Чому портфельні гарантії не врятують кредитування бізнесу
Національний банк опублікував черговий звіт про фінансову стабільність. Звичайний опус співробітників НБУ, особливої тої частини, які разом з монетарним блоком мусять якось нагадувати про своє існування, але є одна деталь. Ну ще може хтось з керівників НБУ пропіаритись. Там згадують про кредитування і ще про портфельні гарантії як захист від "потужної" монетарної політики НБУ. Нагадаю, що в основі будь-якого кредиту лежить його ціна, тобто відсоткова ставка.
Ведення розмов про кредит без згадки про його базову процентну вартість – демагогія. Усі ці адаптації умов програм до потреб кредиторів і позичальників, спрощення процедур, розширення кола банків-учасників – не має основного значення. Це може лише підтримати, але не розширити рівень кредитування. Якщо вартість кредиту є не співставною з очікуваним приростом продуктивності виробництва – бізнес не буде брати такий кредит! Хіба знає, що не буде віддавати. Тим паче в умовах ризиків руйнувань виробництва та логістики від ракетно-дронових ударів.
НБУ і Ко слід припинити пустопорожню балаканину про умови урядових програм і нарешті розвернути базові процентні інструменти монетарної політики на користь підтримки кредитування. Лише це здатне помітно зрушити нинішній рівень кредитування економіки, який зберігається близько 14-15% ВВП вже 4 роки поспіль.
Що таке портфельна гарантія? Це коли бізнес платить повний процент, а держава гарантує його повернення. Якщо базова ставка зависока, бізнес просто не братиме кредит. Крім того, нарощування портфельних гарантій збільшує державний борг з відповідними наслідками для стійкості державних фінансів. Краще розібратися в суті справ.
Чому кредити залишаються дорогими?
У червні 2026 року середня ставка за новими кредитами, наданими резидентам без урахування овердрафтів, знизилася до 19,2% з 19,7% у травні. Середня ставка за новими депозитами, навпаки, незначно зросла – з 8,8% до 8,9%. Різниця між кредитною і депозитною ставками скоротилася з 10,9 до 10,3 відсоткового пункту. Зниження кредитних ставок на 0,5 в. п. свідчить про поступове передавання січневого зменшення облікової ставки до банківського сектору. Однак передавання монетарного імпульсу залишається повільним. Ставка за кредитами все ще на 4,2 в. п. перевищує облікову, оскільки банки закладають у вартість позик воєнні, кредитні, операційні та галузеві ризики.
Особливо важливим є те, що зниження вартості державних запозичень відбувається швидше. Середня дохідність гривневих ОВДП у червні становила 14,08% проти 15,79% у травні та 16,37% у червні 2025 року.
За місяць вартість залучення коштів державою скоротилася на 1,71 в. п., а за рік – на 2,29 в. п. Показники ОВДП і банківських кредитів не можна порівнювати безпосередньо: вони мають різні строки, ризики та структуру. Проте така різноспрямована динаміка демонструє, що висока ліквідність банків легше трансформується у фінансування держави, ніж у дешеві кредити для приватного бізнесу. Державні облігації залишаються для банків передбачуванішим активом, тоді як кредитування підприємств потребує оцінювання ризику конкретного позичальника.
Грошова маса зростає швидше за ціни
Станом на кінець червня 2026 року монетарна база становила 1,247 трлн грн, збільшившись за рік на 13,5%. Грошова маса досягла 4,141 трлн грн і була на 15,2% більшою, ніж у червні 2025 року. Обсяг готівки поза банками зріс на 13,5% – до 914,4 млрд грн. Розширення грошової маси істотно перевищувало поточну річну інфляцію у 7,2%. Проте це не означає, що відповідна різниця автоматично перетвориться на майбутнє зростання цін. Важливе значення має структура грошової пропозиції.
Депозитна складова грошової маси збільшилася приблизно на 15,7%, тобто дещо швидше за готівку. Це означає, що значна частина нових грошей залишається на банківських рахунках і не обов’язково негайно спрямовується на споживчий ринок. Зростання депозитів також розширює ресурсну базу банків та зменшує залежність фінансової системи від короткострокового рефінансування. Водночас грошова експансія потребує обережного моніторингу. Якщо збільшення депозитів і бюджетних виплат супроводжуватиметься швидким відновленням споживчого попиту, а внутрішнє виробництво не зможе відповідно наростити пропозицію, частина додаткової ліквідності може перейти в імпорт, валюту або ціни.
Депозити випереджають кредитування
Загальний обсяг депозитів резидентів на кінець червня становив 3,282 трлн грн, що на 15,1%, або на 430,8 млрд грн, більше, ніж роком раніше. Депозити корпоративного сектору зросли на 14,3% – до 1,706 трлн грн, а кошти домашніх господарств – на 17,3%, до 1,520 трлн грн. Швидке зростання заощаджень населення є позитивним сигналом для ліквідності банківської системи. Воно свідчить, що, попри воєнні ризики та девальвацію гривні з початку року, значна частина коштів продовжує зберігатися у банках.
Однак кредити зростали повільніше за депозити. Загальний кредитний портфель збільшився на 11,1% – до 1,346 трлн грн. Отже, банківська ресурсна база розширювалася приблизно на чотири відсоткові пункти швидше, ніж обсяг кредитів. Це означає, що проблема кредитного ринку полягає не лише у нестачі коштів. Банки мають ліквідність, але не вся вона перетворюється на фінансування приватної економіки. Стримувальними факторами залишаються високі воєнні ризики, брак якісних позичальників, невизначеність щодо майбутніх доходів підприємств і висока вартість кредитування.
Споживче кредитування випереджає корпоративне
Структура кредитного зростання є нерівномірною. Обсяг кредитів у корпоративному сектору за рік збільшився лише на 5,7% – до 943,4 млрд грн. Кредити домашнім господарствам зросли на 28,5% – до 395,7 млрд грн. Отже, основним рушієм розширення кредитного портфеля стає населення, а не бізнес.
Для банків споживче кредитування часто є прибутковішим і технологічно простішим, особливо коли йдеться про невеликі стандартизовані позики. Водночас надмірне випередження споживчих кредитів над інвестиційним фінансуванням може створювати макроекономічний дисбаланс. Споживчі позики підтримують торгівлю і внутрішній попит, але значна частина такого попиту спрямовується на імпортні товари. Корпоративне кредитування, навпаки, може збільшувати виробничі потужності, продуктивність та експортний потенціал. Тому для довгострокового відновлення важливо, щоб кредитна експансія поступово зміщувалася від фінансування поточного споживання до інвестиційних проектів.
Національний банк наприкінці червня окремо охарактеризував поточний період як найдовшу кредитну експансію за понад 15 років. Проте загальні темпи зростання кредитних залишків і динаміка окремих сегментів можуть відрізнятися залежно від методики, валюти та врахування погашень.
Майже половина гривневих кредитів бізнесу пов’язана з програмою "5-7-9%"
Поточна заборгованість за програмою "Доступні кредити 5-7-9%" зросла з 145,5 млрд грн у червні 2025 року до 189,5 млрд грн у червні 2026 року, або на 30,2%. Сума укладених від початку дії програми договорів збільшилася на 33,7% – до 548,8 млрд грн. Частка програми "5-7-9%" у гривневому кредитуванні бізнесу досягла 46,9% проти 31,8% роком раніше. Зростання становило 15,1 відсоткового пункту. Фактично майже кожна друга гривня банківської заборгованості бізнесу пов’язана з механізмом державної підтримки.
Програма виконує важливу функцію: вона дає підприємствам змогу отримувати фінансування за ставками, нижчими за ринкові, та підтримує економічну активність у воєнних умовах. Водночас настільки висока частка субсидованого кредитування демонструє обмежену спроможність звичайного ринкового механізму забезпечувати доступні кредити.
У довгостроковій перспективі це створює три виклики:
- залежність банківського кредитування від бюджетного фінансування компенсації ставок;
- ризик витіснення несубсидованих позик;
- необхідність чіткого спрямування програми на інвестиційні, а не лише оборотні потреби бізнесу.
То в чому роль НБУ? Тримати облікову ставку в рази вище інфляції? Але ставка в теперішніх умовах на інфляцію не впливає…
