Парадокс ракетного терору
Якщо ракета поцілила в заправку на трасі – це вас змусить проїхатися зайві кілометри, але для ворога це – викинути у прірву роботу всього ВПК за 12 годин.
Звісно, ця арифметика має сенс, якщо вас не було на цій АЗК.
Економічний парадокс російської ракетної кампанії полягає в асиметрії: кількість випущених ракет не дорівнює масштабу завданої шкоди, а гранична ефективність кожного наступного удару стрімко падає.
За відкритими даними, російське виробництво окремих типів ракет вимірюється десятками одиниць на місяць. Для "Іскандер-М" орієнтир становить до 700 ракет на рік, для Х-101 – 40-50 одиниць на місяць. Виробництво "Калібрів", "Кинджалів" та "Оніксів" має власні жорсткі ліміти.
Навіть із залученням модифікованих С-300 та С-400, сукупний річний потік далекобійних засобів ураження зводиться до умовних 3000 ракет.
За такого темпу одна випущена ракета – це майже 3 години безперервної роботи всього ракетного ВПК країни. Якщо ж брати окрему лінію з випуском 60 ракет на місяць, один пуск обходиться у 12 годин її календарного потоку. Вартість також колосальна: "Іскандер-М" – кілька мільйонів доларів, "Кинджал" – близько $10 млн, Х-101 – $13-14 млн.
Справжня диспропорція стає очевидною при порівнянні вартості зброї з вартістю цілі.
В Україні працює понад 5400 автозаправних станцій. Якщо оцінити вартість наземної частини й обладнання типового середнього об'єкта у $150 000 (АЗК вартістю $1,5 млн доларів не так і багато – в основному вони дешевше), відновлення всієї мережі коштуватиме $810 мільйонів.
Навіть якщо припустити стовідсоткову точність і відсутність ППО, для фізичного знищення цієї мережі Росії знадобиться 5400 ракет. Це 1,8 року безперервного виробництва всього ракетного комплексу – виключно для боротьби з бензоколонками.
Це ключова асиметрія війни на виснаження. Росія витрачає високотехнологічний боєприпас, залежний від складної промислової кооперації та мікроелектроніки. Україна втрачає локальний об'єкт, але зберігає його економічну функцію. Знищена АЗК не зупиняє ринок: паливні компанії миттєво перекидають логістику на сусідні об'єкти або ставлять тимчасове обладнання.
Економічна втрата послуги не дорівнює вартості згорілої будівлі.
Удари по енергетичній інфраструктурі мають іншу, складнішу логіку. Знищення підстанції чи газорозподільного вузла викликає каскадні наслідки. Але й тут кінцевий результат визначається не радіусом вибуху, а гнучкістю мережі: наявністю резервування, можливістю перемикання та швидкістю ремонту. Ракета з бойовою частиною 450 кг має КВВ у 20-30 метрів – це точність доставки, а не зона гарантованого знищення обладнання.
Для розуміння фізичного масштабу зусиль: 3000 ракет із середньою бойовою частиною 450 кг – це 1350 тонн вибухівки. Десять гаубиць M777, роблячи один постріл на хвилину, за годину випускають 28 тонн боєприпасів (близько 6,5 тонн чистої вибухової речовини). Увесь річний результат російського ракетного терору еквівалентний 208 годинам роботи однієї артилерійської батареї.
Поява реактивних ударних дронів частково змінює цю модель, дозволяючи нарощувати масованість без пропорційного стрибка вартості. Проте дешевший засіб ураження не гарантує дешевого економічного результату, якщо технології перехоплення швидко адаптуються, а ціль легко заміщується.
Росія свідомо б'є туди, де руйнування генерують максимальний медійний ефект – масштабні пожежі та блекаути потрібні для картинки сили всередині РФ та ілюзії колапсу зовні.
Але медійний ефект і системний економічний результат – це різні речі.
Парадокс ракетного терору полягає в тому, що Україна здатна відновлювати, резервувати та децентралізувати економічні й енергетичні функції значно швидше, ніж агресор здатен відтворювати витрачені високотехнологічні боєприпаси.
Кількість ракет у повітрі перестала бути показником стратегічного успіху.
Темпи та підбір цілей, по яких б'є ворог має суто терористичний аспект, точно – не військовий – і мінімально- економічний.
Навіть якщо врахувати економічний простій української економіки – економічна шкода за години і доби, а тепер і роки військового виробництва Росією, коли нафта перетворюється в дим... повітряний терор є кулею у власну москальську ногу.
