Гривня – більше ніж гроші. Але чи вірить у це НБУ?

"Гривня. Більше ніж гроші". Таку назву має виставка, яка відкрилась в Українському Домі 28 березня і триватиме до 11 травня. Співорганізаторами проєкту є Український Дім та Національний банк України.

Це справді неординарна подія, наповнена багатьма важливими сенсами, і тим, хто ще не встиг відвідати виставку, варто за можливості це зробити. І бажано з дітьми.

Немає потреби та й навряд чи можна додати щось до тих аргументів, які Нацбанк навів у своїх численних комунікаціях, присвячених виставці. Усі вони випливають з назви проєкту і стосуються того незаперечного факту, що гривня є таким самим атрибутом суверенітету, як державний прапор, герб і гімн.

Можна лише порадіти, що НБУ намагається прищепити суспільству такий кут зору на національну валюту. Проте, немає впевненості, що вищезазначеного погляду дотримуються в самому Нацбанку.

17 квітня під час пресбрифінгу, присвяченого черговому рішенню Правління НБУ щодо облікової ставки (залишити на рівні 15,5%), Голова НБУ наголосив: "Ми непохитні у своєму прагненні забезпечити привабливість гривневих активів".

На перший погляд, вказане прагнення Нацбанку цілком відповідає меті піднесення престижу гривні. Але це тільки на перший погляд. Насправді, його сенс є прямо протилежним.

Варто нагадати, що до політики "забезпечення привабливості гривневих активів" Нацбанк перейшов ще в червні 2022 року, коли облікову ставку було різко підвищено з 10% до 25%.

Ключовими елементами цієї політики є підтримання високих ставок НБУ та фактичний примус Уряду до підвищення ставок за ОВДП. Третій елемент – заохочення банків до підвищення ставок за депозитами – вдається Нацбанку не надто добре.

Фактично, зазначена політика базується на переконанні, що якщо власникам гривні не заплатити достатньо багато, вони відмовляться від неї на користь якогось стабільнішого або більш прибуткового активу.

Це те саме, якби ми були віддані українському прапору за яскравість кольорів або гімну – за мелодійність, а не тому, що вони є базовою цінністю Української нації.

Можливо, прагнення Нацбанку забезпечити привабливість гривневих активів за всяку ціну є також проявом того "одвічного комплексу меншовартості", про який слушно (хоча й в іншому контексті) згадував Голова НБУ?

У першу чергу вищезазначена політика НБУ стосується банків, які отримують гроші (ліквідність) у процесі фінансування дефіциту бюджету. В умовах війни витрачання урядом міжнародної допомоги, конвертованої в гривню, є фактично єдиним джерелом емісії.

Механіка цих процесів досить детально описана в нещодавніх публікаціях директора департаменту відкритих ринків НБУ, які стосуються особливостей функціонування валютного ринку в умовах війни. З них випливає, що основним фактором збереження відносної стабільності гривні (а отже й довіри до неї) є достатність та регулярність інтервенцій НБУ з продажу іноземної валюти на ринку.

Показовим є той факт, що в зазначених публікаціях жодного разу не зустрічається слово "ставка" (ключовий інструмент політики "забезпечення привабливості гривневих активів"), оскільки автор відштовхується від процесів у реальній економіці (попит на валюту під імпорт товарів і послуг), а не від спекулятивних інтересів суб’єктів з надлишком гривні.

Те, що автор наприкінці викладу побіжно згадує про намагання Нацбанку "підвищити економічну привабливість інструментів, номінованих у національній валюті", не спростовує вищезазначеного висновку, а сприймається радше як данина офіційній позиції регулятора.

Слід відверто визнати, що політика "забезпечення привабливості гривневих активів" вигідна тільки банкам і невеликому прошарку рантьє, які розглядають гривню як ресурс для отримання прибутку і примноження статків. Водночас для держави і реального сектору економіки така політика означає лише додаткові витрати і ускладнення доступу до фінансових ресурсів.

І коли представники Нацбанку намагаються зобразити банки мало не філантропами, які активно вкладають кошти в ОВДП та справно сплачують до бюджету податки й дивіденди, варто додавати, що завдяки політиці "забезпечення привабливості гривневих активів" вони дуже непогано заробляють за рахунок держави. Йдеться, зокрема, про відсотки за ОВДП та депозитними сертифікатам НБУ, а також компенсацію ставок за державними програмами підтримки кредитування.

Важливо мати на увазі ще один важливий момент. У недавньому інтерв’ю перша заступниця Голови НБУ Катерина Рожкова зазначила дослівно таке:

"З початком повномасштабної війни Мінфін переглянув цілі та завдання для державних банків, з огляду на умови воєнного часу. Зокрема одним із завдань є інвестування в облігації внутрішньої держпозики (ОВДП), і банки свою роботу виконують".

Тобто, державні банки, виконуючи настанову єдиного акціонера (держави), купували б ОВДП за будь-яких обставин, а підвищення ставок Нацбанком лише збільшило витрати бюджету на їх обслуговування.

А що ж інфляція? Можливо, "привабливість гривневих активів", забезпечена високими ставками, має бажаний вплив на цінову динаміку?

Абсурдність ситуації полягає в тому, що ні облікова, ні інші ставки НБУ практично не впливають на інфляцію. У свідки можна закликати безпосередньо Нацбанк, який в коментарі щодо рівня інфляції у березні повідомив, зокрема, таке:

"Надходження нового врожаю, поліпшення ситуації з енергопостачанням, зниження тиску з боку ринку праці, здешевлення нафти, а також заходи монетарної політики НБУ сприятимуть розвороту інфляційного тренду вже влітку".

Іншими словами, облікова ставка почне впливати на інфляцію тоді, коли вичерпається дія багатьох чинників, до яких Нацбанк не має жодного стосунку. Оцініть красу конструкції!

Під час вищезгаданого пресбрифінгу 17 квітня журналіст одного з економічних видань поставив принципове запитання: чи планує Нацбанк "калібрувати" свою політику з огляду на ризик уповільнення економічного зростання?

У відповідь один з членів Правління НБУ повідомив, що економіка наразі перебуває близько до свого потенціалу, а погіршення прогнозів зростання ВВП (як і перегляд оцінки зростання 2024 року) пов’язане не з очікуванням суттєвого охолодження економіки, а з переоцінкою її потенціалу. Вочевидь, йдеться про зменшення цього потенціалу.

Як такі міркування позначатимуться на політиці регулятора дав зрозуміти інший працівник Нацбанку ще два місяці тому:

"На цьому етапі економічного циклу сукупний попит перестав відігравати дезінфляційну роль, як це було раніше. Фундаментальний інфляційний тиск, зумовлений зростанням виробничих витрат, обґрунтовує необхідність посилення монетарної політики НБУ".

Тож, враховуючи зазначену логіку, маємо радіти щоразу, коли Нацбанк утримується від ще більшого підвищення ставок.

Але є один важливий нюанс: потенційний рівень ВВП – це "неспостережувана величина", яка існує лише в уяві прогнозистів Нацбанку, тобто в їхній квартальній прогнозній моделі.

Тому, дуже важливо, щоб персонал НБУ був не лише професійним, а й вірив у ті важливі речі, які доносить до суспільства виставка-експедиція "Гривня. Більше ніж гроші".