Заборона без маршруту: як вийти із залежності від "ворожого софту"

Провал голосування за законопроєкт №13505 оголив не лише дефіцит голосів, а й відсутність реалістичної моделі відмови бізнесу від російського програмного забезпечення (ПЗ). Чому самої заборони недостатньо – і що держава та ринок мають зробити, аби перехід став керованим, а не декларативним?

Відмова від ворожого ПЗ потрібна. Але без альтернативи, інструментів міграції та підготовленого ринку заборона не стане реальним переходом.

Верховна Рада не підтримала законопроєкт №13505, який мав створити правові підстави для заборони використання та розповсюдження програмних продуктів і цифрових рішень, що можуть загрожувати національній безпеці.

Але навіть ухвалення такої заборони саме по собі не дало б відповіді на головне практичне запитання: як провести масовий перехід бізнесу з 1С, BAS та іншого ПЗ російського походження на безпечні системи.

Відмова від 1С, BAS та іншого ПЗ російського походження необхідна. Це питання безпеки, контролю над даними й технологічної незалежності.

Але правильна мета не робить будь-який шлях до неї правильним. Заборона без підготовленої альтернативи, інструментів міграції та спроможного ринку ризикує стати не реформою, а датою, до якої бізнес відкладатиме проблему.

Продукт можна заборонити. Екосистему – не вимкнути

1С стала масовою в Україні не випадково. Це продукт, навколо якого десятиліттями формувалися конфігурації, інтеграції, навчальні програми, ринок консультантів і звички користувачів. Визнати цей факт – не означає виправдовувати подальше використання російського ПЗ. Це означає чесно оцінити масштаб завдання.

Для підприємства заміна облікової системи – це складний процес. Потрібно перенести довідники, залишки, документи та історію операцій, відтворити інтеграції з банками, складами, касами й сервісами звітності, навчити команду й певний час вести стару та нову системи паралельно. Помилка в такому переході може призвести до некоректної звітності, втрати даних або зупинки операцій.

Саме тому бізнес не переконує одна лише заборона.

У березні-квітні 2026 року D5 разом із бухгалтерською платформою 7eminar опитала 150 бухгалтерів, які ведуть облік і подають звітність на українських підприємствах.

81% респондентів назвали відмову від російського ПЗ доцільною. Водночас 94,9% вважають ключовою умовою переходу появу українських програм із відповідним функціоналом і якістю. Державну заборону в бізнесі як умову переходу назвали лише 14,6%.

Це раціональна оцінка ризиків людьми, які щодня відповідають за облік і звітність.

Заборона не створює можливостей для масової міграції

Навіть якщо завтра кожна українська компанія вирішить перейти, постає друге запитання: хто проведе цей перехід?

Українські та міжнародні рішення вже існують, але жоден постачальник не здатний одночасно прийняти масову хвилю нових клієнтів. Для цього потрібні не лише серверні потужності чи ліцензії, а тисячі консультантів, бізнес-аналітиків, бухгалтерів, фахівців із перенесення даних і підтримки. Їх неможливо підготувати за кілька місяців після набрання законом чинності.

Державний сектор і критична інфраструктура вже мають окремі обмеження: 1С, BAS та низку пов'язаних продуктів внесено до офіційного переліку ПЗ, забороненого для державних органів, державних підприємств і операторів критичної інфраструктури.

Значно складніший етап – бізнес, де адміністративного рішення недостатньо. Тут потрібен прогнозований горизонт і різні сценарії для великих підприємств та масового сегмента малого і середнього бізнесу.

Не менш важливо не шукати одного універсального наступника 1С. Завдання держави – не призначити єдиного переможця, а створити правила, за яких дані можна безпечно перенести, а постачальника – змінити без нової критичної залежності від однієї системи.

Держподаткова має бути партнером, а не спостерігачем

Українське облікове ПЗ працює в регуляторному середовищі, де форми звітності, податкові правила та вимоги до документів регулярно змінюються. Тому створити повноцінну альтернативу лише зусиллями розробників неможливо.

Перехід мають спільно проєктувати Державна податвова служба, Міністерство фінансів, Міністерство цифрової трансформації, Держспецзв'язку, бізнес і постачальники програмних рішень. Для цього потрібні передбачуваний календар регуляторних змін, відкриті формати обміну даними, стабільні API та тестові середовища.

Держава має стати практичним партнером бізнесу в цьому процесі:

• передбачити контрольований перехідний період без штрафних санкцій за технічні помилки, безпосередньо пов'язані з міграцією;
• встановити зрозумілий порядок і достатні строки для внесення змін до форм податкової звітності;
• надати розробникам облікового ПЗ та операторам електронного документообігу доступ до тестових середовищ Держподаткової, щоб нові рішення можна було перевіряти до їх масового запуску.

Що далі?

Провал голосування не можна сприймати як дозвіл залишити все без змін. Законопроєкт відхилено, але проблема масового використання ворожого ПЗ в бізнесі нікуди не зникла.

Паралельно з підготовкою нового законодавчого рішення держава має зробити три практичні кроки:

1. Запустити інформаційно-освітню кампанію в медіа та професійних спільнотах, щоб залучити бухгалтерів, консультантів і розробників, які сьогодні працюють з 1С, до освоєння та впровадження нових облікових систем.
2. Передбачити контрольований перехідний період, протягом якого підприємства не нестимуть штрафних санкцій за технічні помилки, безпосередньо пов'язані з міграцією на нове програмне забезпечення.
3. Налагодити постійний діалог між податковими органами та розробниками ПЗ щодо порядку впровадження законодавчих змін, доступу до тестових середовищ і перевірки сумісності нових продуктів із системами Держподаткової.

Потрібно прямо сказати бізнесу: відмова від ворожого софту відбудеться. Але держава має не лише назвати кінцеву дату, а й показати, як до неї дійти без втрати даних, зупинки підприємств і дефіциту фахівців.