Фінансові ресурси російської агресії: на жаль, усе стабільно

Весь червень був заповнений інформацією про атаки наших дронів на російські нафтопереробні заводи (НПЗ). Коментатори не втомлювалися говорити про жахливі наслідки для російської економіки. Чергова місячна аналітика за червень 2026 року зовсім цього не показує.

Доходи від експорту викопного палива фактично не змінилися порівняно з травнем і квітнем. Вони третій місяць поспіль залишаються дуже високими – 734 млн євро на день. Хоча ціни трохи пішли донизу через заспокоєння американсько-іранської війни, фізичні обсяги зросли на 7%, що компенсувало падіння цін.

Що стосується головного джерела доходів – сирої нафти, то тут ефект від падіння цін був помітним, бо це джерело доходів зменшилося на 8%, навіть зростання фізичного обсягу експорту на 14% не врятувало. Особливо відзначився порт "Новоросійськ", де обсяги фізичного експорту зросли на 68% порівняно з травнем.

На жаль, Україна нічого не зробила для зменшення експорту сирої нафти. Удари по інфраструктурі експорту нафти, що були такими обнадійливими на початку року, практично припинилися.

У результаті бачимо значне збільшення фізичних обсягів експорту в червні. Це не заслуга росіян, це помилкова стратегія українців. Як можна було дозволити "Новоросійську" збільшити експорт нафти на 68%?

Доходи від продажу бензину та інших нафтопродуктів у червні зросли на 14% порівняно з травнем і досягли 211 млн євро на день, що є рекордно високим рівнем за останні два роки. Ця цифра може шокувати на тлі повідомлень про зупинки НПЗ і заборону експорту нафтопродуктів.

Крім високих цін, тут треба враховувати ще два фактори. По-перше, заборона експорту нафтопродуктів не стосується експорту, що здійснюється на підставі міждержавних договорів. По-друге, отримання доходів і відвантаження на танкери не співпадають у часі. У червні відвантаження нафтопродуктів на експорт різко впали на 21% ("Туапсе" взагалі не експортував ані краплі), але фінансовий результат цього падіння ми побачимо в липні.

У червні продовжилося стабільне зростання доходів від експорту скрапленого природного газу: вони зросли на 9% порівняно з травнем. Вони зрівнялися з доходами від експорту газопроводами, які скоротилися на 11%, головним чином через падіння ціни.

Чому такі мальовничі атаки на НПЗ не мають прямого впливу на фінансування війни і на хід бойових дій? Мусимо розглянути два популярних в народі міфи.

Міф №1 "Атаки на НПЗ зменшують доходи російського бюджету"

Усім відомо, що нафтогазові доходи є головним джерелом російського бюджету. Залежно від рівня світових цін на нафту вони утворюють від 45% (коли ціни високі) до 25% (коли ціни низькі) доходів бюджету. Зараз приблизно половина бюджету РФ витрачається на війну проти України.

Як нафтогазові доходи наповнюють бюджет РФ?

Найбільшим джерелом є податок на видобуток корисних копалин. Найбільша частина його – податок на видобуток нафти. Що більше видобувається нафти, то більшим є це джерело. Видобуток нафти в Росії значно перевищує потужність нафтопереробки, тому прямим результатом зростання видобутку є зростання експорту сирої нафти.

Другим за значенням є податок на додатковий дохід від видобутку вуглеводнів. Він залежить не від обсягу видобутку, а від фінансового результату, тобто оподатковує реальну рентабельність видобувних нафтогазових компаній. Його зростання є прямим результатом зростання цін, наприклад, унаслідок таких подій, як іранська авантюра президента США Дональда Трампа.

Третій податок – податок на експорт у формі вивізного мита. Він у 2023 році був скасований, а обсяг відповідних надходжень до бюджету був доданий до податку на видобуток корисних копалин. Але уряд може запроваджувати експортне мито, якщо три місяці поспіль ціна на нафту сорту Urals перевищує на 15% рівень $182,5 за тонну (приблизно $25 за барель).

Жоден з цих податків не має відношення до роботи НПЗ – їх сплачують видобувні компанії.

НПЗ сплачують у бюджет тільки один податок, який можна називати нафтогазовим, – це акциз на пальне. Наприклад, для бензину стандарту Євро-5 він становить 17 тис. руб. за тонну. Але в той самий час бюджет виплачує дотацію НПЗ, яка призначена для компенсації різниці між високою експортною ціною і низькою внутрішньою (в РФ це зветься демпфером, а не дотацією). Суть цієї дотації зрозуміла: вона протидіє зацікавленості НПЗ в експорті продукції замість продажу на внутрішньому ринку. Для бензину Євро-5 демпфер становить близько 15 тис. руб. за тонну, тобто майже повністю повертає акциз на НПЗ (це дані за 2025 рік). Таким чином, хоча акциз становить приблизно 20% роздрібної ціни бензину, дотації з бюджету, які отримують НПЗ, фактично залишають від нього в бюджеті не більше 1-2%.

У червні 2026 року стрибок цін на бензин на зовнішніх ринках був таким значним, що бюджет РФ заплатив російським НПЗ $2,7 млрд дотацій. Тобто кожного дня НПЗ викачували з держбюджету $90 млн. Це найбільші виплати дотацій з початку 2024 року.

Зрозуміло, що це виняткова ситуація на ринку, у звичайних обставинах виходить, що працює НПЗ або не працює – на нафтогазові доходи бюджету це практично не впливає. Це впливає на податок на прибуток, якщо НПЗ працює рентабельно.

Але податок на прибуток, як і ПДВ, не є специфічним нафтогазовим доходом. У цьому сенсі удар по НПЗ не відрізняється від атаки на взуттєву фабрику або горілчаний завод – наслідок для бюджетних надходжень буде таким самим.

Міф №2 "Удари по НПЗ можуть залишити російську армію без пального"

Історія надає всім відомий приклад успіху атак на нафтопереробну промисловість, яка фактично зруйнувала економіку країни-агресора. У 1945 році німецькі танки та літаки були знерухомлені через відсутність пального. Як це було досягнуто?

Німецька армія й авіація отримували пальне з НПЗ Румунії та Німеччини. Румунія мала власну нафту, а Німеччина переробляла імпортовану нафту та виробляла синтетичне пальне з вугілля.

Авіація Великої Британії та США протягом 1944 року безперервно бомбардувала нафтові промисли і НПЗ Румунії та заводи з виробництва пального Німеччини. Із травня 1944 року до кінця війни британці скинули на німецькі НПЗ 84 тис. тонн бомб, а американці – більше 100 тис. тонн.

Нагадаю, що український далекобійний дрон несе приблизно 100 кілограмів бойового заряду. Тобто англо-американська атака на німецькі НПЗ еквівалентна влучанню пари мільйонів далекобійних дронів.

Більш сучасний приклад – знищення росіянами єдиного в Україні Кременчуцького НПЗ: в нього прилетіло 60 ракет і 260 дронів. А ще скільки не долетіло? А у росіян десятки таких НПЗ. Для їх знищення потрібні тисячі влучань ракетами.

Безумовно, точність бомбардування 80 років тому була значно гірша, ніж під час сучасних атак дронами та ракетами, але обсяг промисловості, що виготовляла пальне в Німеччині, був у кілька разів менший і дуже сконцентрований географічно порівняно з нафтопереробкою Росії.

Результатом бомбардувань було не пошкодження якогось обладнання, яке можна відремонтувати за пару тижнів (середня тривалість ремонту НПЗ після удару українських дронів становить шість тижнів), а тотальне знищення цілого сектору економіки.

Альберт Шпеер, міністр військової промисловості в гітлерівському уряді, в своїх мемуарах писав, що знищення виробництва пального було найбільшим ударом по економіці Німеччини під час Другої світової війни.

Нарешті, вкрай важливим фактором була втрата Німеччиною румунської нафти, оскільки в серпні 1944 року король Міхай І скинув уряд Антонеску. Внаслідок цього перевороту Румунія розірвала союз із Німеччиною. Це приблизно якби зараз Сибір і Татарстан розірвали б стосунки з Москвою і перейшли на бік України.

Навіть якщо припустити неймовірне диво, що ми зможемо скинути на російські НПЗ 200 тис. тонн вибухівки, це все одно не залишить російську армію без пального.

На відміну від нацистської Німеччини, Росія може купувати пальне за кордоном в будь-якому обсязі, потрібному для її армії. Нема сумніву, що бензин і дизель у російську армію будуть поставляти НПЗ Білорусі, Казахстану, Індії та інших країн. У червні цього року Білорусь уже продала росіянам 70 тис. тонн, а Індія – приблизно стільки само. А Казахстан готовий відправити 50 тис. тонн бензину як гуманітарну допомогу.

Ці цифри та факти показують абсолютну фантастичність ідеї про те, що ніби можна вплинути на бойові дії на фронті атаками на російські НПЗ. Ці атаки можуть утворити мальовничі картини пожеж на кількох НПЗ та черг на бензоколонках, що не можуть нас не тішити, але вони не можуть позбавити російську армію пального.

Розказувати про вплив цих атак на події на фронті – це самообман або свідомий обман.

Резюме

Удари по НПЗ мають величезний психологічний, політичний та пропагандистський ефект, але на бойові дії та на фінансування російської агресії вони прямого впливу не мають. Для цього треба атакувати зовсім інші цілі.

Який реальний результат дали атаки на НПЗ?

Він очевидний: росіяни вперше за роки війни втратили комфортне життя. Стояти у спеку десять годин у черзі – це некомфортно.

Чи вплине втрата комфорту на перебіг подій на фронті?

Відповідь не очевидна. Ми бачимо, що черги на бензоколонках мають значно більший вплив на народ, ніж загибель сотень тисяч солдатів. Це неймовірно для будь-якого народу, але не для росіян. "Умом Россию не понять" – ще в позаминулому столітті написав Тютчев. Із тих часів ситуація не покращилася.

Що стосується фінансових ресурсів війни, то скоротити їх можна в першу чергу руйнуванням інфраструктури експорту нафти та нафтопродуктів, тобто морських нафтових терміналів та нафтопроводів, що подають нафту на ці термінали. Я про це писав багато разів. Україна навіть почала це робити на початку цього року, але з травня майже припинила й переключила головні зусилля на НПЗ.