Податковий компроміс: Як зменшити ризики кримінального переслідування бізнесу?

Відновлення балансу між інтересами держави й бізнесу в податковій сфері можливе лише через діалог, а не через примус.

Українська система кримінально-правової протидії податковим правопорушенням традиційно перебуває в центрі уваги як державних органів, так і бізнес-спільноти. З одного боку держава зацікавлена в забезпеченні стабільних податкових надходжень, що є основою фінансування бюджету та реалізації соціальних програм. З іншого – надмірний тиск у вигляді кримінального переслідування за податкові злочини здатен паралізувати економічну активність і негативно впливати на інвестиційний клімат.

Виходом із цієї колізії стало поступове впровадження в українське право концепції податкового компромісу, яка передбачає можливість звільнення від кримінальної відповідальності за умови добровільної сплати податкових зобов'язань і штрафів.

Розглянемо, як співвідносяться норми кримінального законодавства та механізм податкового компромісу, які зміни відбулися останнім часом і які перспективи має цей інструмент.

Податкові злочини: правове підґрунтя

Згідно з Кримінальним кодексом України (КК України), податкові злочини охоплюють:

• ст. 212 ККУ – ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів);
• ст. 212¹ ККУ – ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
• суміжні склади злочинів (службові підроблення, зловживання повноваженнями тощо).

Ключовим моментом є те, що кримінальна відповідальність настає лише у випадку, якщо сума несплачених податків є значною, великою або особливо великою.

Таким чином, кримінально-правовий тиск орієнтований, передусім, на серйозні порушення.

Суть податкового компромісу

Податковий компроміс – це можливість для платника податків, який допустив порушення, уникнути кримінальної відповідальності шляхом добровільного відшкодування завданих державі збитків та виконання фінансових зобов'язань.

Яскравим прикладом став закон України від 28 грудня 2014 року № 63-VIII, який передбачав одноразовий механізм податкового компромісу. Він дозволяв платникам податків добровільно задекларувати приховані зобов'язання та сплатити лише 5% від їхньої суми, отримавши при цьому гарантію звільнення від кримінальної, адміністративної та фінансової відповідальності.

Хоча цей закон мав тимчасовий характер, він заклав фундамент для розвитку ідеї компромісу в сфері кримінально-правових відносин.

Податковий компроміс у кримінальному процесі

У практиці застосування КК України важливу роль відіграє ч. 4 ст. 212 ККУ, відповідно до якої особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до моменту притягнення її до відповідальності вона сплатила податки, збори та пеню.

Ця норма є формою компромісу: замість багаторічних слідчих і судових процедур держава фактично погоджується на відмову від переслідування в обмін на отримання належних сум до бюджету. Такий підхід забезпечує подвійний ефект:

• відновлення фінансових інтересів держави;
• зменшення навантаження на правоохоронні та судові органи.

Судова практика та позиція Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що інститут звільнення від кримінальної відповідальності за умови сплати податкових зобов'язань відповідає принципам справедливості та економії кримінальної репресії.

Наприклад, у постановах Верховного Суду зазначається, що:

• основною метою держави є відшкодування завданих збитків, а не покарання заради покарання;
• звільнення від відповідальності можливе лише за умови повного та добровільного відшкодування шкоди;
• при цьому суди мають ретельно перевіряти дійсність платежів та їх спрямування саме до бюджету.

Таким чином, компроміс не є "амністією", а дієвим механізмом відновлення порушених прав держави.

Європейський досвід та практика ЄСПЛ

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово підкреслював, що кримінальне переслідування в податкових справах має бути пропорційним. Надмірне застосування кримінальних санкцій у випадках, коли достатньо фінансових заходів, розглядається як порушення принципу ne bis in idem та права на справедливий суд (справи "А і B проти Норвегії", "Николова проти Болгарії").

Для України це означає необхідність балансувати між кримінально-правовим та податково-адміністративним впливом, використовуючи компроміс як інструмент гармонізації.

Ризики та проблеми

Попри позитивні аспекти, застосування податкового компромісу має і певні ризики:

• можливість зловживання з боку недобросовісних платників, які розглядають компроміс як "індульгенцію";
• неоднозначність у практиці правоохоронних органів, які іноді продовжують переслідування навіть після сплати податків;
• відсутність чіткого механізму постійного застосування компромісу (окрім ст. 212 ККУ).

Перспективи розвитку

Сучасні умови вимагають удосконалення інституту податкового компромісу. Доцільними кроками могли б стати:

• законодавче закріплення постійного механізму добровільного врегулювання податкових спорів із чіткими процесуальними гарантіями;
• інтеграція компромісу в кримінальний процес із автоматичним закриттям провадження після підтвердження сплати податкових зобов'язань;
• використання електронних інструментів (системи "Дія", "Електронний кабінет платника") для фіксації фактів добровільного погашення боргу.

Податковий компроміс у межах кримінального законодавства – це не прояв м'якості держави, а прагматичний інструмент досягнення балансу між фіскальними інтересами та принципами економічної свободи. Його ефективність підтверджується як українською судовою практикою, так і досвідом Європейського суду з прав людини.

Подальший розвиток цього інституту може забезпечити:

• зменшення кількості кримінальних проваджень;
• зростання рівня добровільної сплати податків;
• підвищення довіри бізнесу до державних інституцій.

В умовах воєнного стану та післявоєнної відбудови податковий компроміс може стати одним із ключових елементів стабілізації економіки та формування нової податково-правової культури в Україні.