Економіка країни в стані перманентної війни. Приклад Ізраїлю (Частина 2)
Сучасна економіка Ізраїлю сформувалася в 1990-х роках, вона характеризується виключно великою роллю високотехнологічних виробництв та послуг. В світі є тільки дві країни, які витрачають на дослідження та технологічні розробки більше 5% ВВП – це Ізраїль та Південна Корея. Проте комерціалізація технічних інновацій в цих двох країнах відбувається зовсім різними методами: якщо в Південній Кореї технологічними інноваторами є великі компанії, то в Ізраїлі – це велика кількість невеликих новостворених компаній (стартапів).
Найбільш відома книжка про економіку Ізраїлю, що була видана не менш, ніж тридцятьма мовами, має назву "Країна стартапів"[1]. Тобто специфіка сучасної економіки Ізраїлю полягає в розробці власних технологій та комерціалізації їх шляхом венчурного фінансування стартапів.
Зовнішня ситуація 1990-х років
Економіка Ізраїлю завжди зростала в умовах постійного притоку робочої сили з-за кордону (за всю історію Ізраїлю тільки в 2024 році зафіксовано відтік населення через атаку ХАМАС в жовтні 2023 року, яка принесла найбільшу кількість жертв за історію країни).
Але в 1990-х роках імміграція була особливою – в ній була небачена раніше кількість науково-інженерного персоналу. Це був період розвалу СРСР і масового виїзду радянських євреїв в Ізраїль (біля мільйона, з них більшість прибула в перші три роки). Євреї становили всього лише біля двох відсотків населення СРСР, але серед науковців, інженерів, лікарів частка євреїв була в 10-15 разів вища.
Ринок праці не був готовим абсорбувати таку велику кількість спеціалістів високої кваліфікації. Уряд запропонував спеціальний інструмент, яким стало створення бізнес-інкубаторів.
Рішення про їх створення було прийняте Міністерством промисловості і торгівлі в 1991 році, підпорядковувалися вони Бюро головного вченого (хочу звернути увагу читачів, на те, що ні такого міністерства, ні, там паче, такої посади в Україні не існує, і це є свідченням принципової відмінності державного управління економікою в Ізраїлі і в Україні). В 1991-1993 роках було засновано 28 інкубаторів, в кожному з них іммігранти з території колишнього СРСР становили не менше 50% персоналу.
Кожного року в інкубаторах стартувало біля 200 проектів, конкуренція була дуже високою: на одне місце в інкубаторі було в середньому 20 заявлених проектів. Один проект отримував від держави грантове фінансування в розмірі $300-500 тисяч на два роки, яке покривало 85% витрат, решту 15% мав забезпечити приватний капітал. Метою інкубатора є розвиток проекту до такого рівня, щоб він зміг залучити приватного інвестора для подальшого розвитку, дохід інкубатору формувався за рахунок продажу проектів венчурним інвесторам.
Робота інкубаторів виявила достатньо прибутковою, тому держава на початку ХХІ сторіччя змогла почати їх приватизацію. Приватний власник інкубатора отримував від держави не грантове, а кредитне фінансування.
З інкубаторів виросла значна кількість успішних підприємств в сфері високих технологій, наприклад, Compugen. Бізнес-інкубатори виникли як засіб інтеграції іммігрантів, в результаті стали одним з найбільш успішних заходів уряду щодо розвитку високотехнологічного сектору економіки. Ще одним таким успіхом була програма "Йозма", про яку поговоримо пізніше.
Поразка СРСР в холодній війні призвів до ще одного позитивного для Ізраїлю наслідку, бо СРСР був джерелом політичної і військової підтримки ворогів Ізраїлю – Сирії, Єгипту та інших ісламських країн. Колапс СРСР призупинив потік зброї на Близький Схід, тому 1990-х роки виявились єдиним десятиріччям в історії Ізраїлю, коли він не вів війн.
Можна стверджувати, що у першу половину 1990-х років було єдине вікно можливостей для припинення арабо-ізраїльської війни, нині перспективи для цього незрівнянно гірші. В 1990-х роках палестинський спротив обмежувався окремими нападами терористичних організацій ХАМАС та Ісламський джихад, які призводили до жертв серед населення, але не мали суттєвого впливу на економіку.
Зміна економічної політики
В 1990-х роках економічна політики Ізраїлю остаточно позбавилась соціалістичного ідеологічного впливу, не тільки "Лікуд" та інші праві партії, а навіть лейбористи не дотримувалися такої політики.
Реліктом соціалістичного минулого є відсутність приватної власності на землю, 93% землі належить державі, а з недержавних власників найбільшим є православна церква. Що стосується іншої державної власності, то після 1986 року було повністю або частково приватизовано біля сотні великих підприємств, нині держава контролює невелику кількість підприємств інфраструктури та ВПК.
Найбільш показовим і найбільш результативним заходом нової економічної політики можна вважати зміну фінансування технологічного розвитку, який є головним двигуном економічного зростання. В 1950-80-х роках технологічний розвиток фінансувався державним коштом, але програма стабілізації, запроваджена урядом Шимона Переса в 1985 році, залишила без фінансування навіть такі проєкти, як розробка літака "Лаві", що був ізраїльським аналогом знаменитого нині F-16. Велика кількість працівників найвищої кваліфікації втратили роботу, бо іншого механізму фінансування в Ізраїлі не було.
Перший венчурний фонд для фінансування приватних технологічних підприємств був створений в 1985 році, але не мав помітних успіхів. Докорінно ситуація змінилася після того, як в 1992 році була започаткована програма "Йозма", як і програма бізнес-інкубаторів, під керівництвом Головного вченого Міністерства промисловості і торгівлі.
Суть її полягала в тому, щоб залучити в Ізраїль кращих світових професіоналів з венчурного фінансування, які б могли подолати наявну прірву між розробкою технологій та застосуванням їх в бізнесі, тобто "Йозма" була формою державно-приватного партнерства в бізнесі високих технологій.
Відповідно до програми "Йозма", уряд заснував 10 венчурних фондів, в кожний з яких вклав $8 мільйонів. Управління кожним фондом доручалося двом приватним компаніям, одна з яких була ізраїльською, інша – всесвітньо визнаною іноземною. Партнери мали вкласти ще $12 мільйонів у фонд. Якщо фонд зазнавав невдачі, повертати державне фінансування було не потрібно, а у випадку успіху приватні партнери мали право викупити державну частку за номіналом з невеликими відсотками.
Успіх програми був величезним. Вже через три роки одна з компаній програми "Йозма" потрапила в лістинг американської біржи технологічних компаній NASDAQ. В 2016 році за кількістю іноземних компаній в лістингу NASDAQ Ізраїль поступався лише Китаю, населення якого майже в 150 раз більше ізраїльського, і в 10 разів випереджав Південну Корею. Обсяг венчурного капіталу в Ізраїлі з 1990 по 2000 рік зріс майже в 60 разів і перевищив $3 мільярди. В 2008 році обсяг венчурних інвестицій на душу населення в Ізраїлі був в 2,5 рази більше, ніж в США, та в 30 разів вищий, ніж в Європі.[2]
Для більшої наочності порівняємо деякі показники економіки Ізраїлю та України станом на 2021 рік (з 2022 року через війну наші показники різко погіршилися), щоб зрозуміти структурні відмінності[3]
| Показник | Ізраїль | Україна |
| Валовий внутрішній продукт (ВВП, мільярдів доларів) | 489,9 | 199,8 |
| - в тому числі сільське господарство | 6,2 | 21,8 |
| Частка аграрного сектору у ВВП (%) | 1,3 | 10,9 |
| ВВП на душу населення (тисяч доларів) | 52,3 | 4,8 |
| Валові заощадження по відношенню до національного доходу (%) | 29 | 13 |
| Валові капітальні інвестиції (мільярдів доларів) | 126,8 | 28,9 |
| Валові інвестиції по відношенню до ВВП (%) | 26 | 14 |
| Експорт товарів та послуг, первинні іноземні доходи (мільярдів доларів) | 158,7 | 95,5 |
| - в тому числі експорт комерційних послуг (мільярдів доларів) | 71,4 | 18,1 |
| - з них експорт інформаційних і комп’ютерних послуг (млрд доларів) | 41,3 | 7,1 |
| Товарний експорт (мільярдів доларів) | 69,6 | 63,1 |
| - в тому числі експорт високотехнологічних товарів (мільярдів доларів) | 16,1 | 1,2 |
| Частка високотехнологічного експорту в товарному (%) | 23,1 | 1,9 |
| Частка інформаційного і телекомунікаційного обладнання в товарному експорті (%) | 14 | 0,7 |
| Витрати на наукові дослідження і технологічні розробки по відношенню до ВВП (%) | 5,8 | 0,4 |
| Військові витрати по відношенню до ВВП (%) | 5,0 | 3,4 |
| Військові витрати (мільярдів доларів) | 24 | 7 |
Короткий коментар, що випливає з цієї таблиці. Економіка Ізраїлю зараз є високо продуктивною і високо технологічною, при цьому вона має високий рівень заощаджень і інвестицій та найвищий в світі рівень витрат на дослідження та розробки, що забезпечує подальше зростання продуктивності і технологічності. При цьому навіть при відсутності інтенсивних бойових дій військові витрати становили $24 мільярди, втричі більше, ніж в Україні.
Структура української економіки геть інша: низька продуктивність і майже повна відсутність високотехнологічного сектору. Але навіть при такий продуктивності Україна має "економіку проїдання", бо частка ВВП на заощадження та інвестування нижче рівня, що створює можливості розвитку і зростання, витрати на R&D на африканському рівні. При такий структурі економіка може жити тільки за рахунок зовнішньої допомоги, вона не може бути самодостатньою, щоб витримати перманентну війну. Не дай боже, трампісти почнуть приходити до влади в країнах Європи.
Тягар військових витрат
Очевидно, що країна в стані перманентної війни вимушена мати високі військові витрати. Ізраїль мав особливо високий рівень цих витрат після війн 1967 та 1973 року, але лише третина цих витрат була спрямована на закупівлі на внутрішньому ринку, решта покривалась за рахунок імпорту.
Хоча частина імпорту фінансувалася за рахунок допомоги США, але великі обсяги імпорту озброєння призвели до дефіциту платіжного балансу, що стало одним з факторів кризи початку 1980-х років. Очевидно, що економіка в умовах перманентної війни не може витримати такий обсяг імпорту, ключовим фактором стає спроможність самостійно виробляти всі основні види озброєння, щоб мати технічну перевагу над арміями значно більшої чисельності.
До початку 1990-х років рівень військових витрат був вище 15% ВВП, що бачимо на наведеному нижче графіку.
Навіть у відносно мирне десятиріччя 1990-х років вони не падали нижче 6% ВВП. Такий високий рівень військових витрат протягом тривалого часу не привів до занепаду чи стагнації економіки, подолавши кризу у 1985 році, економіка постійно зростала. Це можливо тільки за умови високої ефективності економіки. За останні 40 років Ізраїль спромігся створити таку економіку
Чому економіка Ізраїлю виявилася такою ефективною? Далі буде...
- [1] Ден Сенор, Сол Сингер. Країна стартапів. Історія ізраїльського економічного дива. -К., Yakaboo, 2016
- [2] Ден Сенор, Сол Сингер. Країна стартапів. Історія ізраїльського економічного дива. -К., Yakaboo, 2016, стор. 36
- [3] Всі дані, наведені в таблиці, взяті з бази даних Світового банку https://data.worldbank.org/
