Зміни спрощеної системи оподаткування 2027 – які очікуються новації?

Міністерство фінансів України наразі готує законопроєкт, який передбачає зміни до системи оподаткування фізичних осіб-підприємців (ФОП) на спрощеній системі.

Серед запропонованих напрямів – запровадження чітких правил протидії "дробленню" бізнесу на ФОП, перегляд переліку видів діяльності для другої групи єдиного податку, диференціація ставок ЄП для третьої групи, запровадження підвищеної ставки до 10% для окремих видів послуг третьої групи та спрощення адміністрування ПДВ. Також розглядається обов'язкова реєстрація платниками ПДВ підприємців на спрощеній системі після досягнення порогу у 85 тис. євро.

Які ж з цих змін є позитивними для економіки та бізнесу, а які – ризиковими та шкідливими?

ПДВ для ФОП після 85 тис. євро: не оптимальне рішення, не найкращий час

Найбільш дискусійна пропозиція, яка пропонується Мінфіном, і закладена у Меморандум з МВФ – поширення обов'язкової реєстрації платником ПДВ на ФОП після досягнення встановленого порогу.

На цей час Мінфін розглядає поріг 85 тис. євро, що відповідає приблизно 4 млн грн. Саме такий рівень відповідає верхній межі, визначеній Директивою ЄС для режиму звільнення малого бізнесу від ПДВ.

З одного боку – Україна рухається до ЄС, а отже має поступово наближати систему ПДВ до європейських правил.

Але тут важливо розрізняти гармонізацію законодавства з ЄС та момент її запровадження.

На цей час Україна перебуває у стані війни, бізнес працює в умовах високих ризиків, а держава має значно масштабніші проблеми з податковими втратами.

Крім того, запровадження таких норм ніяк не допоможе подолати "сірі схеми", а навпаки – посилить стимули до дроблення, коли замість одного ФОП буде відкриватись кілька ФОП щоб не перевищити ліміт у 85 тис євро.

Є й інша проблема – складність адміністрування ПДВ є одним із факторів, які стимулюють частину малого бізнесу залишатися на спрощеній системі. Згідно з дослідженнями Світового банку, CASE-Україна та Info Sapiens, адміністрування загальної системи з ПДВ вимагає у декілька разів більше трудових ресурсів, ніж спрощена система без ПДВ.

Світовий банк оцінює адміністрування на загальній системі у 595 людино-годин на рік, що призводить до додаткових витрат на одного підприємця в середньому у 80-120 тис. грн на рік.

Отже, якщо просто зобов'язати ФОП реєструватися платниками ПДВ, не забезпечивши радикального спрощення адміністрування, не надавши значний підготовчий період – держава отримає не додаткові надходження, а лише додаткові стимули до "дроблення" і тінізації.

Тому оптимальним рішенням видається відкласти обов'язковий ПДВ для ФОП від 85 тис. євро до року вступу України до ЄС, до того часу спростити адміністрування ПДВ та посилити якість інституцій.

Це дозволить одночасно виконати європейські зобов'язання, привести систему до вимог ЄС і не створювати додаткового шоку для малого бізнесу в умовах війни та післявоєнного відновлення.

Дроблення бізнесу: чіткі критерії та оновлені процедури

Найбільш помітна на цей час проблема спрощеної системи – використання ФОП великим бізнесом для штучного розподілу оборотів між десятками або навіть сотнями підприємців.

Дослідження фахівців CASE-Україна та ІСЕТ "Порівняльний аналіз фіскального ефекту від застосування інструментів ухиляння/уникання оподаткування в Україні" оцінює потенційні втрати бюджету від таких схем у 15-26 млрд грн на рік. Найбільш поширені вони у ритейлі та ресторанному бізнесі. Водночас дослідники наголошують: за масштабом це суттєво менша проблема, ніж зарплати "в конвертах" (втрати від схеми 237-262 млрд грн на рік), "сірий імпорт" (втрати 110-125 млрд грн на рік) та низка інших крупних схем ухилення від оподаткування.

Схема "дроблення" щороку зростає, тож важливим є напрацювати якісні інструменти для подолання цієї схеми, але робити це потрібно адресно – боротись проти штучних схем, а не проти самої спрощеної системи. На відміну від реальних ФОП, які не готові переходити на загальну систему через надважке адміністрування – ці схеми дроблення, у яких великий бізнес використовує сотні псевдо-ФОП – призначена для мінімізації податків.

Типова схема дуже проста: великий бізнес розподіляє оборот між багатьма ФОП, кожен з яких залишається в межах ліміту другої або третьої групи. Причому фактично всі вони можуть працювати як єдиний бізнес – мати спільний бренд, приміщення, персонал, склад, управління та фінансові потоки.

Наприклад, франчайзинг, маркетплейси, оренда торгових площ, спільний аутсорсинг або централізовані закупівлі є нормальною економічною практикою. Саме тому критерії мають оцінювати не формальні зв'язки, а економічну сутність операцій.

Міжнародний досвід, наведений у ще одному дослідженні аналітичних центрів – дослідженні "Аналіз проблематики дроблення бізнесу, зокрема шляхом зловживання спеціальними режимами оподаткування" – показує перспективність такого підходу. Зокрема, правила GAAR передбачають оцінку комерційної мети операції, її економічної сутності, способу здійснення, фінансових наслідків, створення прав та обов'язків сторін й інших обставин.

Тому майбутній закон має передбачити оновлені процедури встановлення "дроблень" і встановити чіткий набір критеріїв, які в сукупності можуть свідчити про штучне дроблення. Зокрема це можуть бути:

• спільне управління "мережею ФОП" та ухвалення бізнес-рішень;
• використання одних і тих самих працівників у різних ФОП;
• спільні виробничі, торговельні чи складські приміщення й обладнання;
• єдиний бренд або торговельна марка у поєднанні з іншими ознаками;
• спільна бухгалтерія та централізоване фінансове управління;
• відсутність самостійного економічного ризику окремих ФОП;
• фінансові операції між пов'язаними ФОП, які не мають очевидного економічного обґрунтування;
• послідовне використання різних ФОП на одному робочому місці для обходу граничного обороту;
• інші обставини, які свідчать, що юридично окремі підприємці фактично є частинами одного бізнесу.

Водночас одна ознака не повинна автоматично означати порушення. Рішення має ухвалюватись за сукупністю факторів (збіг половини та більше) і з можливістю для підприємця довести самостійність свого бізнесу.

Такий підхід дозволяє ідентифікувати саме по псевдо-ФОП, не створюючи додаткових ризиків для мільйонів реальних підприємців.

Ставка до 10% для окремих послуг на третій групі ЄП

Третій напрям, запланований Мінфіном – перегляд ставок єдиного податку для третьої групи.

Мінфін розглядає диференціацію ставок залежно від виду діяльності та можливе підвищення ставки до 10% для окремих видів послуг, зокрема професійних – консультаційних, бухгалтерських, аудиторських, маркетингових, ІТ-послуг, юридичних тощо.

Це важкий, але вимушений крок, він має певні недоліки та переваги.

Причина проста: універсальна ставка податку з обороту не враховує суттєву різницю між різними бізнес-моделями.

Однакова ставка на оборот для магазину і, наприклад, консультанта з високою доданою вартістю створює різне ефективне податкове навантаження.

Наприклад: на загальній системі податкове навантаження (ПДВ+ПнП+ПнМ до обороту) у фуд-ритейлі в середньому 3,5%, нехарчовому ритейлі орієнтовно 5,4%, тоді як податкове навантаження на загальній системі надавачів послуг:

• інформаційні послуги = 16,4%;
• діяльність у сфері права = 17,5%;
• комп’ютерне програмування = 16,3%;
• послуги охорони = 12,7% тощо.

Підвищена ставка для окремих видів послуг третьої групи також може зменшити стимул використовувати схему "ФОП замість найму", для приховування трудових відносин. Варто розглянути ставку ЄП 8% на певний перехідний період.

Водночас важливим є якнайшвидше ухвалення законопроєкту №13507 для фіксування у Трудовому кодексі чітких критеріїв трудових відносин, щоб можливо було чітко відрізняти реального фрілансера від псевдо-ФОП (який працює замість найманого працівника).

Перегляд переліку видів діяльності для другої групи ЄП

Ще один напрям реформи, що розробляє Мінфін – перегляд видів діяльності, доступних для ФОП другої групи.

На цей час друга група поєднує дуже різні моделі бізнесу: від дрібних підприємців до цілком масштабної торгівлі та ресторанного бізнесу. Законодавство дозволяє їй займатися виробництвом та продажем товарів, гуртовою торгівлею, ресторанною діяльністю тощо.

Саме друга група найбільш часто використовується у схемах "дроблення". Дослідження "Аналіз проблематики дроблення бізнесу, зокрема шляхом зловживання спеціальними режимами оподаткування" висновує, що основна причина – значно нижче податкове навантаження та розмиті критерії "антидроблення", що дає можливість розподіляти великий оборот між великою кількістю ФОП.

Тож доцільним є переведення частини видів діяльності з другої до третьої групи.

Насамперед це може стосуватися торгівлі автомобілями, гуртової торгівлі та ресторанної діяльності.

А що пропонує Національна стратегія доходів до 2030 року?

У цьому контексті важливо згадати Національну стратегію доходів до 2030 року, затверджену Кабміном.

Документ передбачав значно масштабнішу трансформацію спрощеної системи, здебільшого контрпродуктивну. Серед іншого йшлося про об'єднання першої та другої груп, обов'язкове застосування РРО та товарний облік для об'єднаної групи, диференційовані ставки для третьої групи від 3% до 17%, поширення порогу реєстрації платником ПДВ на платників спрощеної системи, поступове підвищення ставок для сільгоспвиробників та інші зміни. По суті, це перетворення спрощеної системи на надобтяжливу загальну, що було б шкідливо для малого бізнесу й економіки вцілому.

Особливо проблемним був підхід, за якого сама архітектура спрощеної системи мала істотно змінитися ще до того, як держава продемонструвала спроможність якісно адмініструвати загальну систему оподаткування.

Нацстратегія доходів є рамковим документом і сама передбачає можливість коригування заходів залежно від результатів додаткових досліджень та обговорень із бізнесом.

Саме це зараз і відбувається.

Нові пропозиції Мінфіну здаються значно більш оптимальними та орієнтованими на детінізацію (крім ПДВ для ФОП). Замість фактичного наближення спрощеної системи до обтяжливої загальної – пропонується зберегти її для реального мікробізнесу, але точково закрити найбільш очевидні можливості для зловживань.

Яких змін очікувати найближчим часом?

Отже, майбутню реформу спрощеної системи доцільно будувати не навколо максимізації кількості нових платників податків, а навколо детінізації та збереження стимулів для реального малого бізнесу.

Перший крок – запровадити чіткі законодавчі критерії протидії дробленню. Вони мають бути засновані на економічній сутності бізнесу, застосовуватися за сукупністю ознак і не створювати ризиків для нормального франчайзингу, аутсорсингу, маркетплейсів та інших сучасних бізнес-моделей.

Другий – диференціювати ставки третьої групи та встановити підвищену ставку для окремих високорентабельних професійних послуг. Це дозволить зробити систему більш справедливою без надмірної диференціації ставок.

Третій – переглянути перелік видів діяльності другої групи. Доцільно розглянути переведення низки видів діяльності, не властивих другій групі – до третьої груп.

Четвертий – не запроваджувати ПДВ для ФОП. Поріг у 85 тис. євро є цілком логічним у контексті майбутнього членства України в ЄС, але його запровадження є на цей час контрпродуктивним заходом для детінізації економіки. Оптимальним є перенесення цієї зміни на період вступу України до ЄС.

Сподіваємось, що Міністерство фінансів напрацює оптимальний проєкт щодо змін ССО, з урахуванням всіх пропозицій аналітичних центрів, залишивши у проєкті детінізаційні зміни та прибравши норми щодо ПДВ для ФОП.

Водночас це лише тактичні заходи, які не можуть замінити системні інституційні реформи. Ключовим для боротьби із "сірими схемами" є якісні інституції, тож необхідним є продовження перезавантаження Бюро економічної безпеки та Митниці, розпочати перезавантаження вирішальним голосом міжнародних експертів – ДПС та Служби фінмоніторингу, знизити сукупне навантаження на фонд оплати праці, яке є надмірним для нашої країни, продовжити та завершити судову реформу.

Такий комплекс заходів надасть можливість мінімізувати всі схеми тіньової економіки, які завдають втрат бюджету близько 550-600 млрд гривень щороку