Агломерація як точка росту
Великі міста та прилеглі громади фактично функціонують як єдині економічні та соціальні простори. Тому агломерації потрібно розглядати як двигуни економічного зростання та післявоєнного відновлення. Розвиток власної соціально-економічної бази, координація транспортної політики, просторового планування, інфраструктури та публічних послуг потребує міжмуніципальної співпраці. Передбачається, що створення агломераційних механізмів не повинно обмежувати самостійність територіальних громад, а має базуватися на принципах добровільності та співробітництва.
Для України агломераційне врядування є логічним продовженням реформи децентралізації та кроком до сучасної системи багаторівневого управління, що підтримується європейськими донорами та є на порядку денному уряду, Верховної Ради України.
Великі міста є ключовими центрами соціально-економічного розвитку, адже саме в них концентруються основні фінансові ресурси та податкова база, що формує потужний бюджетний потенціал і забезпечує можливості для масштабних інфраструктурних та соціальних проєктів. Вони також мають значно вищий інвестиційний потенціал для концентрації бізнесу, людей, інновацій. Важливою перевагою великих міст є їхня інституційна спроможність – наявність розвинених управлінських структур, професійного кадрового ресурсу та кращих можливостей для стратегічного планування розвитку.
Саме великі міста найбільше відображають макроекономічні процеси та міграційні тенденції, виступаючи індикаторами змін у зайнятості, доходах населення, релокації бізнесу та демографічних трансформацій. Велике місто має найкращі перспективи для формування агломераційних кластерів, де поєднання міста та навколишніх територій створює синергію економічного зростання, розвитку інфраструктури та підвищення конкурентоспроможності всього регіону.
Отже, дослідження великих міст дозволяє краще зрозуміти стратегічні напрями розвитку держави.
З огляду на це, у проведеному дослідженні податкової бази й інвестиційних бюджетів великих міст (на прикладі Львова, Одеси, Києва, Чернівців та Ужгорода) ми дійшли таких висновків.
Власні доходи місцевих бюджетів в Україні формуються переважно за рахунок податкових надходжень від сплати податку на доходи фізичних осіб та місцевих податків і зборів. Податкоспроможність Києва найбільше залежить від податку на доходи фізичних осіб (2/3 власних надходжень), решта великих міст отримує меншу і приблизно однакову частку ПДФО в структурі власних надходжень (приблизно на рівні 60%), за винятком Чернівців, де частка ПДФО є найменшою (56,9%).
Найбільша частка місцевих податків і зборів у структурі власних податкових надходжень, що згідно з методологією ОЕСР є своєрідним показником податкової автономії громади, зафіксована у Львові (33,4%). Львівська міська територіальна громада є однією з найбільших урбанізованих громад України, яка відіграє ключову роль у формуванні соціально-економічного потенціалу західного регіону.
Бюджет Львова є найбільшим серед західних обласних центрів: податкові надходження становлять понад 17,3 млрд грн, що значно перевищує відповідні показники Чернівців та Ужгорода. Київ має найбільший міський бюджет в Україні, що суттєво перевищує всі інші міста та визначає його домінуючу роль. Ужгород має вигідне прикордонне положення, але нижчий рівень інвестиційної діяльності, ніж у Львові й Івано-Франківську. Чернівці характеризуються обмеженою інвестиційною привабливістю через слабшу економічну базу.
Великі міста-обласні центри мають вищий рівень податкоспроможності порівняно з містами районного значення, селищними та сільськими громадами.
Найвищі значення індексу податкоспроможності серед досліджуваних міст демонструє Львів: його показник зріс з 1,90 у 2021 році до 2,08 у 2025 році. Це свідчить про зміцнення економічної бази міста, зростання податкових надходжень та посилення його ролі як економічного центру. Водночас різниця у значеннях індексу між містами свідчить про наявність певної диференціації рівнів економічного розвитку та фінансової спроможності. Загалом, отримані результати підтверджують тенденцію до посилення ролі великих міських центрів у формуванні податкового потенціалу країни.
Порівнюючи темпи приросту податкових надходжень від сплати ПДФО до місцевих бюджетів великих міст з середнім показником по Україні варто відзначити, що найбільше зростання відбулося у Львові (+93% протягом 2022 – 2025 років), найменше – в Одесі (+31%). У середньому по Україні надходження ПДФО зросли на 42%, тобто показники Львова є більш як удвічі вищими.
Серед місцевих податків і зборів найбільшим за обсягом надходжень до бюджетів громад є податок на майно.
Якщо порівнювати динаміку зростання надходжень від сплати цього податку поміж великими містами та в середньому по Україні, то можна побачити, що приріст надходжень у Львові (+149% до 2021 року) та Чернівцях (+148% відповідно) значно більший за аналогічні показники інших міст і середнього значення по Україні (+35%). Потрібно зазначити, що такий приріст надходжень вдалось забезпечити без суттєвих змін бази оподаткування і ставок податку, шляхом реалізації ефективної політики на місцевому рівні та вжиття дієвих адміністративних заходів впливу.
Загалом, це засвідчує досить ефективну податкову політику органів місцевого самоврядування відповідних територіальних громад. В абсолютних показниках податкові надходження до бюджету Львова минулого року склали 2,1 млрд грн, а Чернівців – 538 млн грн.
Отже, слід констатувати, що навіть в умовах війни великі міста – обласні центри України мають достатній потенціал для успішного соціально-економічного розвитку. Поза всякими сумнівами, сьогодні фактор безпеки відіграє ключову роль при ведені фінансово-господарської діяльності як для суб’єктів господарювання, так і для громад. Але незважаючи на це, громади, які здатні використати переваги свого географічного розташування, близькості до великих міст, інфраструктури, можуть отримати найбільші переваги для свого подальшого розвитку. Агломераційний ефект сприяє концентрації ресурсів у великих містах, а самі великі обласні центри здатні стати драйверами відновлювальних процесів в економіці.
