Контури економіки майбутнього. Нові явища в світовій економіці. Частина 1

Глобалізація економіки створила виробничі ланцюги, які поєднують десятки країн у різних куточках світу. Пандемія 2019-2020 розірвала багато ланцюгів поставок, що спричинило запинку виробництва на тисячах підприємств в різних країнах. Тоді це сприймалося як випадковість, із закінченням пандемії звична глобалізація мала б повернутися. Але ми бачимо, що цього не тільки не відбувається, а виявляються все нові фактори, які діють проти глобалізації, за обмеження міжнародних коопераційних поставок і навіть за заборону багатьох з них.

Глобалізація з точки зору економіки є раціональною, бо зменшує витрати виробництва, здешевлює споживчі товари і надає можливість краще використовувати ресурси. Серед недоліків глобалізації треба особливо підкреслити створення залежності і викликані цим ризики.

За останні 40 років Китай перетворився на світову майстерню, з якої решта країн отримує майже все – від панчіх до електромобілів. По багатьох товарах поставки з Китаю фактично не мають альтернативи, наприклад – рідкоземельні метали або сонячні панелі. Пандемія 2019-2020 років, яка виникла в Китаї, зупинила або пригальмувала виробництво на багатьох китайських підприємствах, що відчули споживачі в усьому світі. Стало очевидно, що зосередження виробництва якогось товару на 80-90% на території Китаю, хоч і зменшує витрати, але створює ризик залежності. З точки зору медицини, залежність – це хвороба, особливо залежність від речовин, здатних викликати смерть людини, наприклад, тяжких наркотиків. Залежність світової економіки від Китаю всі більше нагадує наркотичну.

Залежність Європи від російської нафти і газу створила передумови для російської агресії в Україні, бо Путін повірив, що ця залежність завадить країнам Європи прийти на допомогу Україні, а це забезпечить росіянам легку перемогу. Нам пощастило, що всі, крім Угорщини і Словаччини, цю залежність подолали, Путін помилився. В світі виявилось доволі багато альтернативних джерел нафти і газу, які хоч і збільшили виробничі і споживчі витрати в країнах Європи, але не спричинили серйозних економічних наслідків.

Фантастична диверсія проти Хезболи у вересні 2024 року показала ще одну загрозу глобалізації: неможливість зараз мати впевненість, що ти купуєш безпечні вироби, бо невідомо хто і де їх виготовив. В умовах глобалізації і вільного переміщення по світу технологій і виробництв виявилося неможливим встановити, хто ж виробив пейджери, начинені вибухівкою. Якщо ви купуєте телевізор (а більшість з тих, що продаються в українських магазинах невідомо, де і ким зібрані), як ви можете знати, що цей прилад передає в Інтернет і які з Інтернету отримує команди?

Щоб бути впевненим у безпечності телевізора або будь-якого біль-менш складного виробу, цей товар має бути зібраний в країні і на підприємстві, яке не викликає підозри. Така система продажу, коли потрапити на ринок можна тільки через складну процедури контролю виробника і виробництва, існує зараз на ринку медичних препаратів, бо тут загроза життю очевидна. Зараз стає очевидним, що загрозу можуть становити не тільки медичні препарати, а й начебто невинні речі, як оті невідомо ким зроблені пейджери, що вибухали в Лівані. Але навіть на ринку медичних препаратів ми час від часу чуємо про продаж підробок, безпечність яких сумнівна, що ж казати про ринки інших товарів, для яких державної реєстрації не існує взагалі. Перевірити їх безпечність не можливо, можливо тільки заборонити їх імпорт.

Можливість виробляти електронні пристрої невідомо де обумовлена доступністю і швидким розповсюдженням технологій. Особливу загрозу становить розповсюдження технологій, які використовуються для виготовлення озброєння або виробів, які можуть бути використаними в якості зброї (іграшкові дрони стали першим прикладом такого роду).

Практично кожної ночі Україну атакують іранські ударні безпілотники Шахед-131 та Шахед-136 та їх копії, виготовлені в Росії. Іран вже десятиріччями знаходиться під західними санкціями, тим не менш, аналіз уламків Шахедів, збитих над Україною, показує, що в моделі 131 міститься 52 іноземні компоненти, а в 136-й моделі – аж 57. Центральні офіси виробників цих компонентів знаходяться в США, Швейцарії, Нідерландах, Німеччині, Канаді та Японії. Схожа картина з новітніми російськими ракетами – всі вони виробляються зі застосуванням західних компонентів і технологій, які потрапляють в Росію через посередників з країн, що відкрито або приховано підтримують її у війні з Україною.

Таким чином, глобалізація створила принаймні три фундаментальні загрози для безпеки: (1) залежність від постачальника товару, (2) неконтрольоване розповсюдження технологій і виробів, які можуть використовуватися для виготовлення зброї, (3) неможливість проконтролювати походження і/або безпечність товару. Подолання цих загроз вимагає застосування політики, яка протирічить економічній раціональності. Тобто економічна політика має виходити не з економічних міркувань.

Залежність і її подолання

Залежність ЄС від російської нафти і газу була подолана доволі швидко завдяки тому, що на світовому ринку багато альтернативних джерел. Але вже є випадки залежності, в яких альтернатив для швидкого використання не існує. Найбільш наочним прикладом є залежність від китайського виробництва рідкоземельних металів, яке забезпечує зараз 99% потреб країн ЄС.

Серед рідкоземельних металів є, приміром, неодим. На території Китаю знаходиться біля 50% світових запасів цього металу, при цьому Китай забезпечує більше 90% світового виробництва неодиму. Більша частина виробленого неодиму використовується для постійних магнітів, бо неодимові магніти є найсильнішими з усіх можливих постійних магнітів. Тому високотехнологічні вироби, для яких потрібні постійні магніти, як приміром деякі моделі томографів, не можливо створити без доброї волі китайців щодо постачання неодиму.

Така ситуація склалася не тільки з рідкоземельними металами, а з багатьма критичними матеріалами. Останнім часом китайці почали використовувати цю залежність в якості інструменту тиску, накладаючи обмеження на експорт критичних матеріалів: в 2023 році були введені обмеження щодо германію, графіту та галію, а з 15 вересня цього року - стибію.

Більш того, Китай за останні десятиріччя розробив багато технологій виробництва критичних матеріалів, перш за все – рідкоземельних металів з імпортних концентратів. Китай не дозволяє експорт цих технологій.

Станом на 2020 рік в ЄС до офіційного переліку критичних сировинних матеріалів, крім рідкоземельних металів, увійшло ще майже три десятки позицій: стибій, берилій, бісмут, польовий шпат, кобальт, галій, германій, стронцій, титан, літій, вольфрам, тантал, фосфорит, метали платинової групи, натуральний каучук, коксівне вугілля, натуральний графіт, гафній, металічний кремній, боксит и ще декілька позицій. Китай контролює третину позицій цього переліку, а Росія тільки одну – паладій.

Цей перелік датований 2020 роком, російська навала 2022 року несподівано виявила ще один критичний для ЄС матеріал – нітроцелюлозу (сировину для пороху), дефіцит якої не дозволяє виробляти необхідну для України кількість артилерійських снарядів. Половину світового виробництва нітроцелюлози забезпечує Китай. В 2023 році Росія подвоїла закупки нітроцелюлози в Китаї, що дозволило їй виробляти більше снарядів, ніж всі європейські країни разом. Величезна економіка ЄС зараз дає нам втричі менше артилерійських боєприпасів, ніж північнокорейська економіка постачає росіянам.

В червні 2022 року було засновано Minerals Security Partnership (MSP), тобто Партнерство для мінеральної безпеки, до складу якого увійшли ЄС, США, Велика Британія, Південна Корея, Японія, Норвегія, Канада, Австралія, Індія, і декілька країн ЄС індивідуально (Німеччина, Франція, Італія, Швеція, Фінляндія, Естонія). Це ознака того, що міжнародна спільнота нарешті усвідомила небезпеку тотальної залежності від Китаю в сфери критичних мінералів.

Як буде працювати це партнерство – покаже майбутнє. Одним з перших кроків стало створення Форуму, який поєднує країни партнерства і країни, які мають значні запаси критичних мінералів. 18 липня цього року до Форуму приєдналася Україна та декілька інших країн: Аргентина, Мексика, Перу, Намібія, Узбекистан, Казахстан. Мета Форуму проста – створити спільні проекти видобутку критичних мінералів і експортувати їх в країни партнерства. Анти-китайська спрямованість партнерства і Форуму очевидна, хоча вона відкрито не декларується.

Зразками перших проектів в рамках партнерства в 2024 році можна назвати угоду між Бельгією і Конго щодо видобутку германію та між Південною Кореєю, Австралією та Танзанією щодо видобутку натурального графіту.

Загальна тенденція вже склалася: сировинна залежність від ворожої держави має бути подолана. Китай через відкриту підтримку Росії, КНДР та Ірану став очевидною загрозою для Заходу, залежність від поставок з Китаю треба негайно долати.

Контроль за розповсюдженням технологій

Технології, які можна використати у військових цілях не можна передавати потенційному ворогу. Це елементарна аксіома безпеки. Тому Захід не дозволяв передачу таких технологій в СРСР і радянські технології розвивалися завдяки добре поставленому шпіонажу. Справа Розенбергів була найбільш гучною і найвідомішою зі справ технічного шпіонажу на користь СРСР, хоча вряд чи найбільш інформативною з технічної точки зору.

На відміну від СРСР, Китай не сприймався на Заході до останнього часу як загроза. Вимоги Китаю до іноземних інвесторів, які вкладали в Китай сотні мільярдів доларів, передавати разом з фінансовими інвестиціями технології та ноу-хау, не викликала особливого спротиву. Зараз в Китаї працюють сотні науково-дослідних центрів, створених західними країнами, Захід власними грошима і власними руками створив технологічну економіку в Китаї, яка нині стала сприйматися як реальна загроза.

У вересні цього року у Financial Times була оприлюднена інформація, що США і Японія близькі до угоди щодо заборони експорту в Китай новітніх технологій виробництва напівпровідників. Нині саме у виробництві мікросхем, які потрібні для розробки штучного інтелекту (ШІ), вбачається найбільша військова загроза. Зараз навіть не можливо уявити, що може зробити зброя, оснащена засобами ШІ, тому стримати можливості Китаю, а через нього – можливості Ірану, КНДР і Росії, в цій сфері є нагальною потребою безпеки.

В сучасній економіці проконтролювати ланцюги постачання мікросхем практично не можливо, що показують наведені вище приклади Ірану та Росії. Тому контролювати треба можливість їх виробництва, бо обладнання та технології для цього можуть постачати лічені компанії в світі, приблизно три чверті світового ринку займають лише п’ять компаній: ASML (Нідерланди), Tokyo Electron (Японія) та три компанії з Каліфорнії - Applied Materials, Lam Research, KLA. А основну операцію в технології виготовлення мікросхем (літографію) може забезпечити зараз тільки одна компанія в світі – ASML. Споживачів такого обладнання не дуже багато, саме обладнання унікальне і дуже вартісне, що полегшує можливості контролю. Таким чином, угода між США, Японією та Нідерландами може заблокувати виробництво мікрочипів у Китаї та у будь-якій країні світу.

США почали вводити обмеження на постачання в Китай обладнання для виробництва мікросхем в 2022 році. Вони швидко долучила до цих заходів уряд Нідерландів і компанію ASML, бо в нідерландському обладнанні використовуються американські компоненти і технології.

Заборона юридично оформлена не по відношенню до Китаю, а по відношенню до окремих компаній на території Китаю. Враховуючи, що південнокорейська компанія Samsung має декілька заводів з виробництва мікросхем в Китаї, тотальної заборони зараз американці запровадити не наважуються, лазівка залишається, що створює потенційну загрозу передачі технології Китаю.

Для Tokyo Electron і уряду Японії рішення буде не простим, бо зараз біля 40% продукції Tokyo Electron купують китайські підприємства. Крім того, Японія має всі підстави очікувати від Китаю удару у відповідь – заборону продажу критичних матеріалів, перш за все – галію і графіту.

Крім заборони на постачання обладнання для виробництва мікросхем, США запровадили заборону на продаж в Китай мікросхем американської компанії NVIDIA, що використовуються в розробках ШІ.

Ми зараз тільки на початку технологічної війни в царині мікроелектроніки, заборона на постачання обладнання ASML почала діяти тільки в 2024 році. Ми бачили, що в 2023 році Китай зробив величезні закупки обладнання цього нідерландського виробника, і вже в цьому році були анонсовані китайськи вироби з використанням 7нм та 5нм технологій, хоча американці мали намір не дати можливість Китаю отримати технології, кращі за 10нм (це рівень технологій 2016-2017 років).

Безпека імпорту

Заборона імпорту в США китайських товарів на підставі загрози національній безпеці зараз відома всім, але вона була започаткована не в 2019 році в США, а роком раніше в Японії і Австралії, де на національному рівні відмовились від імпорту телекомунікаційного обладнання компанії Huawei.

В США на законодавчому рівні таке обмеження було запроваджено в 2021 році шляхом прийняття Закону про безпечне обладнання. Закон покладає на Федеральну комісію з телекомунікацій (FCC) контрольні функції щодо безпеки телекомунікаційного обладнання. Відповідно до цього закону FCC не має розглядати та затверджувати будь-які заявки на отримання дозволу для імпорту обладнання, яке представляє неприйнятний ризик для національної безпеки.

Діючи на підставі цього закону, FCC в 2022 році заборонила імпорт телекомунікаційної продукції, виробленої п’ятьма китайськими компаніями: Huawei, ZTE, Hikvision, Dahua, Hytera,а також їхніми дочірніми та афілійованими компаніями.

Заборону імпорту китайського телекомунікаційного обладнання також запровадили Велика Британія (з 2020 року, до 2027 року раніше встановлене обладнання має бути демонтоване), Швеція (з 2020 року), Канада (з 2022 року) і деякі інші країни. Одночасно з забороною імпорту продукції китайських виробників США заборонили експорті поставки компонентів цим китайським компаніям. До цієї заборони приєдналися провідні світові виробники мікросхем з Тайваню і Південної Кореї.

В цьому році до заборони імпорту телекомунікаційного обладнання США мають намір додати заборону автомобілів. Міністерство торгівлі планує заборонити використання в США автомобілів, які містять компоненти або програмні продукти, що походять з Китаю або Росії. Наявність таких компонентів або програмного забезпечення може надати можливість ворогам маніпулювати автомобілями на американських дорогах, перетворивши їх в знаряддя вбивства.

Зараз це здається дещо перебільшенням, але технологічно це вже можливо, тому дія Міністерства торгівля США є цілком резонною дією на упередження. Під заборону потраплять навіть американські автомобілі, які виготовляються в Китаї для продажу в США, наприклад популярна модель Лінкольн Наутілус.

Зрозуміло, що китайці намагаються знайти заходи у відповідь. Huawei, головний об’єкт західних санкцій, створює по всьому Китаю нові фірми, які не мають видимих ознак афілійованості. Абсолютно креативним кроком став цього року спосіб поставки телекомунікаційного обладнання без валютних платежів, а в обмін на яловичину. Раптово Huawei виявився найбільшим китайським торговцем яловичиною, бо санкції не розповсюджувалися на бартерні операції. Чекаємо на відповідну реакцію американців.

Висновок

Перелічені вище приклади нових процесів в світовій економіці не є випадковим збігом обставин, всі вони є першими проявами нового економічного порядку, загальні риси якого ми спробуємо виявити і обговорити, наскільки це зараз можливо.

(далі буде)