Як вимога до локалізації допомагає українським виробникам? Приклад ліфтової галузі

Рівень проникнення імпорту в публічні закупівлі в Україні фіксується на рівні 38%, що майже у 4 рази більше за середній у світі (10%). В ЄС цей показник становить 5%.

Зокрема, частка українських ліфтів на ринку на початку 2025 року складала лише 40%. Включення ліфтів до переліку товарів із вимогою про мінімальну частку локалізації дозволить підтримати вітчизняне виробництво.

Домінування імпорту. Що це означає для виробників, економіки і кінцевого користувача

Ліфти – один з сегментів виробничого ринку, у якому тривалий час спостерігається засилля іноземної продукції, що постачається в рамках разових контрактів (по кілька одиниць). Це – несистемний імпорт, коли постачання відбувається нерегулярно і без чіткої стратегії. Несистемний імпорт обмежує можливості розвитку національних виробників і нарощення ними потужностей.

Зокрема, у 2022 році в Україну ліфти імпортували 80 компаній. З них 46 імпортерів завезли по 10 одиниць або менше, а 38 компаній – не більше 5 ліфтів. Основні постачальники – Туреччина та Китай. У 2023 році ситуація стала ще складнішою: лише з Туреччини імпортували ліфти 97 компаній.

Серед наслідків такого несистемного імпорту:

• недовантаження українських підприємств;
• брак інвестицій у нові технології;
• ризики для кінцевого користувача через відсутність гарантійного обслуговування, техпідтримки та запчастин.

Ліфти включено до переліку товарів, що підлягають вимозі до локалізації у закупівлях. Що і для кого зміниться?

2 серпня набрала чинності Постанова, що розширює перелік товарів, щодо яких застосовується вимога про наявність місцевої складової у собівартості. У 2025 році ця частка повинна складати не менше 25%, а в 2026 році – 30%. Надалі ця вимога зростатиме на 5% щороку, поки не досягне 40%.

Це перше розширення переліку з моменту запуску політики локалізації. Раніше ця вимога застосовувалася до закупівель 103 видів товарів, зокрема залізничного транспорту, міського транспорту, комунальної техніки та енергетичного обладнання.

Вимога локалізації не поширюється на товари, вироблені в країнах - учасницях Угоди СОТ про публічні закупівлі (GPA), зокрема в країнах ЄС, США, Японії, Південній Кореї, Великій Британії та інших.

Очікуємо, що завдяки цьому національні виробники зможуть досягти понад 50% частки ринку вже у 2025-2026 роках.

Ліфти також входять до переліку товарів, що беруть участь у програмі "Зроблено в Україні", в рамках якої держава компенсує покупцям 15% вартості товару вітчизняного виробництва. Таким чином, замовники мають можливість ухвалювати рішення не лише виходячи з міркувань безпеки і якості, а й отримати кешбек, обираючи українску продукцію.

 Чи здатний національний виробник задовільнити попит?

У житлово-комунальному секторі спостерігається критичне старіння ліфтового фонду: із понад 90 тисяч ліфтів в Україні більше 60 тисяч потребують заміни. Одночасно зростає попит на медичні ліфти: частка таких замовлень у виробництві зросла з 5% до 15% і продовжує збільшуватися.

При цьому національні виробники мають невикористані виробничі можливості: сумарна потужність українських підприємств дозволяє виробляти близько 5 000 ліфтів на рік, але фактичне завантаження, на прикладі заводу "Євроформат" Ліфти, у 2024 році склало лише 35%. За внутрішніми оцінками, державні закупівлі комплектних ліфтів у 2024 році становили близько 1 000 одиниць, що значно менше наявних потужностей. Це означає, що існує достатній резерв для нарощування виробництва.

При цьому однією з причин зростання несистемного імпорту у 2022-2023 роках був мораторій на перевірки якості ліфтів, який скасовано у вересні 2024 року. Повернення державного нагляду дозволяє відновити контроль за безпекою та якістю обладнання.

Впровадження політики локалізації – важливий, але не єдиний інструмент. Комплексний підхід, який поєднує локалізацію, державний нагляд за якістю продукції та інвестиції в українських виробників, дозволить стабілізувати ринок, скоротити імпортну залежність і забезпечити кінцевого користувача якісним та надійним обладнанням.