Кредити під обстрілами: чому позитивна банківська статистика не означає зникнення ризиків

Війна змінила не лише умови кредитування, а й саме розуміння кредитного ризику. Якщо раніше для оцінки позичальника було достатньо ретельно вивчити його фінансові показники, кредитну історію та перспективи розвитку, то сьогодні навіть успішне підприємство може за лічені години опинитися перед загрозою зупинки виробництва.

Причому причина такої ситуації часто не має нічого спільного ні з якістю управління бізнесом, ні з його фінансовою дисципліною.

Саме тому нинішню ситуацію з непрацюючими кредитами (NPL) варто розглядати значно ширше, ніж просто співвідношення проблемних боргів і загального кредитного портфеля. Адже за сприятливими цифрами можуть приховуватися ризики, які ще не встигли позначитися на банківській статистиці.

Чому скорочення NPL не завжди означає зменшення ризиків

За даними Національного банку, станом на 1 жовтня 2026 року частка непрацюючих кредитів становила 11,5%, скоротившись із початку року на 2,5 відсоткового пункта. У корпоративному кредитуванні цей показник знизився до 13,7%, а в кредитах населенню – до 9,6%.

На перший погляд, маємо досить переконливі результати, особливо зважаючи на воєнні обставини. І справді, українські банки поступово звільняються від накопиченого тягаря проблемної заборгованості, активніше працюють із позичальниками та нарощують кредитування.

Однак тут є одна важлива особливість, без розуміння якої можна зробити передчасні висновки.

За січень-вересень загальний кредитний портфель банків збільшився на 20,5%, або на 278,8 млрд грн, сягнувши 1,639 трлн грн. Водночас безпосередньо обсяг проблемної заборгованості скоротився лише на 1,5 млрд грн, або на 0,8%, до 187,8 млрд грн.

Це означає, що вагому роль у поліпшенні показника NPL відіграє саме розширення кредитування. Банки видають нові позики платоспроможним клієнтам, загальний обсяг кредитів збільшується, а питома вага раніше сформованих проблемних боргів відповідно знижується.

До цього додаються реструктуризації, погашення заборгованості та списання старих кредитів.

Звісно, така динаміка є позитивною. Однак було би помилкою вважати, що саме зниження частки NPL автоматично свідчить про пропорційне скорочення всіх кредитних ризиків.

Для банку головне питання полягає не лише в тому, скільки проблемних позик залишилося в портфелі, а ще й наскільки "стійкими" є клієнти, що обслуговують свої кредити сьогодні.

Зона підвищеного ризику

Одна з найбільших небезпек для кредитування полягає в тому, що фінансові труднощі підприємства можуть виникнути абсолютно несподівано.

Наприклад, виробнича компанія має стабільні замовлення, налагоджені канали збуту, виконує свої зобов’язання перед постачальниками та банком. Однак унаслідок ракетної атаки вона втрачає частину обладнання або на тривалий час залишається без електроенергії.

З економічного погляду бізнес може залишатися перспективним, його продукція може бути затребуваною, а клієнти готові продовжувати співпрацю. Проте через вимушену зупинку виробництва підприємство тимчасово втрачає джерело надходжень.

І тут виникає складне запитання: як оцінювати такого позичальника?

На моє переконання, було б неправильним ставити знак рівності між тимчасовою втратою доходів і неплатоспроможністю. Це принципово різні ситуації, що потребують різних фінансових рішень.

Особливо гостро така проблема постає перед малим і середнім бізнесом. Великі підприємства зазвичай мають більше ресурсів для перенесення виробництва, пошуку альтернативних постачальників, створення резервів або залучення додаткового фінансування.

Невелика компанія часто не має такого запасу міцності. Для неї навіть кілька тижнів простою можуть означати істотне скорочення доходів, тоді як необхідність виплачувати зарплати, виконувати контрактні зобов’язання та обслуговувати кредити залишається.

Найбільшої уваги потребують підприємства промисловості, аграрного сектору, транспорту й логістики, а також бізнес, критично залежний від стабільного енергопостачання.

Водночас воєнні ризики позначаються і на платоспроможності населення. Втрата роботи, скорочення доходів, вимушене переселення чи пошкодження житла можуть суттєво змінити фінансові можливості навіть дисциплінованого позичальника.

Саме тому оцінювання кредитного ризику дедалі більше перетворюється на аналіз здатності клієнта витримувати непередбачувані потрясіння.

Реструктуризація: допомогти відновитися, а не відкласти проблему

Під час війни управління кредитними ризиками потребує значно більшої гнучкості. Однак гнучкість не означає послаблення вимог до позичальників або відмову від належного контролю.

Навпаки, банки мають особливо ретельно досліджувати фінансовий стан клієнта, його можливості відновити діяльність, наявність замовлень, запас ліквідності, боргове навантаження та реалістичність подальших бізнес-планів.

Не менш важливими стають питання енергетичної автономності, альтернативної логістики, територіального розташування активів і страхового захисту.

Якщо підприємство зазнало руйнувань, але зберігає економічну життєздатність, одним із найбільш ефективних інструментів підтримки може стати реструктуризація кредиту.

Йдеться про зміну графіка погашення, відтермінування окремих платежів або продовження строку кредитування. За певних обставин може розглядатися й додаткове фінансування, необхідне для відновлення діяльності.

Важливо, що в серпні 2026 року Національний банк розширив можливості короткострокової реструктуризації кредитів бізнесу, який постраждав від війни, без автоматичного визнання дефолту за наявності обґрунтованих перспектив відновлення платоспроможності. Це дає банкам додаткові можливості для індивідуальної роботи з позичальниками.

Проте реструктуризація має сенс лише тоді, коли вона справді допомагає клієнту повернутися до нормальної роботи. Якщо ж підприємство втратило економічні перспективи, просте перенесення платежів не розв’яже проблему, а лише відтермінує її.

Тому відповідальне кредитування передбачає не лише готовність підтримати бізнес, а й здатність вчасно й об’єктивно оцінити його реальний стан.

Окремо варто наголосити на важливості своєчасного діалогу між позичальником і банком. Якщо бізнес починає відчувати фінансові труднощі, не варто чекати появи простроченої заборгованості. Що раніше сторони розпочнуть пошук рішення, то більше інструментів для врегулювання ситуації вони матимуть.

Страхування воєнних ризиків і перспективи кредитування

Ще одним важливим елементом захисту кредитування поступово стає страхування воєнних ризиків.

Державна програма, що діє з 2026 року, передбачає за визначених умов компенсацію до 30 млн грн за пошкоджене або знищене майно підприємств у регіонах підвищеного ризику, а також часткове відшкодування страхових платежів до 5 млн грн на рік для бізнесу на підконтрольній території України.

Безперечно, жоден страховий механізм не здатний усунути воєнні загрози. Проте фінансове покриття частини потенційних втрат може суттєво вплинути на швидкість відновлення підприємств, а отже, і на їхню здатність продовжувати виконання кредитних зобов’язань. Для банків це також додатковий аргумент під час оцінювання ризиків і можливості фінансування бізнесу.

Щодо подальшої ситуації з непрацюючими кредитами, то, за нашими оцінками, за умови збереження якості нових позик та розширення кредитних портфелів частка NPL наприкінці 2026 року може становити 10-12%, а в першому кварталі 2027 року – 10-13%.

Водночас це не безумовний прогноз. Його реалізація значною мірою залежатиме від інтенсивності обстрілів, масштабів руйнувань, економічної активності та здатності підприємств відновлювати свою роботу.

Попри складні обставини, українська банківська система має достатньо інструментів для стримування ризиків: сформовані резерви, капітал, диверсифіковані кредитні портфелі та накопичений досвід роботи в умовах війни. Проте справжня стійкість банківської системи визначається не лише здатністю витримувати фінансові потрясіння. Не менш важливо, чи може вона допомагати економіці долати наслідки війни, підтримувати підприємства, які мають перспективи відновлення, та зберігати доступ бізнесу до кредитних ресурсів.

Адже головне завдання банку – не просто уникнути проблемного кредиту, а зробити все можливе, щоб життєздатний позичальник залишався спроможним виконувати свої зобов’язання. І саме в цьому, на мою думку, полягає одна з найважливіших умов фінансової стійкості країни.