Фінансові ресурси російської агресії: жовтень – місяць поганих новин

На превеликий жаль, треба визнати, що ніколи після грудня 2022 року Росія не мала таких великих надходжень від експорту викопного палива, як минулого жовтня – 754 млн євро в середньому на день.

Як же так? Ми ж бачимо по телевізору, як палають російські нафтопереробні заводи (НПЗ) майже щодня. Як часто буває, картинка в телевізорі і реальність виявляються різними.

Давайте дивитися на реальні цифри.

Дійсно, удари по НПЗ мали наслідки: розвантаження російських нафтопродуктів із танкерів в портах призначення в жовтні скоротилося на 8%, але виручка зросла на 4% завдяки високим цінам.

Але завантаження нафтопродуктів на танкери в російських портах в жовтні зросло на 24% порівняно з вереснем, що означає одне: вони ремонтують НПЗ швидше, ніж ми їх руйнуємо.

А загалом, наскільки вагомі ці доходи на тлі рекордних 754 млн євро? Танкери з нафтопродуктами принесли всього лише 11% цього доходу, скорочення фізичних обсягів на 8% (навіть за стабільності цін) – це менше 1% експортних надходжень від викопного палива. Такі результати не помітні навіть у мікроскопі! І для цього витрачаємо тисячі дронів?

Які товари реально наповнюють бюджет війни?

Із загальних 754 млн євро 60% приніс один товар – сира нафта. Зростання становило 19% відносно вересня (хоча фізичний обсяг зріс лише на 6%), що забезпечувало росіянам майже 450 млн євро щодня. Це найвищий рівень доходу з червня 2022 року.

А показники морського експорту ще вищі – зростання на 23% відносно вересня. В розрахунку на день дохід становив 352 млн євро. Ніколи за час повномасштабної війни росіяни не отримували таку купу грошей від цього виду експорту.

За оцінкою CREA, в жовтні надходження до російського бюджету податку на видобуток нафти зросло на 42% порівняно з вереснем і перевищило 979 млрд руб. Це особливо загрозливо виглядає на тлі знищених експортних можливостей України.

Уражені попереднього місяця нафтові порти "Усть-Луга" та "Новоросійськ" відновилися. Порт "Усть-Луга" в жовтні збільшив відвантаження сирої нафти на 17%, а "Новоросійськ" – на 30%.

Що стосується покупців сирої нафти, то тут нічого не змінилося: 50% купував Китай, ще майже 40% – Індія.

Що може зробити Україна в цій ситуації?

Ясно як божий день: бити по нафтових портах, нафтових танкерах, експортних нафтопроводах. 

У жовтні не було жодної атаки на порти, через які експортується сира нафта. 18 жовтня був атакований термінал у Санкт-Петербурзі, який є найменшим на Балтиці й використовується для експорту нафтопродуктів. Що стосується ураження експортних нафтопроводів, то була лише одна атака – 20 жовтня – на нафтоперекачувальну станцію нафтопроводу "Дружба". Відновлення роботи станції перекачування нафти, звичайно, займає приблизно дві доби.

Щоб атаки на нафтопровід мали ефект, потрібні не одна атака на місяць, а 15-20. Лише один танкер був підбитий морськими дронами у жовтні (Aframax Rio поблизу Сочі). Станом на жовтень під російським прапором перевозили нафту 393 танкери. Вони транспортують трохи менше половини експортної нафти з Росії.

Тобто результат українських атак на експортну інфраструктуру в жовтні був більше ніж скромний – один танкер, одна станція нафтопроводу "Дружба", жодного терміналу експорту сирої нафти, жодного нафтопроводу, який подає нафту до портів. Результат бачимо в захмарному стрибку експортних доходів росіян.

Експорт природного газу трубопроводами й танкерами (у скрапленому вигляді) приніс приблизно однаковий дохід завдяки зростанню доходу від трубопровідного газу на 23% (фізичний об'єм зріс на 5%). Дохід від експорту скрапленого газу майже не змінився, тому він знову поступився доходом трубопроводному газу (77 млн євро на день проти 88 млн євро).

Зрозуміло, що ніякі бойові дії проти цього виду експорту для нас не можливі, бо найбільшим покупцем російського газу є Європейський Союз, який нині є найбільшим фінансовим донором нашого державного бюджету (пенсіонери, вчителі й усі інші залежні від держави люди виживають нині лише коштом ЄС).

Вугілля залишається найменш важливим товаром серед викопного палива (7% доходу в жовтні). Обсяги його експорту поступово скорочуються. Китай і Індія купують більше половини російського експорту вугілля. Ні засобів, ні сенсу боротьби з цим джерелом доходів у нас немає.

Коли росіянам поперли такі гроші, то який сенс для них припиняти війну?

Війна, яка ведеться найманою армією, припиниться, коли грошей на неї не вистачає, а не коли грошей стає більше. Грошовий потік у жовтні моментально вплинув на зухвалість і нахабство росіян. У жовтні вдвічі зросла кількість ракет, запущених по Україні. Росіяни почали не лише вимагати від НАТО прибратися зі Східної Європи і залишити їм на поталу колишніх сателітів, а й виключити з НАТО Фінляндію.

Ця війна – перша в історії Росії війна найманою армією, тобто форма війни, в якій фінансовий ресурс є найважливішим. Ніякі переговори на таку війну не впливають – впливає відсутність грошей на її ведення. Тому потрібне знищення джерел доходів, а в жовтні з цим у нас нічого не вийшло.

Отакі сумні підсумки жовтня.