Зима 2026: енергетичний прогноз на листопад. Удари, погода, енергетика

Цієї зими ми продовжимо предметно розбирати мої прогнози на старті сезону і дивитися, що справдилося на практиці.

Перша базова теза полягає в тому, що зміна тактики й засобів ураження нашої енергетики москалями відбулася не просто так. Це опосередковане свідчення того, що владу нарешті вкусила Попелюшка й було реально підготовлено укриття першого та другого рівнів для більшості критичних об'єктів.

За даними "Укренерго" й Державного агентства з відновлення, габіони, біг-беги та залізобетонні короби над автотрансформаторами працюють. Тим, хто не вірить владі, варто знати: по Україні вже їздять аудитори Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) і фізично перевіряють реалізацію виділених грошей.

Директор Консалтингової групи "А-95" Сергій Куюн наводив приклад заправок "Укрнафти", де не дуже гарні на вигляд бетонні укріплення та вкопана в землю інфраструктура дозволяють працювати після прильотів буквально за пару тижнів.

По захисту другого рівня маємо крутий результат: за оприлюдненими даними, 235 ключових трансформаторів уже мають захист другого рівня, і за останні шість місяців зафіксовано лише один випадок ураження захищеного об'єкта балістичною ракетою. Це ще не статистика відсотка перехоплених ударів, але дуже серйозний аргумент на користь ефективності бетонного захисту.

Перший і другий рівні тримають прямі удари старих і реактивних шахедів, а другий – рятує і від балістики, якщо ракета випадково не влучила точно в бетонну точку.

Тому ворог змінює тактику: замість спроб одним потужним зарядом знести захищений агрегат дедалі більшого значення набувають удари, що створюють багато локальних пошкоджень, зокрема із застосуванням касетних бойових частин.

Логіка зрозуміла: якщо не виходить знищити великий трансформатор, можна спробувати паралізувати роботу всього вузла десятками дрібних пошкоджень.

Вони створюють нам технологічний геморой: осколки січуть ізолятори, прошивають шафи, перебивають проводи і роблять купу дірочок у зовнішніх трубах на УКПГ (установках комплексної підготовки газу). Вартість таких ремонтів по обладнанню стала меншою, але критично зросла залежність від часу і кількості ремонтних бригад.

Через це вони перейшли на удари по лініях 750 кВ і 330 кВ, щоб обмежити видачу Хмельницької, Рівненської та Південноукраїнської АЕС.

Не маючи змоги погасити магістральні трансформатори в бетоні, вони б'ють по гірляндах ліній. Генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі це постійно наголошує, хоча розсаджувати спостерігачів МАГАТЕ по наших критичних вузлах було сумнівною ідеєю.

Окреме питання – політична та кадрова залежність МАГАТЕ від держав, які фінансують Агентство й беруть участь у формуванні його керівних органів.

Росія залишається учасником цих механізмів, хоча сама є агресором і створює загрози українським атомним об'єктам. Тому присутність міжнародних спостерігачів на критичних вузлах не повинна автоматично означати передачу їм усієї чутливої технічної інформації. Питання довіри до персоналу та меж його доступу нікуди не зникає.

Навала реактивних шахедів теж була спробою скористатися коротким вікном, поки ми не мали рецепту. Дрони летіли щогодини, тому бригади в Києві, Дніпрі чи Кременчуці по півтори доби просто стояли й дивилися на провисші проводи. Щойно дали паузу – моментально виставили тимчасові опори й усе заживили.

Друга теза – режиму нон-стоп у обстрілах, як у кінці вересня, жовтні й на початку листопада, далі не буде. То була підготовлена акція під вхід у зиму, коли треба наповнити теплоносієм ті ж 3000 кілометрів мереж Києва.

Кожен такий комбінований удар коштує їм сотні мільйонів доларів залежно від кількості та типів ракет. А головне – витрачає запас високоточної зброї, який неможливо миттєво поповнити навіть за нинішніх темпів російського виробництва.

Коли за раз летить 76 ракет, із яких 18 (деякі джерела – 28) балістика – це серйозне навантаження на їхній ВПК.

За останніми оцінками української розвідки, російський військово-промисловий комплекс (ВПК) здатен виробляти понад 200 крилатих і балістичних ракет на місяць, хоча темпи випуску різних типів суттєво відрізняються. Це багато, але навіть такі виробничі можливості не дозволяють щодня повторювати залпи по 70-80 ракет без витрачання накопичених запасів.

Тому я очікую не припинення ударів, а хвилеподібної кампанії з паузами на накопичення ракет і зміною співвідношення балістики, крилатих ракет та дронів.

Балістику вони роблять по одній ракеті за 12 годин, працюють із коліс ще з січня 2025 року і від нестачі купують корейські ракети за живі гроші.

Після залпу в 76 ракет далі буде 50, хвилі вже почалися. А кратне зростання цілей у небі – це дроновий шум.

В Алабузі поставили на конвеєр дешеві обманки з пінопласту і фанери на кшталт "Гербери" чи "Пародії" з лінзою Люнеберга для виснаження наших радіолокаційних станцій (РЛС). Кратність потужних ударних дронів, які реально долетіли, не зросла.

Третя теза – ми нарешті б'ємо у відповідь, і кінець жовтня та початок листопада були зразковими. Дякую оборонці й усім ремонтникам – від "Укрзалізниці", "Оператора ГТС", "Укртрансгазу", "Укргазвидобування", "Укрнафти" й "Укренерго" до кожного електрика і сантехніка, які не допустили колапсу на переході в зиму. Ми спалили купу грошей москалів.

Прилуки – прекрасний приклад того, як дорогий удар може давати короткочасний результат. Після враження газової інфраструктури без газу залишилися близько 18 тис. домогосподарств. Але вже за п'ять днів газопостачання відновили. Росія витратила дорогі засоби ураження, а наші 45 аварійних бригад повернули систему до роботи. Ось вам і реальна економіка війни проти інфраструктури.

У Києві вилізли проблеми з водою, але з 13 уражених об'єктів 9 уже ремонтуються і робляться краще, ніж було. На кінець січня Київ буде підготовлений до зими краще, ніж зараз, що б там не казав Кличко, який цього року хоча б їздить по об'єктах, а не ігнорує Троєщину.

Наші ж удари були дуже вчасними: щойно на їхніх заводах запустили відремонтовані агрегати, туди прилетіло знову.

Супутники Maxar і Planet Labs підтвердили знищення баз Росрезерву – комбінатів "Атлас", "Кавказ" у Пролетарську, в Енгельсі та Феодосії, що сильно пошарпало запаси авіагасу для стратегічної авіації. А в Торопці, Тихорєцьку і Карачеві знищено десятки тисяч тонн боєприпасів із КАБами та "Іскандерами". Наші дрони до 100 кілограмів поступаються тонним боєголовкам, але у москалів захисту першого-другого рівня немає взагалі, вони досі в сітках сидять, а цілей для нас там безліч.

Четверта теза – погода, яка в матриці "Нафтогазу" Сергія Федоренка є ключовою. У нас пошкоджено 80-90% теплової генерації при ліміті імпорту 2,4 ГВт, тому при -8...-10 градусах залежність від атомки стає критичною.

Але мій базовий прогноз – тепла зима. І я оцінюю ймовірність такого сценарію приблизно у 80%.

За даними NOAA та ансамблевих кліматичних моделей, потужні східні хвилі Кельвіна сприяли розвитку надзвичайно сильного (кліматичного явища) Ель-Ніньйо. NOAA оцінює ймовірність збереження сильної або дуже сильної фази до січня-березня 2027 року більше ніж у 83%.

Це не означає автоматично теплу зиму в Україні, але створює важливий глобальний кліматичний фон.

Із урахуванням сезонних прогнозів я розглядаю сценарій із середньою температурою близько +1,7 градуса проти кліматичної норми приблизно -1,5 градуса. Вдень можливі часті потепління до +10. Це мій прогноз, а не гарантія відсутності коротких арктичних вторгнень.

Кожен градус похолодання збільшує навантаження на енергосистему, але найнебезпечнішим стає перехід через нуль у стійкий мінус, коли населення масово підключає додатковий електрообігрів. У таких умовах приріст навантаження може вимірюватися сотнями мегаватів на градус. А від +6 до +1 градуса за працюючого штатного опалення навантаження значно легше контролювати.

Для наших бригад бідою стануть переходи через нуль із ожеледицею на проводах і робота в холодній багнюці, а також брак людей, грошей на оплату ремонтів і окремих видів обладнання. Із запасами газу ми входимо в зиму значно впевненіше, ніж із запасами великих трансформаторів та спеціалізованих комплектуючих. Тому вирішальними стають не тільки гроші, а й швидкість логістики, наявність ремонтних бригад та можливість працювати між обстрілами.

У москалів навпаки – через Сибірський антициклон і дефіцит криги в Карському морі за Уралом, на Чукотці й у Магадані в листопаді-січні вдарять морози -20...-28 градусів.

На величезних територіях російської Півночі та Далекого Сходу немає розвиненої газотранспортної інфраструктури, а ізольовані населені пункти критично залежать від завезення зимового дизеля та інших видів палива.

І тут виникає дуже цікава розтяжка: зимовий дизель потрібен і армії, і віддаленим містам, і автономній енергетиці. Якщо українські удари продовжать обмежувати роботу російських нафтопереробних заводів (НПЗ), а морози збільшать попит, Москва буде змушена перерозподіляти паливні ресурси між фронтом і цивільними споживачами. Для окремих ізольованих територій це може створити серйозну загрозу теплопостачанню та прискорити відтік населення.

А в лютому в Україні від Тернопільщини до Чернігівщини вже виходить активне сонце.

І тут варто згадати про вертикальне встановлення двосторонніх сонячних панелей на схід і захід. Це вже не моя екзотична пропозиція, а промислова технологія, яку застосовують у Європі на мегаватних станціях. Вона дозволяє змістити генерацію на ранкові та післяобідні години, зменшує проблему снігу на поверхні панелей і може суттєво підтримати локальні енергоострови під час коротких лютневих морозів.

Звичайно, вночі сонце не світить, тому потрібні акумулятори й резервна генерація. Але саме така конфігурація може зменшити дефіцит потужності в найбільш потрібні години.