.

Як можна зменшити фінансові ресурси агресії? Тільки зменшенням доходів від нафтового експорту, тобто або зменшенням фізичного обсягу експорту, або ж зменшенням ціни на нафту і нафтопродукти.

Силовий (воєнний) спосіб фізичного зменшення експорту очевидний – це враження морських портів, через які йде експорт нафти і нафтопродуктів. На відміну від НПЗ, яких в Росії багато десятків, морських нафтових портів небагато, а головних для експорту нафти і нафтопродуктів всього п’ять, чотири з них в досяжності наших ударних безпілотників. Всі бачать, що вражати НПЗ і нафтобази на території Росії ми вже навчилися, тож припинити роботу чотирьох портів з воєнної точки зору здається можливим, а відсутність ударів по цих портах можна пояснити тільки політичними мотивами.

Очевидно, припинення російського нафтового експорту не тільки залишить агресію без фінансового джерела, а й спричинить стрибок цін на нафту і нафтопродукти в США і ЄС, без допомоги яких ми воювати не маємо чим. Тому зрозуміло, що західні країни, які надають нам військову і фінансову допомогу, проти ударів по російському нафтовому експорту, тобто за продовження фінансування війни Росією. Удари по російському нафтовому експорту є черговою "червоною лінією", перейти яку ми не наважуємось, а не перейти – означає не мати шансів на виснаження Росії і припинення її агресії.

Але зменшення доходів від нафтового експорту можливе не тільки за рахунок фізичного зменшення експорту, а й за рахунок кардинального зниження ціни на нафту. Спроба західних партнерів обмежити ціну російського експорту нафти виявилася невдалою, бо гранична ціна в 60 доларів за барель залишає росіянам великі прибутки, та і навіть це обмеження вони навчились успішно обходити. Потрібно значно більше, приміром, двократне, зменшення ціни, причому таке, обійти яке не можливо в принципі.

В цьому полягає ідея припинення війни, запропонована Трампом у недавньому виступі в Чикаго. Він сказав, що при цині нафти 100 доларів за барель Путін воювати може скільки захоче, а при ціні 40 доларів – воювати не зможе. Нагадаю, останнім часом ціна нафти тримається вище 70 доларів за барель, тенденцій до різкого падіння ціни до вказаного Трампом рівня не видно.

Ідея щодо фатальних наслідків двократного падіння ціни на нафту для російської економіки має цілком очевидний історичний прецедент. В середині 1980-х років відбулося саме так: в 1985 році ціна нафти була більше 20 доларів за барель, а в 1986 році впала до 10 доларів. Економіка СРСР, обтяжена непомірними військовими витратами, не витримала, у другий половині 1980-х почалась економічна криза, яку багато хто може пригадати. Вона переросла в політичну кризу, яка призвела до краху СРСР і до незалежності України.

Тільки в кінці 1999 року ціна нафти повернулась до рівня 1985 року, що співпало з початком царювання Путіна і створило у росіян враження успішності його політики, хоча причиною економічного буму в Росії було стрімке зростання ціни на нафту (з 1999 по 2008 рік ціна зросла в 10 разів і перевищила 100 доларів за барель!). Нагадаю, що параноїдальна анти-західна агресивність Путіна розпочалась в 2007 році, коли ціна нафти досягла 80 доларів.

В нинішніх умовах двократне падіння ціна на нафту призведе до скорочення валового доходу Росії від нафтового експорту до 300 мільйонів доларів на день (а може ще нижче, бо російська нафта має гіршу якість порівняно з близькосхідною), що ледь перекриє собівартість та не залишить коштів для ведення війни. При таких доходах у Росії не вистачить коштів не тільки на найману армію, а навіть на мобілізовану. Щоб витрачати на війну 250 мільйонів доларів на день, потрібно буде наважиться на суттєве зниження життєвого рівня росіян.

Чи можна обвалити ціну на нафту вдвічі? Трамп запевняє, що він спроможний це зробити за 12 місяців при владі. Інструмент для цього очевидний – значні обсяги додаткової нафти на ринку, що зведуть нанівець обмеження на видобуток нафти, яке штучно підтримує ОПЕК+. За думкою Трампа, це легко зробити, якщо на світовий ринок надійде велика кількість американської нафти з нових родовищ Аляски. Саме так відбулося на початку 1986 року, коли Саудівська Аравія раптом в 2,5 рази збільшила постачання нафти на світовий ринок.

Запаси нафти на Алясці величезні, як і сибірськи запаси у Росії, родовище на північному сході Аляски за запасами подібне до Самотлору - найбільшого російського родовища нафти. Але дискусії щодо видобутку нафти на північному сході Аляски не вщухають вже майже 50 років. Республіканці за видобуток, демократи – проти. Причина суперечок – оцінка екологічних наслідків.

В 2017 році адміністрація президента Трампа дозволила видачу двох ліцензій на видобуток нафти на цьому родовищі, дозвіл був затверджений Конгресом США. Трамп мав намір взагалі зняти обмеження на видобуток нафти на арктичному узбережжі Аляски, бо Бюро земельного управління в 2019 році видало відповідну оцінку впливу на навколишнє середовище.

На початку січня 2021 року відбувся аукціон з продажу прав видобутку нафти на цьому родовищі, який відзначився слабким рівнем участі, тільки половина лотів була викуплена. Було зрозуміло, що Байден, який переміг на президентських виборах, не підтримує видобуток нафти на Алясці. Відразу після інаугурації, через два тижні після аукціону, Байден видав наказ про зупинення буріння. В 2021 році Байден призупинив дію виданих за часів Трампа ліцензій, а в 2023 році взагалі їх скасував.

Якщо говорити про можливі екологічні наслідки видобутку нафти на арктичному узбережжі Аляски, то найчастішим аргументом можна почути шкоду для величезного стада оленів карібу, які там живуть. Це стадо налічує біля ста тисяч голів і мігрує по Алясці на відстань двох тисяч кілометрів. Нафтові промисли можуть завадити цій міграції.

Нині Трамп заявляє, що в разі перемоги на виборах він відновить буріння нафтових свердловин на Алясці, що дасть таку кількість нафти, яка обвалить штучно завищену ціну на нафту. Він вважає зниження ціни на нафту не самоціллю, а засобом зменшення витрат на виробництво в США, що зробить можливим повернення в США промислових підприємств, які за останні десятиріччя були переведені за кордон, головним чином в Китай. Відродження американської промисловості є головним гаслом економічної політики Трампа. Екологічну шкідливість нафтових свердловин на Алясці він вважає перебільшеною або навіть вигаданою.

Можна по різному сприймати Трампа (особисто мені він як людина глибоко антипатичний), але його пропозиція щодо зниження цін на нафту і, там самим, позбавлення Росії фінансових ресурсів для ведення війни, є цілком резонною і дуже корисною для України. Навіть, якщо олені постраждають, це не можна порівняти зі стражданнями людей від божевільної війни Путіна. По великому рахунку, пропозиція Трампа є єдиною дійсно дієвою пропозицією західного політика щодо того, як позбавити Росію фінансового джерела для ведення війни. Всі економічні санкції, навіть такі, які Байден називав "ядерними", виявилися провальними, на здатність Росії фінансувати війну вони суттєво не впливають.

Ми не знаємо, чи повернеться Трамп у Білий дім, а якщо й повернеться, то чи зможе виконати обіцянку про двократне зменшення ціни на нафту. Але його ідея залишити Путіна без джерела фінансування війни за рахунок нафти з Аляски могла б мати далекосяжні результати, які можна порівняти з політичними наслідками двократного падіння нафтової ціни в 1986 році.