Розподіл на "чистих" та "нечистих": Про внесення застав за "клієнтів" ВАКС

Ситуація навколо внесення за застав за "клієнтів" Вищого антикорупційного суду, схоже, вичерпана. Час підвести підсумки та засвоїти уроки.

Спойлер: банки дуже ревно ставляться до джерел таких коштів, а от НБУ вимагає від них у кожному випадку раціонально зважувати ризики, але не впадати у тотальні відмови потенційно ризикованим клієнтам.

Про те, що коли-небудь виникнуть питання щодо легальності коштів, які вносяться на заставу за підозрюваних, а особливо – підозрюваних у корупції, я писав ще три роки тому. Тобто, задовго до першого скандалу на цю тему.

Проблема дійсно не є пересічною. Бо якщо кошти непевного походження вносяться на заставу, а потім застава повертається донорам – хоч би й тому ж підозрюваному, то ця сума вже стає абсолютно легальною та чистою від підозр. І так було аж до того моменту, поки суспільний інтерес не підсвітив проблему на прикладі застав за топкорупціонерів.

Антикорупційний суд навчився призначати суму застав відповідно до масштабів зловживань, які розслідуються. А от підозрювані до цього, схоже, не були готові. Відповідно, деякі банки абсолютно слушно вимагали більш детального пояснення щодо походження коштів та економічного сенсу таких операцій. Хоча у деяких випадках відмови могли здатись такими, ніби той чи інший банк просто намагався дистанціюватись від потенційно не просто ризикованих, а навіть репутаційно небезпечних операцій.

Тут варто згадати, що відповідно до законодавства про фінансовий моніторинг банки несуть відповідальність за власні процедури протидії відмиванню брудних коштів. І до того ж це законодавство прямо забороняє розкривати деталі їхньої політики. Це потрібно, як мінімум для того, щоби при спробах відмивання порушники не могли надто якісно підлаштуватись під ті чи інші формальні вимоги.

І от саме у випадках, коли антикорупційний суд призначав великі застави, почали виникати скандальні ситуації. Хоча при відносно помірних сумах все проходить доволі рутинно.

Чисті гроші є?

Згідно з даними, які оприлюднив у подкасті депутатки Ольги Василевської-Смаглюк голова Нацбанку Андрій Пишний, динаміка внесення застав до ВАКС в останні місяці така:

• серпень – 51 млн грн;
• вересень – 92 млн грн;
• перша декада жовтня – 4,5 млн грн.

Загалом 29 банків з 59-ти, що працюють проводили такі операції у серпні-вересні: відбулось 527 переказів на 141 млн грн від 515 фізичних осіб, 3 ФОПів іта 24 юросіб.

З них готівкою внесли 64 млн грн 178 переказами. Безготівкових було 349 операцій на суму 77 млн грн. Цікаво (я це сам підрахува), що середня сума готівкового внеску складала біля 360 тис. грн, тобто трохи менше межі обов’язкового фінансового моніторингу.

Якщо подивитись на найпомітніші кейси з успішним внесенням застав за серпень-вересень, то по сумах від одного мільйона гривень та вище реальне становище справ таке:

• за Ірину Мудру було внесено 20 млн грн – не одразу, після виправлення помилок донорами;
• за Ольгу Стефанішину було внесено 6 млн грн – з першої спроби;
• за Сергія Куцого було внесено 3 млн грн – фактично, з першої спроби.

Тобто разом було внесено застав відносно великими сумами на 29 млн грн – це менше чверті загальної суми внесків на заставу, що були проведені за серпень-вересень. Відповідно, більш ніж три чверті внесених сум мали дотичність до застав на відносно невеликі суми, по яких, схоже, питань щодо походження коштів не було – із цілком зрозумілих причин.

Власне, цікавий перебіг подій навколо внесення застав помітного розміру. Сергій Куций, за повідомленнями ЗМІ, вніс кошти власноруч і там не було питань щодо походження. За Стефанішину внесла кошти юридична компанія, де вона свого часу працювала – і тому питань у банку щодо походження коштів та економічного сенсу операції не було.

А от навколо внесення застави за Ірину Мудру відбувся гучний скандал. Судячи з оприлюднених аудіозаписів, в неї не було достатньо особистих легальних коштів. Напевно, у банках про це було відомо – адже ця інформація вже була цілком публічною. Її адвокати пішли в атаку – принаймні так здавалось, що вони намагались тиснути на банки, а згодом і на Нацбанк. І це на тлі того, що значна частина платежів була прийнята та проведена.

Тобто про тотальну заборону приймати внески на заставу не мало йтися – хіба що про бажання банкірів якнайдетальніше зрозуміти ризики. Зрештою, гроші на заставу були внесені повністю після виконання вимог банків щодо інформації про походження коштів та реальний сенс операцій.

Іноді – нема чистих

Ще шість рішень про застави на великі суми були винесені за серпень-вересень, але внески не були зроблені. Зокрема за Вадима Столара 300 млн грн застави так і не були внесені через заперечення банківського комплаєнсу – але він не під вартою, на нього просто покладені зобов’язання належної поведінки (за повідомленнями ЗМІ). За Олексія Ступака, схоже, навіть не намагались вносити заставу у 15 млн грн, хоча прокуратура оцінювала його статки у 150 млн грн. Можливо тому, що на нього також лише поклали зобов’язання належної поведінки, отже він не був взятий під варту.

Четверо підозрюваних все ж перебувають під вартою з можливістю внести заставу, але не можуть цього зробити через її розмір та відсутність легальних джерел для її внесення. По справі "Форест Гамп" – Максим Микитась не зміг знайти 30 млн грн, як і його підлеглий Валентин Єлізаров – 20 млн грн.

Сергій Кропива (застава у 120 млн грн) та Єлизавета Івахненко (20 млн грн), обоє по справі "Карфаген" (нелегальні кол-центри) також не змогли знайти кошти та залишались під вартою станом на середину жовтня.

У чотирьох згаданих випадках суму застави призначали з урахуванням обсягу нелегальних операцій, які інкримінуються. І, попри намагання захисту, суми застав не були зменшені. Оскільки легальних джерел таких коштів не вбачалось, підозрювані потрапили у своєрідну пастку. З одного боку, власних легальних джерел для внесення не вистачає, а інші джерела банки не готові враховувати, зважаючи на ризики походження таких коштів. З іншого боку, суд не бачить підстав не враховувати масштаби розслідуваних зловживань.

Резюме?

Нарешті суд почав при призначенні суми застави враховувати реальний масштаб зловживань. Банкам, звісно, доведеться додатково вчити персонал – як працювати із такими складними клієнтами та випадками. Потенційним підозрюваним доведеться замислитись – а чи воно того варте. Юридичним компаніям доведеться залучати інвесторів до створення фондів для внесення застав за клієнтів (lol). Якось так у підсумку.