Міжнародні радники ФГВФО: Хто залишився у банківських спорах і чому невідомо, скільки це коштує кредиторам

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надав актуальні відомості про міжнародні юридичні фірми, які представляли його інтереси й інтереси неплатоспроможних банків за кордоном у 2025-2026 роках. Однак вартість таких послуг та умови співпраці у Фонді віднесли до інформації з обмеженим доступом. Чому – спробуємо розібратися.

Свої і зовнішні

Для вирішення правових питань Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має чимало власних фахівців. Станом на початок червня 2026 року у Фонді передбачена 51 посаду провідного юрисконсульта, а також 22 посади, для яких обов’язковою є наявність вищої юридичної освіти.

У структурі Фонду діє окремий Департамент правового забезпечення. До його складу входять відділ юридичного супроводження діяльності Фонду, відділ юридичного супроводження виведення банків з ринку, а також управління судово-претензійної роботи. Окремо передбачені управління з питань стягнення шкоди та служба правового захисту працівників Фонду. Водночас наявність штатних юристів не виключає залучення для окремих робіт зовнішніх консультантів.

Під час виведення неплатоспроможних банків з ринку та їх ліквідації уповноважена особа Фонду має право заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, а також звертатися до правоохоронних органів із заявами про вчинення кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 37 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону Фонд під час ліквідації банку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості, заборгованості позичальників перед банком, пошуку, виявлення та повернення майна банку, що перебуває у третіх осіб.

Для виконання цих завдань ч. 4 ст. 48 дає Фонду право залучати до роботи інших осіб з оплатою їхньої праці за рахунок банку, що ліквідується, у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією.

Як відбирають радників

Порядок відбору Фондом осіб, які можуть виконувати роботи (надавати послуги) неплатоспроможним банкам або банкам, що ліквідуються, визначається Положенням, затвердженим рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО від 28.03.2016 № 434. Прикметно, що за десять років своєї дії, згідно з даними порталу Законодавство України, цей нормативний документ зазнав лише однієї зміни у 2017 році, що може свідчити як про сталість регулювання, так і про брак уваги до його оновлення.

Серед напрямів діяльності, за якими проводиться відбір, передбачені "Юридичні консультанти", зокрема за напрямом "Робота з активами" (підпункт 1 п. 1 розд. I Положення).

Для їх обрання передбачена дворівнева процедура. Спочатку Фонд проводить кваліфікаційний відбір та формує перелік осіб, які можуть надавати відповідні послуги (п. 3 розд. I Положення). До участі допускаються як резиденти, так і нерезиденти. Водноччас оцінюються наявність кваліфікованого персоналу, досвід роботи, матеріально-технічна база, фінансова спроможність і бездоганна ділова репутація учасника (п. 1 розд. II Положення).

Пункт 22 розд. II Положення передбачає, що закупівлі для неплатоспроможних банків або банків, що ліквідуються, здійснюються шляхом проведення конкурсу серед осіб із Переліку з подальшим укладенням договору з переможцем.

Отже, які міжнародні юридичні фірми Фонд залучає для супроводження транскордонних спорів і повернення активів?

Три замість восьми

Порівняння наданої ФГВФО інформації з даними, отриманими три роки тому, показує, що кількість міжнародних радників скоротилася з восьми до трьох:

• Hogan Lovells International LLP. Як і раніше, ця фірма супроводжує напрями, повʼязані з ПАТ "Промінвестбанк" та АТ "Родовід Банк". У звʼязку із цим ми вже згадували справи № 6:22-cv-00990-DNH-TWD в Окружному суді США Північного округу Нью-Йорка та № 1052/2015 в Окружному суді м. Нікосія. Цього року Фонд повідомив, що Hogan Lovells працювала щодо "Промінвестбанку" в березні-жовтні 2025 року, а щодо "Родовід Банку" – протягом 2025 року і продовжує роботу станом на червень 2026 року.

• Gateley PLC. У 2023 році ця фірма згадувалася у проєктах щодо АТ "Банк "Фінанси та Кредит", ПАТ "Платинум Банк" та АТ "Фортуна-Банк". У новій відповіді ФГВФО залишилися Фортуна-Банк і Банк "Фінанси та Кредит", а також з’явився ПАТ "ВіЕйБі Банк". Щодо "Фортуна-Банку" попередньо згадувалася справа № BL-2020-001416 у Високому суді Лондона, пов’язана з вимогами WWRT Limited до Сергія та Олени Тищенків.

• Gasser Partner Rechtsanwälte. Три роки тому Фонд повідомляв, що саме ця фірма консультувала щодо підготовки документів для ініціювання кримінального провадження в Ліхтенштейні проти Bank Frick у зв’язку з подальшим представництвом АТ "Дельта Банк", ПАТ "Енергобанк" та ПАТ "Український професійний банк". У відповіді 2026 року ці три банки знову згадані серед клієнтів Gasser Partner. Додатково вказані АТ "Банк "Фінанси та Кредит" і ПАТ "Банк Національний Кредит".

Водночас із поточного переліку зникли радники DWF LAW, Candey Limited, Withers LLP, PCB Litigation LLP та Kroll Associates U.K. Limited. Разом із ними у відповіді 2026 року вже не згадуються "Платинум Банк", "Імексбанк", "Брокбізнесбанк", "Реал Банк", "Фідобанк", "Євробанк", "Вектор Банк" і КБ "Надра", які фігурували у матеріалах 2023 року.

Що приховав Фонд

Як і під час попереднього дослідження, ФГВФО відмовився розкривати умови співпраці з міжнародними радниками.

У відповіді на запит щодо умов оплати та документів, на підставі яких діяли юридичні фірми, Фонд, пославшись на ст. 21 Закону "Про інформацію", зазначив, що такі відомості не підлягають розголошенню, оскільки є інформацією з обмеженим доступом. Схожу позицію зайнято щодо осіб, яким видавалися довіреності на представництво інтересів Фонду: у цьому випадку ФГВФО згадав ст. 2 та ст. 14 Закону "Про захист персональних даних".

Отже, з відповіді можна встановити назви юридичних фірм, банки, інтереси яких вони представляли, та періоди надання послуг. Водночас залишаються невідомими розмір винагороди, порядок її виплати, строки дії договорів та інші істотні умови співпраці.

На перший погляд така позиція може видатися логічною, адже діяльність ФГВФО у сфері виведення банків з ринку має спеціальний правовий режим. Так, п. 17 ч. 5 ст. 3 Закону "Про публічні закупівлі" прямо передбачає, що дія цього закону не поширюється на закупівлю товарів, робіт і послуг, необхідних для виконання Фондом функцій щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Саме цим можна пояснити, чому договори з міжнародними радниками не проходять через стандартні конкурентні процедури, передбачені Законом "Про публічні закупівлі", і не відображаються в системі Prozorro.

Втім, робота Фонду часто повʼязана з пошуком активів за кордоном, підготовкою позовів, отриманням забезпечувальних заходів, взаємодією з іноземними судами та правоохоронними органами. У таких ситуаціях можуть мати значення оперативність дій, конфіденційність стратегії та можливість залучення вузькоспеціалізованих радників у конкретній юрисдикції.

Питання публічного інтересу

Проте, виняток із Закону "Про публічні закупівлі" пояснює лише відсутність тендерної процедури. Із пункту 17 частини пʼятої статті 3 цього закону не випливає автоматичний висновок про закритість інформації щодо вже укладених договорів або фактично понесених витрат.

Ця норма регулює порядок вибору контрагента, а не подальший режим доступу до інформації. Іншими словами, закон дозволяє Фонду не проводити закупівлю через Prozorro, але не встановлює, що вартість юридичних послуг чи інші істотні умови договорів мають бути закритими для суспільства.

Питання вартості міжнародного юридичного супроводу має очевидний публічний інтерес, який визначає, що інформація про розпорядження публічними коштами і про контрагентів презюмується відкритою.

Йдеться про витрати, повʼязані з виконанням Фондом його публічних функцій, а їх ефективність впливає на перспективи повернення активів неплатоспроможних банків і задоволення вимог кредиторів.

Крім того, саме звільнення таких закупівель від процедур Prozorro підвищує значення інших механізмів контролю, зокрема запитів на публічну інформацію. Адже там, де не видно конкуренції та доступу до умов договорів, суспільство не може оцінити ні вартість послуг, ні підстави залучення конкретних радників, ні співвідношення витрат і результату. Це створює ризики непрозорого вибору виконавців, завищення вартості послуг або залучення посередників без зрозумілої доданої вартості.

Очевидно, що сама співпраця з іноземними юридичними фірмами не є проблемною. Питання виникають саме через брак інформації для зовнішньої оцінки такої роботи.

З року в рік фігурують одночасно одні й ті самі юридичні фірми та банки, а відповіді Фонду стають дедалі менш інформативними, що вказує на брак прозорості критеріїв добору.

Звернемо увагу, що при наданні інформації про аналогічні витрати Міністерство юстиції України розкриває не лише перелік міжнародних спорів та залучених юридичних радників, а й суми, сплачені за їхні послуги. Тому позиція ФГВФО фактично ставить методологічне питання щодо необхідності запровадження єдиних стандартів відкритості інформації щодо зовнішнього юридичного супроводу у справах, які мають значення для держави, кредиторів банків і платників податків.