Як створювати рівні умови для міжнародної діяльності українського бізнесу

Питання валютного регулювання в Україні сьогодні виходить далеко за межі суто технічної фінансової політики.

Воно безпосередньо впливає на конкурентоспроможність українського бізнесу, його здатність виходити на зовнішні ринки, залучати інвестиції та формувати довгострокові експортні стратегії. Після запровадження воєнного стану Національний банк України був змушений ввести жорсткі валютні обмеження, які відіграли ключову роль у стабілізації фінансової системи. Водночас із поступовою макрофінансовою стабілізацією постає новий виклик – як перейти від режиму кризових обмежень до моделі контрольованої валютної лібералізації, яка не стримує розвиток економіки.

Поточна проблема: регуляторна асиметрія

Однією з ключових проблем чинного валютного регулювання є асиметрія умов для українських компаній залежно від структури їхньої власності. Фактично сьогодні компанії з іноземним капіталом мають ширші можливості для репатріації доходів та обслуговування транскордонних операцій, а українські компанії з національним капіталом залишаються суттєво обмеженими в можливостях інвестувати за кордон.

Це створює парадоксальну ситуацію: бізнес, який належить українським резидентам, має менше інструментів для міжнародного розвитку, ніж аналогічний бізнес з іноземною структурою власності. У довгостроковій перспективі така асиметрія формує небажані стимули – до перенесення холдингових структур, центрів управління та навіть податкової бази за межі України.

Чому це важливо для економіки

Міжнародна експансія українського бізнесу – це не про відтік капіталу, а про розширення економічної присутності України у світі. Продуктивні інвестиції за кордон дозволяють збільшувати експорт; скорочувати залежність від посередників; підвищувати частку української доданої вартості; формувати власні міжнародні ланцюги постачання; посилювати валютну виручку в довгостроковій перспективі.

Іншими словами, правильно структуровані закордонні інвестиції – це інструмент не втрати валюти, а її майбутнього приросту.

Ключова ідея – розмежування типів капіталу

Важливо чітко розрізняти непродуктивний відплив капіталу (нерухомість, портфельні інвестиції, спекулятивні активи) та продуктивні інвестиції українського бізнесу (логістика, виробництво, сервісні центри, торговельні представництва за кордоном).

Саме другий тип операцій має розглядатися не як загроза валютній стабільності, а як інструмент економічного зростання.

Що таке контрольована модель міжнародної експансії

З урахуванням воєнних ризиків повна лібералізація руху капіталу є передчасною. Однак можливим є компромісне рішення – впровадження пілотного механізму контрольованих інвестицій українських компаній за кордон. Його логіка може базуватися на кількох принципах:

1. Використання вже наявної валюти. Інвестиції здійснюються виключно з валютних коштів, які вже перебувають в Україні, без додаткового попиту на валютному ринку.

2. Обмежений, але зрозумілий ліміт. Наприклад, прив’язка до фіксованої суми (умовно 1 млн євро), або частки валютної виручки компанії.

3. Чітка економічна мета. Інвестиції дозволяються лише для розвитку бізнес-структур, пов’язаних з експортом: логістика, виробництво, сервіс, R&D, сертифікація.

4. Заборона непродуктивних операцій. Виключаються фінансові спекуляції, нерухомість для приватного використання та інші неопераційні активи.

5. Прозорість і комплаєнс. Обов’язкові вимоги до структури власності, податкової дисципліни та фінансового моніторингу.

6. Повернення доходів в Україну. Усі доходи від таких інвестицій мають повертатися в українську банківську систему.

Додаткові напрями вдосконалення валютної політики. Окрім питання інвестицій, важливими є ще два блоки:

Підтримка оборонного сектору через фінансові стимули – розширення механізмів, які дозволяють враховувати не лише грошову, а й матеріальну допомогу Силам оборони при формуванні валютних лімітів.

Лібералізація операцій з інтелектуальною власністю – удосконалення правил щодо роялті та ліцензійних платежів із забезпеченням балансу між контролем і можливістю бізнесу працювати з міжнародними партнерами.

Отже, майбутня модель валютного регулювання в Україні має базуватися не лише на обмеженнях, а й на стимулюванні економічного розвитку. Ключовий виклик полягає у переході від логіки "заборонити для стабільності" до логіки "дозволити там, де це створює зростання".

Запровадження контрольованого механізму міжнародної експансії українського бізнесу може стати важливим кроком у цьому напрямі. Він дозволить як зберегти макрофінансову стабільність, уникнути відтоку корпоративних структур за кордон так і посилити експортний потенціал України, а також створити рівні умови для всіх українських компаній незалежно від структури власності.

У довгостроковій перспективі саме така модель здатна забезпечити баланс між фінансовою безпекою держави та економічною свободою бізнесу.