Німецька економіка в стагнації. Що це означає для українського бізнесу

Третя економіка світу, понад $5 трлн ВВП, майже 84 млн населення з високим рівнем доходів. Усе це про Німеччину – ринок, на який важко зайти, але де витрачені зусилля можуть повернутися сторицею.

Проте останні роки країна-локомотив європейської економіки буксує. Це добре видно зсередини – зокрема нам, людям, які щодня працюють із німецькими клієнтами безпосередньо в Німеччині.

Перший факт, на який усі звертають увагу, – стагнація місцевої економіки. Уже три роки поспіль ВВП Німеччини коливається навколо позначки "нуль": із невеликим мінусом, як це було у 2023–2024 роках, або з мізерним плюсом у 0,2%, як у 2025-му.

Сама по собі така ситуація є нетиповою. Востаннє німецька економіка входила у затяжне піке на початку 2000-х років. Навіть фінансова криза 2008 року та пандемія 2020 року гальмували економіку лише на рік. Але не на три роки, як зараз, та ще й із туманними перспективами відновлення.

Другий факт, який викликає серйозне занепокоєння самих німців, – розуміння причин цієї ситуації. Раніше місцевий бізнес значною мірою вигравав завдяки дешевим енергоносіям, переважно з РФ. Після початку повномасштабної війни проти України та відмови від російських нафти й газу німецька промисловість пережила ціновий шок і втратила частину своєї конкурентної переваги на світових ринках.

Якщо додати до цього високу вартість робочої сили та податкове навантаження, отримаємо хоч і якісний, але дорогий німецький продукт, який дедалі складніше продавати на глобальних ринках.

Показовою є і ситуація в німецькій металургії та трубному сегменті: Thyssenkrupp проходить складну реструктуризацію Steel Europe, а в трубному бізнесі триває консолідація – зокрема частина активностей Salzgitter Mannesmann Stahlhandel у Німеччині була передана Hoberg&Driesch.

На цьому тлі в країні зросло безробіття – до найвищого рівня за останні 12 років, близько 3 млн людей. Багато компаній шукають способи оптимізації, зокрема через впровадження штучного інтелекту, що також викликає занепокоєння серед працівників.

Загалом у 2026 році Німеччина дедалі чіткіше усвідомлює: економічна реальність навколо змінилася – і вона значно складніша, ніж очікувалося.

Як німці реагують на виклики? По-різному. Торік уряд спробував "розкрутити" економічний маховик і ухвалив рішення "влити" близько 100 млрд євро в інфраструктуру – переважно за рахунок запозичень. Також поки на невизначений термін відтермінували повну заборону двигунів внутрішнього згоряння – рішення, яке грає на руку німецькому автопрому. 

У нашій галузі – трубній промисловості – почав діяти CBAM (Carbon Border Adjustment Mechanism, механізм вуглецевого коригування імпорту). Фактично це екологічний податок на імпорт продукції з високим вуглецевим слідом, який працює як додатковий бар’єр для зовнішніх постачальників.

Тобто, Німеччина шукає рішення, як стимулювати власне виробництво та обмежити доступ на внутрішній ринок.

Як у цих умовах українському бізнесу шукати свою нішу на німецькому ринку? 

З огляду на наш досвід, із самого початку варто шукати власну нішу і намагатися заходити не в масовий сегмент, а в більш спеціалізовані напрямки, де можна створювати додаткову цінність.

Німецький ринок і так перенасичений, а цінова конкуренція з виробниками з Азії майже завжди програшна. Натомість попит зміщується у бік складних інженерних рішень, де важливі не лише ціна, а якість, надійність і здатність адаптувати продукт під конкретні потреби клієнта.

Важливо також використовувати фактор географії – він грає на користь України. Попри війну, ми залишаємося значно ближчими до європейського ринку, ніж більшість азійських виробників. Це означає коротші логістичні ланцюжки, швидші поставки та більшу передбачуваність порівняно з глобальними перевезеннями. У нинішніх умовах це має особливе значення.

Крім того, критично важливо бути фізично присутнім на ринку. Робота через посередників має свої обмеження. Німецькі клієнти доволі консервативні та обережні у виборі партнерів. Щоб здобути їхню довіру, потрібно системно працювати і демонструвати серйозність намірів. Локальний офіс суттєво підсилює позиції компанії: ви краще розумієте ринок, швидше реагуєте на запити та вибудовуєте прямі відносини з клієнтами.

Це добре видно на прикладі CBAM. Багато німецьких клієнтів не хочуть занурюватися у нові регуляторні процедури і очікують, що постачальник візьме це на себе – забезпечить поставку "під ключ" з усіма необхідними документами та сертифікатами. Реалізувати це через посередників значно складніше.

Ще одна перевага – гнучкість і здатність швидко адаптуватися. Українські компанії звикли працювати в умовах невизначеності, особливо в останні роки. Поки конкуренти погоджують рішення на кількох рівнях, ви можете швидше запропонувати продукт або рішення і виграти конкуренцію.

Водночас варто розуміти: універсальної формули успіху на німецькому ринку не існує. 

Торік "Сентравіс" працював із близько 150 клієнтами в Німеччині. До повномасштабної війни їх було значно менше – кілька десятків, але замовлення були більшими. Сьогодні ми працюємо і з середніми, і з малими запитами, щоб зберігати свою частку ринку.

Наш німецький офіс працює багато років, і нас знають не лише за презентаціями, а й за сотнями реалізованих проєктів та поставками для великих промислових компаній. Зокрема, нещодавно ми брали участь у міжнародній виставці Tube 2026 у Дюссельдорфі – ключовій події галузі. 

І попри всі вкладені зусилля ми не можемо сказати, що нам щось гарантовано на цьому ринку. Тут щодня потрібно доводити свій рівень і багато працювати. Але результат того вартий.