Декларуємо міжнародні стандарти фінзвітності, але залишаємося заручниками 1С?

Пам’ятаєте фільм Нолана "Інтерстеллар", де головний герой, якого грає Метью Макконагі, опинився у "п’ятому вимірі" й одночасно бачив минуле, теперішнє та майбутнє своєї доньки? У декількох часових вимірах зараз існує і наш український бізнес.

Мова про те, що одні процеси вже перейшли на міжнародні стандарти та сучасні формати звітності, а інші досі залишаються в минулому разом із 1С.

Для початку трохи ретроспективи. Перехід на міжнародні стандарти почали готувати ще у 2007 році, за часів Януковича й Азарова. Але то були лише декларативні речі, і та "компанія", зрозуміло, нічого реформувати не збиралася. Руки в української влади до реформи фінзвітності дійшли лише у 2017 році, коли Міністерство фінансів, НБУ та інші регулятори підписали Меморандум про створення системи фінансової звітності.

Реформа започаткувала перехід України до міжнародних стандартів фінзвітності у форматі XBRL. Ідея була проста – фінансова звітність української компанії мала бути однаково зрозумілою як для бухгалтера у Києві, так і для інвестора у Лондоні чи банкіра у Варшаві. Водночас – більше прозорості, більше інноваційних цифрових практик. А значить – ще ближче до Європи.

У 2020-2023 роках систему почали обережно впроваджувати – кількість підприємств, які подавали звітність у форматі XBRL, поступово зростала. Спочатку це були банківські установи та великий бізнес. У 2024 році додалася таксономія МСФЗ XBRL – єдиний електронний шаблон для фінансової звітності. Туго і неквапливо, але відхід від традиційної звітності та перехід до цифрової моделі все ж відбувається. Але, як завжди у нас, тут з’являються свої "але" і навіть "п’яті виміри".

І ось зараз, у 2026 році, ми ніби опинилися в саме такому "п’ятому вимірі", як у фільмі "Інтерстеллар", де герой опиняється у просторі, в якому може одночасно бачити різні моменти часу. З одного боку – МСФЗ, XBRL і рух до європейської системи фінансової звітності. А з іншого – вимоги Податкового кодексу, яких ніхто не скасовував. Незалежно від того, за якими стандартами працює підприємство, воно має подавати до податкової декларацію з податку на прибуток. Тобто бізнес змушений одночасно працювати у двох площинах – за міжнародними стандартами фінансової звітності та за вимогами українського податкового законодавства. Це створює багато додаткової роботи і ускладнює облік.

А ще складається парадоксальна ситуація: банк може працювати за міжнародними стандартами, але водночас залишатися у "старому часовому вимірі" у взаємодії з клієнтами. Для оцінки фінансового стану позичальника він запитує розшифровки оборотно-сальдових відомостей і часто у звичному форматі – з 1С.

Чому? Бо звикли, бо так зручніше. Більшість компаній у нас в Україні роками працювали з 1С, тому бухгалтери й банківські фахівці звикли до певного формату оборотно-сальдової відомості. Коли ж замість звичної 1С вони отримують дані з іншої системи, наприклад, Business Central, – починається паніка: таблиця має інший вигляд, звичної структури немає, і працювати з нею "незручно". І це одна з причин, чому компанії і далі не відмовляються від 1С. Замкнене коло.

Цього місяця мав можливість запитати про цю проблему голову Нацбанку України Андрія Пишного під час його зустрічі з українським IT-бізнесом. Пан Андрій сказав, що поки не має чіткої відповіді на це питання. Однак пообіцяв вивчити його й дати роз’яснення згодом через канали комунікації Нацбанку. Принаймні мене почули. Як там каже Іван Франко, продовжуємо лупати цю скелю.

На мою думку, цю проблему можна вирішити через впровадження сучасних ERP-рішень, зокрема на базі Microsoft Dynamics 365 Business Central. Такі системи дають змогу організувати облік і формування даних у зрозумілому для різних користувачів форматі.