Еволюція Shahed: Як дешевий дрон став стратегічною зброєю війни на виснаження

Індустрія дронів

Сьогодні через події на Близькому Сході світ переконався в критичності загрози Shahed. Велика кількість цих дронів, які регулярно атакують військові та цивільні об'єкти в 11-12 країнах протягом останніх двох тижнів і на які потрібно витрачати ракети-перехоплювачі вартістю мільйони доларів, змушує країни переглянути свій безпековий арсенал.

Для розуміння критичності ситуації. За 11 днів війни на Близькому Сході, як пише Bloomberg, США й арабські країни витратили понад 1000 ракет-перехоплювачів Patriot PAC-3. Це більше, ніж Україна отримала від партнерів за чотири роки повномасштабної війни з Росією – 600.

Окрім того, Федеральне бюро розслідувань (ФБР) попереджало, що Іран нібито планує запустити безпілотники прямо по США, а саме – по Каліфорнії. Через це в штаті оголосили режим надзвичайного стану.

Отже, проблема дешевих масових дронів остаточно вийшла за межі війни в Україні. За три роки ці безпілотники стали не просто одним із засобів у російському арсеналі, а символом постійного тиску. Їхня поява восени 2022 року спершу здавалася новою, але допоміжною загрозою. Проте протягом 2023-2025 років вона еволюціонувала в одну з ключових.

Масштаб пояснює все. За даними звіту Інституту Острова Зміїний та аналітичної групи Військової школи імені полковника Євгена Коновальця "Утримати небо: українська кампанія протиповітряної оборони 2022-2025", станом на кінець 2025 року по Україні було запущено понад 73 870 дронів типу Shahed та їхніх модифікацій. Лише в 2025 році противник застосував 54 700 таких засобів. За перші два місяці 2026 року – ще 9 510.

Паралельно декларуються плани нарощування виробництва до 1000 дронів на день до кінця 2026 року. Ці показники свідчать про системність і стратегічну ставку на масове застосування.

Як зазначається в дослідженні, у 2022 році перші запуски мали радше тестовий характер. Ішлося про імпортні іранські безпілотники, які використовувалися для вивчення української протиповітряної оборони, її реакції, розташування, часових вікон. Тоді основною й найбільш руйнівною загрозою залишалися ракети – крилаті та балістичні. Shahed розглядався як додатковий інструмент.

Перелом відбувся в 2023 році, коли Росія ліцензувала внутрішнє виробництво та почала масштабувати випуск. Із цього моменту змінилася не лише кількість, а й логіка застосування. Замість поодиноких запусків – регулярні хвилі. Замість хаотичних ударів – ритмічна кампанія з періодичними піками інтенсивності. Атаки стали синхронізованими по різних регіонах і дедалі частіше комбінувалися з ракетними ударами.

Економічний вимір є центральним у цій трансформації. Згідно з інформацією зі звіту, орієнтовна вартість одного виробленого в Росії Shahed оцінюється в $20-50 тис. з метою досягнення позначки $10 тис.

Водночас ракети-перехоплювачі середньої дальності коштують сотні тисяч доларів, а ракета до системи Patriot – єдиного українського засобу перехоплення балістичних ракет – може коштувати $3-4 млн за одиницю. Навіть за високого рівня перехоплення кожна хвиля створює витратний дисбаланс.

Однак проблема полягає не лише у вартості. Масова кількість Shahed потребує масової кількості перехоплювачів. Якщо проти країни запускаються сотні цілей за ніч, оборона повинна мати не десятки, а сотні засобів ураження, розгорнутих по всій території. Це означає потребу у великому боєкомплекті, розвиненій мережі виявлення, численних мобільних групах, а також у власних дронах-перехоплювачах. Війна поступово переходить від змагання технологій до змагання масштабів.

Shahed за роки війни перетворився не на окремий тип дрона, а на ціле сімейство платформ, які постійно модифікуються. Базові моделі Shahed-131 і Shahed-136 стали основою масованого застосування, однак з'являються й нові версії, зокрема Shahed-238 – варіант із реактивним двигуном, що змінює профіль польоту та ускладнює перехоплення.

Різні модифікації відрізняються конфігурацією навігаційних систем, типами бойових частин, способами наведення та стійкістю до радіоелектронної боротьби. Конструкція дозволяє відносно швидко інтегрувати нові компоненти та адаптувати апарат до змін у системі протидії. Тобто ця платформа не лише масова, але й здатна швидко еволюціонувати.

Що більше дронів запускається, то більшою має бути щільність перехоплення. Інакше навіть невеликий відсоток прориву при великій кількості запусків трансформується в суттєві втрати. Саме тому протидія Shahed вимагає не лише "дорогих і точних" систем, а й чисельних, відносно дешевих і масштабованих рішень, якими, наприклад, є дрони-перехоплювачі.

Тактична еволюція підсилює цей ефект. Дрони почали використовуватися як перша хвиля перед ракетними ударами – для перевантаження каналів виявлення й управління. Вони запускаються складними маршрутами, на малих висотах, із різних напрямків. Періодичні піки інтенсивності мають очевидну мету – змусити оборону витрачати більше ресурсів за короткий проміжок часу. Отже, Shahed став інтегрованим елементом багаторівневої повітряної операції.

Окремий вимір – психологічний. Регулярні атаки формують відчуття постійної загрози. Навіть за умов високої ефективності перехоплення саме повторюваність створює атмосферу тривалого виснаження. Ідеться не лише про руйнування інфраструктури, а й про нав'язування темпу, в якому оборона та суспільство змушені жити без пауз.

Події на Близькому Сході лише підтверджують цю тенденцію. Іран уже здійснив масовані пуски ракет і ударних дронів проти низки країн, причому йдеться про сотні цілей у межах однієї операції. У таких атаках використовуються як балістичні та крилаті ракети, так і ударні безпілотники типу Shahed. У період із 28 лютого до 1 березня 2026 року було запущено понад 465 ракет та 357 дронів по 11 країнах.

Розширення застосування Shahed за межами України означає нову конфігурацію безпекового середовища. Якщо масові дронові атаки стають інструментом не одного конфлікту, а кількох, це неминуче впливає на розподіл ресурсів. Системи ППО, радари, ракети-перехоплювачі, виробничі лінії – усе це має обмежену швидкість масштабування.

Україна більше не є єдиним фокусом уваги для партнерів у питанні протиповітряної оборони. Частина ресурсів, які раніше спрямовувалися виключно на український театр бойових дій, тепер може бути переорієнтована на інші регіони. І це означає складніший контекст для планування та підтримки нашої оборони.

Відтак українська експертиза набуває іншої ваги. Понад 73 тис. запусків – це не просто статистика. Україна першою зіткнулася з індустріальною моделлю повітряної війни, адаптувала свою ППО до масових хвиль дронів, інтегрувала різні рівні оборони – від мобільних груп до високотехнологічних систем. Цей досвід більше не є лише внутрішнім – він стає релевантним для партнерів.

Пентагон, наприклад, планує закупити українські дрони-перехоплювачі. Це є свідченням того, що США на власному досвіді вже починають розуміти, що Shahed є не лише проблемою України.

Детальніший аналіз цієї еволюції, а також дані щодо масштабів атак, адаптації української ППО та розвитку нових підходів до перехоплення представлені в дослідженні Інституту Острова Зміїний та аналітичної групи Військової школи імені полковника Євгена Коновальця "Утримати небо: українська кампанія протиповітряної оборони 2022-2025".