Про що мріють тилові мародери?

Чи треба автоматично закривати кримінальні справи щодо переходу державної власності у приватну, яким вже понад 10 років? Від відповіді на це питання залежить значно більше, ніж рішення Президента підписати чи не підписати закон №12089 про добросовісного набувача, прийнятий нещодавно Верховною Радою.

У всієї власності на пострадянському просторі є одна "родова травма" – процедура переходу з державної у приватну. За бажання чи під замовлення правоохоронці завжди можуть знайти недоліки у процедурі оцінки під час приватизації, помилки при оформленні документів на будівлі в БТІ, порушення під час відведення земель, випуску акцій підприємства. І цією вразливістю в Україні останніми роками активно користується каста тилових мародерів.

У 2000-х і 2010-х роках "послугу" зламу документів на власність у силовиків і суддів замовляли професійні рейдери та фінансово-промислові групи олігархів, які стояли за ними, та "замовляли" підприємства до свого портфеля. Сьогодні, в умовах чергового переділу власності, сформувалася каста тилових силовиків з БЕБ, ДСР, Нацполіції, СБУ, Прокуратури, ДБР, Податкової, НАБУ, суддів усіх рівнів, які пов’язані родинними та клановими зв’язками. Їх об’єднує головний інтерес – створення проблем бізнесу будь-якого масштабу задля примусу до сплати "відступних". Як сказав один прокурор, "...ми по них "збудимось", зафіксуємо обшуками і вийдемо з пропозицією, від якої вони вже не відмовляться…".

У цій схемі беруть участь силовики та судді. І що найголовніше – НІХТО (!) за всі роки Незалежності України не поніс персональної відповідальності за використання своїх повноважень для особистого збагачення шляхом "кошмарення" бізнесу.

Можна навести сотні прикладів блокування роботи підприємств, кримінального переслідування та затримання бізнесменів, виходу з країни іноземних інвесторів практично з усіх галузей економіки – і все за справами, яким вже понад 10 років і ніхто їх закривати не планує. При цьому навіть у господарських та податкових відносинах є трирічний строк оскарження. А от щодо базового принципу вільного світу – недоторканності приватної власності – в Україні фактично відсутній строк, після якого у будь-якого охочого нажитися не буде можливості шантажу.

Ситуація із голосуванням за закон №12089 виявила одностайність у тезах публікацій професійних борців за "громадські інтереси", які залишилися без зовнішньої матеріальної підтримки і шукають нові точки прикладання сил для продовження своєї "професійної боротьби". Повторюються тези про дерибан прибережних територій, "лісів, полів і річок". А ще тези про зловживання "попередників" і можновладців, які пооформлювали на себе "маєтки та вотчини" у заповідних місцях.

Але проблема значно глибша – вона в тому, як в українському суспільстві формується ставлення до поняття приватної власності та її недоторканності. Професійні борці-активісти виступили з єдиними тезами і вирішують проблему своєї непотрібності в умовах війни, граючи на розколі та почутті ненависті до "багатих і успішних". Це вигідно чинній владі, якій потрібне бідне і слухняне населення. Яке дивиться "нескінченний марафон" і йде по бюджетні подачки. А потім знову голосує за тих, хто ці подачки видає.

Тим часом у світі існують два підходи до поняття власності. Умовно, Західний та Східний. Західний – у якому століттями, шар за шаром, формується матеріальна культура, у якому власність, зароблена своєю працею, ти можеш передати своїм дітям. І твої спадкоємці, якщо будуть достатньо освіченими й розумними, зможуть зберегти, примножити і передати цю власність своїм дітям. Так формується спадковість, еволюція і поступовий розвиток своєї країни, крок за кроком, шар за шаром.

А є Східний підхід. Він полягає у захопленні влади однією політичною групою і подальшому паразитуванні на залишках здобутків попереднього циклу або на інфраструктурі, що дісталася від попередньої цивілізації. Потім відбувається перехоплення управління у збанкрутілої політичної групи й прихід до влади іншої. Та таке ходіння по колу, яке не розірвати…

І тепер головне питання, на яке кожен із нас має дати собі відповідь: за що ми боремося у цій війні? Що ми захищаємо? Свою країну і своє право передати її у спадок своїм наступним поколінням? Чи можливість для чергових "професійних активістів" і кланів корупціонерів трактувати законність Права Власності у своїх особистих інтересах? Східний чи західний підхід?

Якщо підтримуєте Цивілізацію, а не незкінченну Орду, закликаю долучитись до петиції на Президента України Володимира Зеленського підписати Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача.