Чому індустрія розваг потребує нових правил: Про податкову систему, валютні обмеження та трансформацію ринку

Івент-бізнес в Україні сьогодні працює в умовах постійної невизначеності – безпекової, економічної та регуляторної. Але попри це, ринок не зупинився. Він адаптується, змінюється й шукає нову модель існування.

Важливо зазначити, що ще до повномасштабної війни були зроблені правильні кроки з боку держави. Зокрема, запровадження ставки ПДВ 7% для культурних і подієвих заходів стало важливим стимулом для галузі. Це рішення суттєво зменшило податкове навантаження й дало можливість бізнесу працювати більш прозоро.

Але практика показала й обмеження цієї моделі.

Івент-індустрія – це проєктна економіка. Команди формуються під конкретні події, а не існують як стабільні організації з прогнозованим навантаженням. Через це значна частина ринку працює у форматі ФОП, що простіше в адмініструванні.

При цьому парадоксально, що в багатьох випадках податкове навантаження для таких гравців навіть вище, ніж могло б бути в моделі з ПДВ.

Окрім цього, існує ще одна системна проблема – невизначеність у самому податковому законодавстві.

Формально в Податковому кодексі передбачені обмеження для ФОП третьої групи щодо організації гастрольних заходів. Водночас на практиці ті самі підприємці можуть працювати за КВЕДами, такими як "організування інших видів відпочинку та розваг", який фактично охоплює івент-діяльність.

Ця тонка межа між формальною забороною та фактично дозволеною діяльністю створює постійне поле для трактувань. Як наслідок – виникають регулярні спори між податковими органами й організаторами подій.

У підсумку бізнес змушений працювати в умовах правової невизначеності, де одна й та сама діяльність може по-різному трактуватися залежно від конкретної ситуації або перевірки.

Перехід до більш структурованої моделі потребує не лише бажання бізнесу, а й зрозумілої та адаптованої правової рамки. Сьогодні ж її фактично не існує.

Це особливо відчутно в питаннях роботи з командами. Події завжди передбачають залучення великої кількості людей на короткий період – через договори ЦПХ або співпрацю з ФОПами. Така модель потребує чітких правил і компетенцій, яких у більшості учасників ринку просто немає.

До цього додаються зовнішні обмеження.

Зокрема, валютне регулювання, яке було критично необхідним на початку повномасштабного вторгнення, сьогодні створює додаткові бар'єри для бізнесу. Ліміти на міжнародні платежі, обмеження на використання корпоративних карток, складнощі з оплатою глобальних сервісів – усе це змушує компанії шукати компромісні, а іноді й ризиковані рішення.

Наприклад, робота з міжнародними рекламними платформами, такими як Meta Platforms, ускладнена відсутністю повноцінної юридичної присутності в Україні. А обмеження на оплату картками часто не дозволяють бізнесу нормально покривати навіть базові операційні витрати на цифрові сервіси.

Водночас змінюється і сама аудиторія.

Фактор безпеки став базовим. Наявність укриття – це вже не перевага, а стандарт. Глядачі звикли до того, що подія може бути зупинена або скасована через повітряні тривоги. Це змінює поведінку: люди значно рідше купують квитки заздалегідь і частіше відкладають рішення до останнього моменту.

Додатковим стримувальним фактором є невизначеність щодо повернення коштів у разі скасування подій.

При цьому економіка подій ускладнилась. За останні два роки середня вартість квитків зросла приблизно на 25%, але це не про зростання прибутковості – це реакція на збільшення собівартості. Генератори, подорожчання персоналу, технічних рішень, логістики – усе це лягло в ціну.

Ринок також змінився структурно: практично зникли великі відкриті події та стадіонні концерти, а до 10% глядачів, які придбали квитки, можуть не дійти до заходу.

Але найглибша трансформація – це зміна ролей.

Сьогодні артисту дедалі менше потрібні класичні посередники, щоб зустрітися зі своїм глядачем. Прямі канали комунікації змінюють логіку ринку. Замість контролю доступу цінністю стає створення інфраструктури: сервісів, майданчиків, маркетингових інструментів, ринку праці.

Ринок рухається в бік більш нішевих, сегментованих форматів і одночасно – в бік екосистем, де кожен учасник отримує інструменти для реалізації.

Але ця трансформація стримується відсутністю правил гри.

Сьогодні держава не є партнером для галузі, і взаємодія не є системною. Ринок працює на застарілій нормативній базі, яка не відповідає сучасній реальності.

Тому ключовим кроком має стати створення нової регуляторної рамки.

Зокрема:

• закон про живі події, який замінить застаріле законодавство про гастрольну діяльність і визначить структуру ринку, ролі та відповідальність учасників;
• правила обслуговування глядачів – як єдиний стандарт взаємодії з аудиторією, включно з прозорими умовами повернення коштів.

Паралельно ринок потребує окремого правового режиму для креативних індустрій – за аналогією з "Дія City", який дозволив ІТ-галузі перейти від фрагментованої моделі до системної та прозорої.

Такий підхід дозволив би легалізувати проєктну зайнятість, знизити адміністративне навантаження та створити умови для масштабування бізнесу.

Сьогодні індустрія розваг в Україні виживає завдяки гнучкості підприємців. Але для того, щоб вона стала повноцінною частиною економіки та драйвером культурного розвитку, потрібен наступний крок – від адаптації до системних рішень.