Чому призначення/непризначення голови БЕБ нічого не змінить?

Українське суспільство та вітчизняний інформаційний простір черговий раз лихоманить. Уряд заблокував призначення обраного комісією на конкурсній основі кандидата на посаду голови Бюро економічної безпеки (БЕБ). Бізнес-середовище, експерти, професійні реформатори, активісти і візіонери, які один поперед одним вимагали "перезавантаження" БЕБ, поводяться так, нібито сталось найгірше, що тільки може бути в сучасній Україні – обвалися фронт і москальські танки вже через пару діб будуть вільно їздити Хрещатиком.

Насправді, що ця новина, що сам конкурс, як і процедура "перезавантаження" БЕБ, є бурею в склянці води. За жодного варіанту розвитку подій все це не матиме аж ніякого впливу на те, що відбуватиметься з Україною надалі. Тож, давайте спробуємо розібратись, чи так це?

Головна помилка з БЕБ була допущена не вчора і не сьогодні. Вона сталась вже у досить далекому 2020 році, коли (всім відомо, у чих головах) визріла "геніальна" ідея реформування податкової міліції шляхом утворення окремого самостійного органу. Закон про БЕБ був прийнятий 28 січня 2021 року, ним було створено центральний орган виконавчої влади, що відповідає за протидію економічним правопорушенням. БЕБ мав би замінити податкову міліцію та інші органи у сфері боротьби з економічними злочинами.

Передбачалось, що основна відмінність новоствореного органу буде полягати у способі його діяльності, а саме здебільшого аналітична складова має замінити методи оперативно-розшукової діяльності. Завдяки цьому БЕБ мав би першим реагувати на існуючі ризики та загрози для економічної безпеки держави.

Але, як часто у нас буває, не так сталось як гадалось. До новоствореної установи, дуже легко змінивши колір прапору, перекочувала велика кількість податкових міліціонерів, а тому зовсім скоро стало зрозуміло, що БЕБ – ніякий не аналітичний орган, що має виконувати високу місію забезпечення економічної безпеки держави, а "податкова міліція 2.0".

"Клановість та закритість правоохоронної системи – коли працівники переходять між ключовими її органами, просуваються вертикально чи горизонтально з однієї структури в іншу – залишається однією з причин, чому нові інституції в Україні часто буксують на старті", – зазначається в одному з досліджень кандидатів на посади в ключових правоохоронних органах країни, опублікованому "Економічною правдою".

Це спостереження є релевантним і в нашому випадку – нинішнього конкурсу на посаду директора БЕБ.

З великими потугами, ледь-ледь вдалось запустити роботу Бюро перед самим початком повномасштабної війни. Проте всі, хто слідкує за історією його становлення, можуть підтвердити, що результативність та ефективність його діяльності, м’яко кажучи, завжди потребувала значно кращого.

Тому у 2024 році був прийнятий закон про "перезавантаження БЕБ" на основі відкритого конкурсу із залученням до складу конкурсної комісії міжнародних експертів: трьох представників від України і трьох міжнародників. При цьому, вирішальне слово у випадку рівності голосів залишається за міжнародними експертами. Власне, так і сталось. Голоси поділились порівну, а тому до Кабінету Міністрів було подано кандидатуру саме пана Олександра Цивінського, за якого проголосували три міжнародні експерти. Українці були проти.

Але перед тим як обурюватись діями КМУ, можна порадити усім ознайомитись з опублікованими на YouTube відеоматеріалами про засідання комісії з проведення конкурсу на зайняття посади директора БЕБ. Це майже 50-годинний серіал, ознайомлення з яким говорить багато не тільки про кандидатів, а й про саму комісію, вади процедури доборів, вищезгадану клановість системи.

Конкурс дійсно був відкритим і ця важлива його перевага дозволяє неголослівно стверджувати про існуючі системні вади не тільки правоохоронних органів, а всієї системи державного управління в Україні.

Перше що кидається в очі, після перегляду цього серіалу, – що в Україні крім чинних та колишніх прокурорів, слідчих, детективів та інших випускників обмеженої кількості юридичних ВНЗ не існує інших людей. Абсолютне домінування випускників юридичних вишів є зайвим підтвердженням згаданої клановості та упередженості процедур добору кандидатів на цю посаду.

Якщо б комісія дбала про аналітичну складову у діяльності роботи БЕБ, то тут би мали бути представлені крім юристів також економісти, бухгалтери, аудитори, ревізори тощо. Слід було б хоча б дати таким людям шанс. На відміну від цього, тут представлені виключно люди з юридичною освітою, більшість не просто мають вищу освіту, а є науковцями, тобто захистили дисертації.

На етапі відкритої співбесіди у конкурсі залишилось 16 кандидатів, половина з яких були представниками НАБУ. Також складається враження, що окремі з представлених кандидатів є, так би мовити, "професійними конкурсантами" яким не важливо ким і де працювати, головне – відразу сягнути найвищого щабля в ієрархії державних посад!

У ході ознайомлення з результатами відкритих співбесід потрібно звернути увагу, що жоден з кандидатів на високу посаду не зміг надати конкретної відповіді на питання членів комісії, як він бачить саме аналітичну роботу БЕБ.

Відповіді обмежувались дуже загальними фразами та апеляціями з боку кандидатів у кращому випадку до розроблених ними стратегій, що були представлені на розгляд конкурсної комісії. Можливо, комісії варто опублікувати хоча б стратегію переможця, щоб громадськість могла бачити рівень кваліфікації і конкурсантів, і комісії. Тому виходячи з професійного бекграунду кандидатів і, головне – переможця, ми можемо розраховувати виключно на те, що й надалі у БЕБ буде масштабуватись досвід оперативно-розшукової діяльності, притаманний ще податковій міліції, а не аналітичний формат, в якому ОРД може бути лише невеличким додатком до кропіткої аналітичної роботи.

Говорячи про розбудову аналітичної складової діяльності БЕБ, слід черговий раз звернути увагу на те, що досягти належного рівня її функціонування неможливо, не маючи доступу в оперативному форматі до даних Державної митної служби та Державної податкової служби України.

Зокрема, у інформаційно-комунікаційній системі "Податковий блок" міститься уся наявна інформації про наявні податкові ризики від макрорівня, до галузей у розрізі КВЕД і до мікрорівня – конкретних платників податків. Система електронного адміністрування ПДВ взагалі є моделлю вітчизняної економіки, яка дозволяє усі ризики не лише бачити, а й передбачати.

З огляду на це, слід виголосити крамольну з точки зору нинішніх реформаторів тезу про те, шо міна уповільненої дії була закладена майже десять років тому, коли вже об’єднані в єдине міністерство доходів і зборів ДПС і ДМС знову було роз’єднано, а згодом із складу ДПС ще й було виділено БЕБ. Бюро вимушене працювати з необхідними аналітичними даними у форматі запитів, не маючи повної картини ризиків і загроз, часто реагуючи на них, навіть за наявності бажання, із великим запізненням.

Потрібно звернути увагу також на те, що всі допущені кандидати до відкритих співбесід є чоловіками. А як же гендерна рівність, шановні члени конкурсної комісії, так і хочеться їх запитати. Як відомо, серед першого пулу кандидатів були представниці прекрасної статі і з належним бекграундом, але вони з незрозумілих причин не пройшли до фіналу конкурсу.

Ймовірно, обраний комісією кандидат є дійсно найкращим з-поміж претендентів на посаду. Вражаючий послужний список, служба в ЗСУ, щире бажання боротись з корупцією. Але академічна доброчесність кандидата викликає справедливі сумніви, на що й звернули увагу члени комісії, які представляли Україну.

Комусь це зауваження може здатись абсурдним, але для них потрібно нагадати, що в країнах ЄС академічна доброчесність є не менш важливою ніж фінансова, ділова або побутова. Існує безліч прикладів з різних країн ЄС коли за декілька абзаців плагіату у випускних роботах багаторічної давнини люди позбавлялись високих політичних посад. Україні, де плагіат навіть у роботах міністрів чи ректорів вітчизняних ВНЗ – більше норма, ніж випадковість, очевидно, потрібно здолати довгий шлях еволюції до європейських стандартів. Ніякий скринінг законодавства з цим не допоможе.

Насамкінець перейдемо до прагматики. Конкурси наштовхують на просте питання: чи може людина змінити систему будучи якщо не її частинкою, то перебуваючи в ній? Весь досвід української державності дозволяє надати негативну відповідь на це запитання. Непотична корупційна державна машина дуже швидко кооптує та рівняє навіть найбільш амбіційних. Для набуття належного бекграунду на державних посадах та зростання по кар’єрній драбині лояльність є першою і необхідною умовою просування нагору владної піраміди. Власне, наочним свідченням цього є історія "слуг народу".

Переконаний, шо від того чи буде призначений обраний комісією директор БЕБ, чи не буде, в Україні нічого не зміниться. Зовсім скоро у Верховній Раді може бути проголосований законопроєкт №13423 "Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо підтримки підприємств оборонно-промислового комплексу". У перших строчках там записана норма, якою, де-факто, надається імунітет від кримінальних переслідувань усім кому влада надала таку індульгенцію, і хто зможе "законно" здійснювати крадіжки на оборонних спорудах, закупівлях, виробництві зброї для ЗСУ. Воістину "усі тварини рівні, але декотрі – рівніші".

Саме це і є основним запобіжником від будь-яких незручних кандидатів та керівників правоохоронних органів, навіть якщо вони й виявляться "донкіхотами" та спробують поборотись з вітряками. Прийняття законопроєкту №13423 перетворює БЕБ та інші антикорупційні органи України виключно на декоративні інституції, такі собі "бюджетні синекури", що не здатні ні на що впливати, але вимагатимуть значних коштів платників податків на своє утримання. Занадто дорого, особливо в умовах війни, вітчизняним платникам обходяться усі ці експерименти з "реформуванням" державних структур, їх постійним "перезавантаженням", конкурси тощо і все тому, що за це немає ніякої політичної відповідальності для тих хто такі ідеї генерує.