Фінансові ресурси російської агресії: суттєвих змін не відбувається

Останніми днями весь політичний світ переповнений коментарями щодо угоди Трампа з Путіним про закупівлю російського дизельного пального.

Я не очікую, що ця угода матиме якісь суттєві наслідки для фінансування війни, бо, по-перше, РФ просто не має достатніх ресурсів дизельного пального, щоб отримати великі додаткові доходи, по-друге, ця подія неодмінно матиме психологічний вплив на нафтовий ринок – ціни підуть трохи донизу, а ціна дизельного пального залежить від ціни на нафту, а не від українських ударів по російських нафтопереробним заводам, як заявляє Трамп.

У будь-якому випадку наслідки і близько не можна порівняти з десятками мільярдів додаткових доходів, які принесла росіянам трампівська війна в Ірані.

Ця подія має не фінансовий, а суто політичний сенс: Трамп демонстративно перетворився на путінську маріонетку – те, що якось було камуфльовано, стало яскраво очевидним. Путін як професійний кагебіст спіймав Трампа на гачок, бо той готовий на будь-яку підлість і дурість, щоб врятуватися від дуже болючої поразки на листопадових виборах до Конгресу.

Це факт повної перемоги Путіна на дипломатичному фронті, але значних фінансових наслідків це не спричинить. Можливим багатомільярдним подарунком Путіну буде покупка друзями та родичами Трампа частки корпорації "Лукойл", але це ще справа майбутнього.

Вересень 2026 року не приніс якихось помітних змін у доходах Росії від експорту викопного палива: вони залишалися на рівні трохи вище 600 млн євро на день, тобто лише на два-три відсотки вище минулого місяця. Тенденції до падіння цін не видно.

Російсько-американська угода не може помітно вплинути на ринок, який залежить зараз від війни США з Іраном.

Хоча загальний обсяг російських доходів від експорту викопного палива не зазнає помітних змін, структура доходів змінюється.

Хочу зауважити, що ми розглядаємо не всі російські фінансові ресурси, а лише головне джерело поточного поповнення. Більш широку картину можна знайти в інших публікаціях.

Висновок для нас невтішний – загрози економічного занепаду РФ не видно, принаймні, найближчі два роки (нагадаю лише про резерви у 2200 тонн золота, з яких у 2026 році продано не більше 50 тонн).

Що стосується зміни структури експортних доходів від викопного палива, то тенденції вересня були такими:

Доходи від експорту нафтопродуктів залишалися на низькому рівні; вони трохи впали порівняно з серпнем (на 3%), хоча обсяг морського експорту нафтопродуктів трохи зріс (на 2%), що принесло зростання доходів на 6%.

Про полегшення ситуації на внутрішньому ринку свідчить майже двократне скорочення імпорту. Закупівлі нафтопродуктів в Індії припинилися, а в Південній Кореї – впали до 8 тис. тонн.

Головним джерелом компенсації нестачі нафтопродуктів на внутрішньому ринку залишається Туреччина. Обнадійливим фактом є скорочення відвантаження нафтопродуктів у вересні на 12%, що, ймовірно, призведе до скорочення доходів у жовтні, навіть попри скандальну угоду Трампа з Путіним.

Доходи від експорту скрапленого природного газу підскочили на 68% порівняно з серпнем і досягли 75 млн євро на день. Вони перевищили доходи від експорту газу трубопроводами і наблизилися до рівня доходів від експорту нафтопродуктів. Майже двократне зростання відвантаження відбулося на арктичних терміналах.

У першій декаді вересня Україна завдала ударів по двох нафтових портах – "Усть-Лузі" на Балтиці (1 вересня) та "Новоросійську" на Чорному морі (9 вересня). Доходи від експорту сирої нафти морським транспортом впали на 15%, що призвело до падіння доходів від експорту сирої нафти на 8% у порівнянні з попереднім місяцем до 339 млн євро на день, а фізичні обсяги знизилися на 11%.

Доходи від експорту сирої нафти трубопроводами були на 11% вищими, ніж попереднього місяця, що частково компенсувало падіння доходів від морського експорту.

Як бачимо, фінансовий результат лише двох атак на нафтові порти дорівнює десяткам атак на НПЗ.

Але завдяки особливостям податкової системи РФ падіння експортних доходів від сирої нафти не спричинило падіння надходжень до бюджету, бо надходження до бюджету залежать не лише від обсягу експорту, а й від рівня світових цін на сиру нафту.

Незважаючи на скорочення експорту сирої нафти, надходження від податку на видобуток корисних копалин з видобутку сирої нафти у вересні досягли 688 млрд руб. (за інформацією CREA та Reuters, офіційні російські показники значно вищі, більше 800 млрд руб., але тенденція в обох джерелах інформації однакова – зростання порівняно з серпнем на 15-16%); ставка податку на видобуток нафти зросла на 45% у порівнянні з попереднім місяцем. Зростання було зумовлене зростанням цін на російську нафту, ослабленням рубля та збільшенням експортного мита (хоча експортне мито на нафту офіційно скасоване, уряд може його запроваджувати за високих цін на нафту, про що ми вже говорили в одній із попередніх колонок).

Знов-таки, особливості російської податкової системи призвели до того, що більше половини цього зростання бюджетних надходжень було з'їдено зростанням дотацій НПЗ, які зростали швидше, ніж надходження; чисте зростання надходжень становило близько 7% (той факт, що російські НПЗ для бюджету не є джерелом нафтових доходів, а навпаки – проїдають ці доходи, ми розглядали в одній з попередніх колонок).

У вересні 2026 року на дотації НПЗ з бюджету Росії було витрачено більше 300 млрд руб., на 55% більше, ніж у попередньому місяці.

У будь-якому разі, нафтогазові доходи бюджету у вересні зросли порівняно з серпнем, хоча значно впали порівняно з тим самим місяцем 2025 року.

Доводиться повторити ще раз: "Карфаген має бути зруйнований", але російський Карфаген – це не НПЗ, а інфраструктура експорту: нафтові порти, експортні нафтопроводи, морські танкери (принаймні ті з них, які перебувають під санкціями, бо майже 60% морського експорту виконують танкери, на які накладено санкції).