Війна вчить економіці, та не всі вчаться. Відповідь ексголові НБУ

Колишній голова Національного банку України Кирило Шевченко, який зараз перебуває у Відні (Австрія), опублікував розлогу колонку про гроші – про курс, валютні резерви, інфляцію. У ній усе майже згідно з підручниками економіки, але, як то кажуть, є нюанс. Він полягає в тому, що, ця колонка насправді є яскравою ілюстрацією фрази "генерали готуються до минулої війни".

Ну, або свідомою маніпуляцією.

Але почати варто з причин – чому саме Кирило Шевченко робить хибні висновки та зауваження. Найголовніша причина – він повністю ігнорує два факти:

• війна змінює структуру економіки, і це до певною міри стає нормою;
• не можна підходити до аналізу фінансів (курс, резерви тощо), ігноруючи той факт, що зовнішнє фінансування для України перетворилось на сталий чинник, який обумовлений зацікавленістю європейських партнерів у безпековій ролі, яку вона відіграє.

Одразу виникає питання, навіщо Кирило Шевченко це робить? Викривлення та хибні висновки можна просувати з двох можливих причин: нестача кваліфікації або свідоме просування хибних висновків. Навряд чи він робить це через нестачу кваліфікації.

Ще в 2022 році я наполягав на тому, що Україна має домогтися ситуації, коли оплачувати витрати на спротив російській агресії мають наші європейські, насамперед, партнери.

Восени 2025 року в риториці українських лідерів з'явилися фрази про те, що отримані від партнерів гроші не є благодійністю та/або боргом, що ці гроші – оплата за "експорт безпекових послуг". Це виглядає, на перший погляд, дещо цинічно, але дає змогу правильно скоригувати оптику.

Власне, з цих позицій я прокоментую колонку колишнього голови НБУ Кирила Шевченка.

ВВП та інші новини

"За прогнозом НБУ, у 2025 році економіка виросте на 1,9%, у 2026 році – на 2%, у 2027 році – на 2.8%. Для країни, яка втратила понад третину економіки в 2022 році, ці показники не є реальним зростанням. Це стагнація…" – пише пан Кирило.

Виглядає логічно, але це неправда.

Зростання є зростання, що б там не було напередодні. Ми мали обвали ВВП із суто економічних причин – унаслідок криз 1998 та 2008 років, що були викликані переважно зовнішніми економічними чинниками. Але посткризове відновлення ніхто з економістів не називав стагнацією.

Тож чому шановний ексбанкір старанно уникає коректних оцінок? Найбільш імовірно, щоб додати негативних та маніпулятивних, оскільки, як уже зазначалось, для коректних у нього має вистачати кваліфікації.

Кирило Шевченко згадує про структуру економічного зростання: "Видатки на оборону злетіли на 33%, зарплати в бюджетному секторі – на 9,9%. Іншими словами, економіку тримає держава, а не приватний сектор".

Тобто цілком зрозумілі та логічні чинники під час війни пан Кирило вважає чимось неприйнятним. Знову питання – навіщо він протиставляє цілком зрозумілі витрати на оборону та державний сектор під час війни приватному сектору? Він пропонує обмежувати витрати на оборону, щоб зростання було "правильним", чи як?

До речі, в існуючих підручниках збільшення державних видатків вважається цілком доречним способом дій уряду в надзвичайних ситуаціях. Та й досвід подолання COVID-19 у розвинених країнах свідчить, що в надзвичайних умовах тимчасове збільшення державних видатків – цілком прийнятний шлях.

Так само Кирило Шевченко критикує структуру зовнішньої торгівлі: "…імпорт машинобудування та енергетичного обладнання стрімко зростає: плюс $230 млн на енергетику, плюс $650 млн електроніки для оборонки. Це класична картина країни на війні, але точно не картина "стабільної економіки".

Якраз ні й ще раз ні.

Це якраз і є картина стабільної економіки для воюючої країни, яка отримує оплату за експорт безпекових послуг у вигляді зовнішнього фінансування. Звісно, нічого такого ще нема в підручниках макроекономіки, оскільки ситуація України є: а) надзвичайною через масштаби війни; б) неймовірною через масштаби зовнішньої підтримки.

Коли людина, що позиціонує себе як економіст, намагається генерувати хибні висновки щодо зовнішньої торгівлі, а відповідно – платіжного балансу, вона це робить задля чого? Полякати посполитих загрозою стрімкої девальвації? Чи як?

Проміжні підсумки:

У мене є для пана Кирила добра новина – поки не закінчиться війна та ще деякий час по тому причиною непадіння та деякого збільшення ВВП в Україні буде зовнішнє фінансування, а також державні витрати на оборону та відновлення.

І це абсолютно нормально, оскільки Україна дає відсіч агресії з боку країни-державного терориста, яка має вдесятеро більший ВВП. Для нас зовнішнє фінансування та зовнішня допомога в цілому є ключовими чинниками стійкості – цього не потрібно стидатись, це не наш баг – це наша фіча.

Долари в скрині

І нарешті про валютні резерви.

"Резерви високі не тому, що економіка заробляє валюту. Резерви високі тому, що донори фінансують країну в розмірах понад $50 млрд щороку", – наполягає Кирило Шевченко.

Це твердження виглядає як типова підміна понять, оскільки, як я вже зазначав, зовнішня допомога – не благодійність, не подарунок, а оплата за експорт безпеки для Великої Європи. Саме з цієї причини ці кошти варто розглядати в платіжному балансі саме таким чином.

Тому дуже дивно виглядає інтерпретація паном Кирилом того факту, що в 2024 році в інфляційних звітах більшість ключових тез формулювалися обережно – "за умови збереження міжнародної підтримки" або якось схоже, тоді як у звіті за 2025 рік ці умовні конструкції зникли, натомість прямо зазначається, що дефіцит фінансується зовнішніми коштами та валютна стабільність забезпечується міжнародною підтримкою.

Дійсно, така зміна відбулась, але пан Шевченко "забуває" чомусь про причину тієї зміни: друга половина 2024 року та 2025 рік проходили під знаком створення чітких та довгих програм фінансування України з боку партнерів – як власними коштами, так і за рахунок знерухомлених російських активів. Тому й додалося визначеності.

І в якості висновків

Колонка Кирила Шевченка є дуже корисною, оскільки вона містить типовий перелік хибних інтерпретацій, висновків та маніпуляцій.

Я впевнений, що підручники будуть дописувати главами про Україну. І десь там, нагорі, аплодуватиме Джон Мейнард Кейнс – тільки не колонці пана Кирила.

Звісно, поточна ситуація в українській економіці є надзвичайною. Звісно, цей надзвичайний режим не може існувати безкінечно. Звісно, доведеться запроваджувати ефективні засоби нормалізації економіки після закінчення війни. Але, як то кажуть, це буде вже темою докторської дисертації (жарт).