Чому не всі українські бізнеси заслуговують на компенсацію за зруйновані росіянами склади і до чого тут ФОПи?

Лише за липень росіяни знищили понад 400 тисяч квадратних метрів складських приміщень, з якими пов'язані тисячі малих і великих українських підприємств. Виявилося, що багато компаній ризикує залишитися без державної компенсації. Чому?

Щоб отримати компенсацію за зруйновані російською атакою логістичний центр чи склад, треба спочатку довести, що ваш об'єкт є єдиним майновим комплексом. А якраз з цим у багатьох "велика проблема". Мова про наслідки дроблення бізнесу. В Україні ще до війни була популярна практика, коли великі компанії розпорошували свій бізнес між десятками ФОПів, щоб мінімізувати податки. Таке щире людське бажання "зекономити копієчку".

Не буду називати компанії та маркетплейси, але вони в усіх на слуху і на кожному другому білборді. Керівники цих бізнесів на різних конференціях часто розповідають, як вони "ефективно" розмежовують задачі поміж своїми різними новоствореними підприємствами, а пункти видачі товарів взагалі реалізуються як франшиза на ФОП. Як наслідок, спільного у такому веденні бізнесу залишилася лише ІТ-система прийому та видачі товарів чи посилок. Все інше – це розрізнені підприємці, які оперують як члени клубу чи як дилери послуг.

27 млн компенсації для лівого ФОПа?

Виникає логічне питання: чи може материнська компанія лобіювати отримання компенсації своїм дилером? Може. Чи підуть на це банки і чи визнає держава це єдиним майновим комплексом? Ні, і ось чому.

Щоб не перевищувати ліміт ФОПа, один і той самий бізнес можуть періодично переоформлювати з одного ФОПа на іншого. Тож на момент прильоту російської балістики чи дрона ця точка або склад могли бути оформлені на ФОПа, який працював там лише два тижні. Він ще або не встиг сплатити податки, або за цей час сплатив 5-6 тисяч грн. І тут раптом подає заяву на компенсацію у 27 млн грн.

Що далі? А далі всім "клубом дилерів" по соцмережах поширюють дописи, що, мовляв, держава і банки не хочуть бачити в них єдиний цілісний майновий комплекс.

Така ситуація, до речі, може постати і з компенсаціями за знищене житло. Як тут відрізнити шахраїв, які скупили документи на зруйновані будинки і хочуть просто отримати кошти?

Каруселі ФОПів

Ми маємо визнати, що у нас в Україні, замість довготривалих платників податків буйним цвітом квітнуть каруселі ФОПів-одноденок, що міняються-тасуються щомісяця.

І тут варто згадати недавні дописи одного з власників великої логістичної компанії, де він критикує державу за перевірки і тиск на ФОПів. У контексті проблеми подрібнення бізнесу й "оптимізації" сплати податків уже інакше сприймаєш і критику на адресу голови Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева – зокрема за його боротьбу з подібними "бізнес-подрібнювачами".

Руйнівні удари російських ракет показали слабку сторону українського бізнесу. Довгий час великий бізнес заробляв надприбутки через подрібнення, накопичував капітал, але зараз йому доведеться відновлюватися власним коштом, зі свого страхового фонду, сплачуючи додатково податки на весь капітал.

Це очевидні закони економіки та фінансів. Адже якщо за нього і для нього це зроблять держава чи банки, то до них прийдуть платники податків й акціонери тих банків та спитають: "А з якого це дива?".

Неприємна правда про великі логістичні центри

Візьміть наприклад наших топових поштових та логістичних операторів. У багатьох з них бізнес працює як франшиза: її партнерів об'єднує хіба що програмне забезпечення, через яке вони приймають і видають посилки. Все інше – розрізнені фізособи, які юридично не мають між собою нічого спільного.

Прилітає ракета, нищить склад – і перше питання: хто має подавати на відновлення? Оті 160 ФОПів, які оперували всередині цього складу? Усі вони платили податки лише за свою полицю, яку тримали на тому складі. І як вони тепер подаватимуть на компенсацію – гуртом, "у спадщину"? Звучить кумедно.

Саме тут і постає протиріччя, створене самими бізнесами. У цій неприємній ситуації вони не можуть виступати як єдиний подавач, адже самі ж показували, що вони не мають між собою ніякого зв'язку.

Простіше кажучи – з якого це ти дива просиш компенсацію на ремонт побитого даху, якщо ти лише фізособа з декількома полицями у тому складі, а дах там взагалі належить комусь іншому з числа тих 160 ФОПів?

Саме так, через бажання зекономити на податках, коли бізнес ділиться на окремі мікроодиниці, він втрачає цілісність майнового комплексу та цілісність структури.

"Плач Ярославни" від подрібнювачів бізнесу

А тепер такі бізнеси ходять і плачуться: у нас не виходить подати на відновлення, бо, мовляв, "документи не приймають". І починають здіймати в пресі та соціальних мережах скандали через невиплачені компенсації.

Через великі склади йдуть великі потоки грошей. Уявімо ФОПа 3-ї групи, чий річний ліміт становить трохи більше 10 млн грн. Цей ліміт склад може вичерпати вже за три тижні. А за рік одна й та сама частина складу може пройти через руки 20 ФОПів-власників.

І коли дивишся на останнього ФОПа, який числився там власником на момент удару, то він навіть податків не встиг заплатити, бо був там власником останні 3 тижні. І такі ситуації не поодинокі.

Держава не може цього не бачити. Вирахувати такі "тіньові схеми" з компенсаціями, насправді, не так вже й складно – можна подивитися, хто за договорами був співвласником або орендарем якого складу, хто користувався ним раніше і хто зараз намагається подати на відновлення.

Балачки про "малий бізнес як основу економіки"

Війна боляче вдарила по всіх, це правда. Але малому бізнесу все ж легше. Адже він працює в основному на внутрішнє споживання товарів і послуг. Тобто в нас зараз 25-30 млн людей, які попри війну і далі потребують послуг, одягу, електроніки й іншого. І малий та середній бізнес це продовжує забезпечувати. Прикро, що прибутковий бізнес водночас шукає, як не заплатити податки, і ще більше дрібниться на ФОПи та мікроодиниці, оптимізуючи свої ресторани, кафе та сервіси за допомогою псевдоефективних форм.

У мене стійке неприйняття викликають розмови про те, що, мовляв, на малому бізнесі "тримається" наша економіка. Це відверте перекручування фактів. Так, ФОПи корисні, вони забезпечують зайнятість людей, дають можливість заробітку. Але факти – вперта річ. 80% податкових надходжень сьогодні забезпечують близько півтори тисячі компаній в енергогенерації, металургії та аграрному виробництві.

Повна блокада експорту з українських портів в Чорному морі, бойкот перевезень на польських пропускних пунктах, автомагістралі та залізничні дороги під ударами дронів. Аграрії не можуть фізично вивезти вирощене зерно, зупиняється виробництво нашої металургії. А це системоутворюючі для економіки та наповнення державного бюджету галузі.

Зрозуміло, що їм надаються пільги, щоб вони й надалі забезпечували 80% податкових надходжень. Але сьогодні саме великий бізнес страждає найбільше.

Цьому дам, а цьому не дам

Повертаючись до питання компенсацій і того, хто має отримати їх першочергово.

Як держава має визначити, хто з тих 160 ФОПів має право на відшкодування за розбомблений склад, а хто – ні? Звісно, держава не має бути осторонь проблем бізнесу. Кошти повинні йти на реальне відновлення. Бо держава зацікавлена в тому, щоб бізнес повернувся у стрій, відновив роботу і знову платив податки.

Тому держава цілком логічно питає: а покажіть, які податки ви платили до цього? А ви, виявляється, не платили нічого. А нащо вам тоді це відновлювати, якщо ви не платили податки?

Тут мимоволі стаєш на бік держави: навіщо давати щедрі компенсації тим бізнесам, які й надалі шукатимуть способи уникати сплати податків?

Відповідь банальна у своїй очевидності: допомогу від держави мають отримувати ті, хто реально втратив бізнес, прагне його відновити та бачить свої довготривалі перспективи в українській економіці.