Заряджені і нещасні: Про електромобілі на фоні рекордних цін на нафтопродукти

Під постами в соцмережах про рекордні ціни на нафтопродукти вже є окрема категорія коментарів із секти електромобілістів.

Типовий посил: "От ви топили проти електричок, запровадили ПДВ, а тепер бачите он воно як повернулося?!"

Вбачаю в цьому глибоке нерозуміння суті питання в логіці оподаткуванні електромобілів, які чомусь вважаються священною коровою. Електромобілізація – це добре, це диверсифікація енергетичного портфелю, а власники електромобілів – дуже прагматичні люді, які добре вміють рахувати гроші.

Але як громадянин своєї країни, яка переживає дуже важкі часи, я виступаю за корисні, адекватні та недискримінаційні зміни в податковій політиці держави. І так, я особисто задоволений прогресом, хоча і не повністю, бо повернули лише ПДВ. Як і раніше, я вважаю, що пакет пільг для електричок абсолютно зайвий і повне оподаткування нічим не загрожує темпам електромобільності. Нижче я це доведу на цифрах. Проте відмова від необов’язкових преференцій може допомогти державному бюджету, який опинився без грошей. Зокрема завдяки безлічі пільгових програм.

Отже, за січень-серпень 2026 року імпортовано трохи більше 21 тис. Battery Electric Vehicle (BEV). За середньої вартості однієї електротачки в 2025 році ($21 000) виходить, що бюджет за 8 місяців отримав $88,7 млн ПДВ. Наче й не космос, але, гадаю, іншої думки наш прем’єр-міністр, який, здається, вперше в українській історії наважився відкрито заявити про колапс в держфінансах.

Імпорт BEV у 2026 році дійсно втричі нижчий, ніж рік тому. Однак ви помиляєтесь, якщо думаєте, що саме поява ПДВ вплинула на це.

Почнемо з того, що з березня 2026 року ціни на традиційне пальне зросли на 35-50%, тоді як вартість електрики в Україні залишається стабільною. Давайте глянемо на 5 років експлуатації антиподів VW – електричного ID4 і його дизельного колегу Tiguan, а також такі вихідні дані:

• Середній пробіг за рік – 20 тис. км
• Середня роздрібна ціна ДП в 2026 році (79,9 грн/л)
• Вартість швидкої зарядки на рівні 22 грн/1 кВт*год
• 10 ТО з заміною мастила – 50 тис. грн (по мінімуму)

Виходить, що за перші 5 років експлуатації електричка збереже власнику від 30% до 43% коштів на купівлю автомобіля з ДВСЗ і його заправку. Близько 250 тис. грн на рік зекономить на пальному власник ID4, якщо заряджати авто вдома, і понад 174 тис. грн – за умови використання швидкісних комерційних чарджерів.

Теза про те, що вживані електрички втрачають у вартості більше за ДВЗ, підтвердження не знайшла (якщо вірити сайтам автопродажів). П’ятирічний Tiguan з 90-110 тис. пробігу в середньому на $17 000-20 000 дешевший за новий або на 36-43%, тоді як аналогічний ID.4 втрачає за 5 років $9 000-10 000 або 33-36% від своєї вартості до 2026 року.

По іншим моделям і конкретні цифри можуть бути іншими, але вектор думки зберігається. Хтось реально вважає, що в середньому 200 тис. грн "профіту" недостатньо, щоб ухвалити рішення на користь електрички? А якщо покласти в розрахунки дизель не по 80, а по 100 грн?!

Отже, попри повернення ПДВ електромобілі залишаються надвигідними засобами пересування. Питання: якщо економія дуже суттєва, навіщо ще преференції?

А обвал імпорту, вочевидь, пов’язаний з іншими факторами, як-от гіркий досвід зими 2025-2026 і низький ступінь розвитку швидких зарядок тощо. А ще однозначно некоректно використовувати для бази порівняння 2025 рік: розуміючи скасування пільги з ПДВ, імпортувати електрички почали навіть деякі аграрії, що мали вільні кошти після продажу минулорічного урожаю. Тому багато машин перейшло з рекордного 2025-го і вгамувало попит вже поточного року.

Фінансова перевага електромобілів над ДВЗ-ними побратимами лишається настільки суттєвою, що містить в собі потенціал подальшої допомоги бюджету. Наприклад, оподаткування електричок стандартним для ДВЗ митом (10%) додасть до ціни середньостатистичної електрички близько 112 тис. грн. Якщо повернемося до порівняння вище, то ID.4 все одно лишиться помітно вигіднішим за дизельний Tiguan. Навіть якщо його "заправляти" на швидкісній станції! У людей, що мають доступ до дармової електрики на стовпі, з суто фінансової точки зору вибір очевидний.

Тут не можна не згадати про кричущу несправедливість регульованих тарифів. Поки держава дотує виробництво електроенергії, щоб утримати в розетці бідного маленького українця 2,16 і 4,32 грн за кіловат-годину, він часто витрачає цю допомогу на всякий непотріб далеко не першої необхідності.

Схожа проблема і з газом по 8 грн. Поки державні компанії тягнуть соціальний вантаж замість інвестицій в розвиток чи захист від ворожих атака, з такими тарифами гріх не нагріти басейн тепліше на пару градусів або зарядити на шару автомобіль. Від розетки людину не відгониш, це зрозуміло. З іншого боку, такі великі споживачі, як електромобілі, могли б вже на митниці віддати державі вдячність за доступ до дешевої електрики у вигляді спеціального збору.

Сподіваюся також, що небачена фінансова скрута стане приводом подумати над диференціацією тарифів залежно від обсягів споживання. До речі, Сергій Корецький піднімав ці теми неодноразово, коли працював в "Укрнафті" та "Нафтогазі".