Спрос на IT-специальности в Украине поставил рекорд в 2020 году
В 2020 году количество заявок на IT-специальности достигло рекордных 138 тысяч, что на 20% больше, чем 2 года назад.
Об этом сообщает пресс-служба компании GlobalLogic.
В среднем спрос на IT-направления в украинских университетах растет почти на 10% ежегодно. В этом году IT-абитуриенты составили 15% из всех, кто подавал документы в университеты.
Лидером по количеству заявок стал Киевский политехнический институт (НТУУ КПИ им. И. Сикорского): почти 20 тысяч.
Еще 6 украинских университетов получили от 4500 IT-заявок каждый — КНУ им. Т. Шевченко, НАУ, ХНУРЭ, НТУ "Харьковский политехнический институт", ЛНУ им. И. Франко и НУ "Львовская политехника".
При этом около 80% IT-студентов не хватает практики, согласно исследованию GlobalLogic во Львове.
"Эта тенденция актуальна для всей Украины. Учитывая, что IT рынок растет на 20-30% в год, совместные инициативы сферы образования и IT индустрии необходимы, чтобы отвечать запросу отрасли на кадры", - говорится в сообщении.
а деталь выточить какую или простейшую маску сшить - то китайцам. 
Программер должен был математическими категориями думать, а теперь совсем не обязательно даже средне математику знать для того чтобы быть ITшником.
Хотя справедливости ради, меня самого иногда поражает уровень самомнения современных айтишников по сравнению с уровнем их реальных знаний.
Но всё равно я рад, что ITиндустрия в Украине развивается и многие имеют возможность зарабатывать. А количество, оно обязательно перейдет в качество. Рынок заставит.
в развитых странах неучей в медицине нет и не может быть - там лицензия, которую боятся потерять. и судебная ОТВЕТСТВЕННОСТЬ.
https://youtu.be/se22LwpxRYI Микола Лєбєдєв
Потім ви не знаєте хто я і чим я займаюсь, але ви так «гарно» розписались за мене, що я не знаю усіх столиць країн у світі. Я думаю, що це просто не ввічливо. Скажу більше, що із 197 країн у світі людина може вам не тільки сказати про столиці цих країн, а і розповісти про 132 з них, в яких побувала по роботі.
І ще одне. Розумієте, наші технології зростають, люди розвиваються, але з роками вони тупішають у своєму життєвому досвіді. Це видно по їхніх сім'ях, розбещених дітях, непорозумінню і неповазі між близькими. Довелось у своєму житті спілкуватись з людьми, які при своєму навчанні у 2 класи мали такий досвід і таку життєву мудрість, що її ніколи не замінять кілька вищих освіт. Мудрі люди легко долають будь-які життєві труднощі. А ви самі розумієте скільки їх випало на долю тих, хто пережив 20-30-40-ві роки. А наше сьогодення таке, що при освіті та інтернету ми впадаємо у крайності, які переростають в різні недоліки типу алкоголізму чи купу психічних розладів. І це при тому, що у нас немає голоду, війни (на сході не рахується, 90% жителів України її не відчувають), розрухи. Є такі слова «немає кращої похвали ніж похвала з чужих вуст». Не мої, не я їх придумала. Але живу за цим кредо. Бо ********** зараз така, як у цих словах.
Я в этих годах, как в дворах проходных,
живу, как придется,живу себе мимо
того, что старение неисцелимо,
того, что не вижу тепла от родных,
того, что привычная прежде нагрузка
становится будто стократ тяжелей,
того, что норою извилистой узкой
стал прежний мой путь средь широких полей...
Но снова мерцает сквозь тонкие ветки
мне месяца серпик, совсем молодой,
а небо такой несказанной расцветки
с закатною зимнею низкой звездой...
а вон электричка бежит на Москву,
мелькает в итоге протяжной аллеи...
И внуки мои еще не повзрослели -
вот это и держит меня на плаву.
Снежинки сверкают на новеньком льду,
для юной зимы пролагая дорожку,
а я за своею любимою крошкой
под вечер опять в детский садик иду...
Мама виростила двох синів, а на старість залишилась ні з чим, без любові і поваги близьких і найрідніших. І зараз таких прикладів дуже і дуже багато. Поглянеш на обличчя молоді, а там ніби молоді, а злі та недобрі обличчя. Чому?! Хіба вони мали ті проблеми, які мали їх бабусі-дідусі?! Ні. А поглянеш на людей, які переступили 80-річний рубіж, то ці люди великої витримки, з добрим обличчям. Особливо приємно дивитись, коли люди в парі прожили 50 і більше років. Бо саме в цьому є сенс життя.
Ви про "погані" обличчя 80-річних. Мушу сказати, що наскільки мені доводиться спілкуватись з літніми людьми в транспорті, то матів не чула, навпаки при чуйному ставленні до них і побажають на дорогу чогось хорошого і слівцем перекинуться. Що ж до молоді, то тут якраз все навпаки. В моєму дворі багато дітей гуляє, двір великий, так от я таких матюків завжди чую, що ніколи в своєму житті не чула. І це діти 8-12 років, не 17. То що з низ виросте?! В транспорті молодь, вибачте на слові, своєї жопи не підніме вступити місце літній людині, вагітній. Буде сидіти, відвернувши обличчя в вікно. А вже про допомогти сумку підняти чи перенести і поготів. Повірте, те, що казав актор Лєбєдєв років ще з 20 тому такого не було поголовно як зараз. А чому?! А тому що молодь впевнена, що старість то не про них. Як мені колись казав один молодик: "Я до старості жити не буду, помру молодим". А як доживеш та станеш немічним у свої 60 з гаком?! І доглядати не буде кому. Не дарма ж зараз висить реклама на бігборадах по Україні, що діти-онуки будьте чуйними до своїх старих близьких, не лишайте їх одинокими. Молодь занадто нахабна і впевнена стала, а таких життя буде рівняти поки розуму не наберуться. Бо у людей мудрості ніякої, а дурі так - дофіга))) Тому то зараз і купа розлучень, і суїциду, і насильства. Ви скажете, так і раніше було таке! Було, але у співвідношенні 10% проти 60%. І я скажу, що довелось бачити ветеранів 2 світової. Різні були люди, але в цілому ці дядьки попроживали за 70 років здебільшого, а то і за 80. І це при тому, що пройшли такі лихоліття. А зараз що. Якщо поглянути статистику, то 80% чоловіків, перейшовши 60 літній рубіж, відправляються на кладовище. Кажуть екологія. Але ж це смішно. В першу чергу - це відношення людини до свого життя, а, по-друге, родина. Бо сім"я дуже впливає на добробут і здоров"я. І от я знову ж таки повертаюсь до цього актора Лєбєдєва. Просто у своєму житті я не зустрічала людей сторічних з таким життєвим досвідом і родиною. Власних дітей він не мав, він усиновив сина жінки. Жінка померла ще 2008 року, а він живе з нерідним сином.
https://www.1tv.ru/shows/poka-vse-doma/vypuski/v-gostyah-u-nikolaya-lebedeva-poka-vse-doma-vypusk-ot-08-05-2011 Сімейне життя
І мені дуже подобаються слова Леся Подерев"янського про виховання дітей. Що ніхто їх не виховає без батьківського авторитету.
https://youtu.be/QCzP6jacYGM Лесь Подерев"янський
І в цілому з кожним роком збільшується кількість людей нещасних в середині, тільки про це вони бояться розповісти, ховаючи свій біль і нікому не потрібність за гарними фотками в соцмережах.
http://www.imagebam.com/image/b70afc1364341558 Ветерани
На той момент на фото половина від живих ветеранів, ще четверть не потрапила, бо були зайняті своєю роботою. І от на 1977 рік померло приблизно четверть. Не знаю звідки статистика вашої бабусі, що на момент 1975 року більшість вже померли тих, хто воював протягом 4 років?! На цьому фото ветеранам від 55 до 81 року. Більшість цих ветеранів померли вже в 80-90-ті, але і було їм близько 70-ти. Мій дід пройшов війну від самого початку до 1944 року, коли потрапив під мінометний обстріл і втратив ногу. Потім він ще 37 років працював у колгоспі аж до 70 років, кожного дня на милицях маршируючи до контори, прожив 81. З деякими ветеранами мені вдалось поговорити і записати їхні розмови. Це і артилеристи, і танкісти, і кулеметники, і проста піхота, і в"язні Освенциму. Люди різні, воювали і всю війну, і кілька років, але в цілому більшість згадувати про війну не хотіли, одиниці розповідали з подробицями. У мого діда після війни народилось ще 3 дітей, крім 3, які вже були. Це була людина з великої літери, таких чоловіків я ніколи в житті не зустрічала. Коли вже діда не стало, довелось мені спілкуватись з односельчанами про нього і як же була я вражена їхніми компліментами, бо це люди не зацікавлені, в селі якщо людина гуляла чи крала казали прямо в очі. А тут купа позитиву. Дід прожив дуже нелегке життя (у нього загинули обидві дружини), але у нього була дружня родина, виховані діти, з котрих ніхто не став ні алкоголіком ні дебоширом. Без материнської опіки, дід мав освіту у два класи хтось із дітей закінчив училище, хтось технікум, а хтось мав вищу освіту, досягши непоганих висот. Про таких людей хочеться книгу писати. Хоча я пишу, матеріал роками збирала, спілкуючись з селянами. А кілька років тому видала книгу про це село у стилі Остапа Вишні, реальні анекдотичні історії з цього села. Може вважайте це рекламою))) Писала під псевдонімом, змінивши назву села та прізвища персонажів
https://www.yakaboo.ua/jarova-o-sil-s-ka-sjuita-abo-minule-zdaet-sja-snovidinnjam.html Про село
Про те, що людина в цей світ приходить сама і йде сама, я з вами посперечалась би. Бо бог створив для чоловіка пару, щоб його розрадити. Так, можна народитись, самому прожити і на кладовище. Тільки то вже залежить від людини, яка у неї сім"я і в чому вона вбачає суть своєї родини. Для мене сім"я - це фортеця. Бо якби не було тяжко чи проблеми, а родина зцілює, підтримую, опікує. Ніякі подруги, друзі, знайомі не замінять родинного затишку. І я хочу сказати, що погоду в родині налаштовує жінка. Тобто, яку жінку чоловік вибере, таку і родину буде мати. Золоті слова жінки про чоловіка))
https://youtu.be/TFxQqQ45OpQ Про чоловіка і жінку
А чоловіки, особливо зараз вибирають жінок чи то для сексу чи у вигляді служниць, а потім ображаються, що немає любові чи поваги. Кхе))) Якщо у нього її немає, то звідки вона у неї повинна з"явитись?!
https://youtu.be/MMYaVnfow_4 Жінка зі скидкою
Зараз все з точки зору меркантильності, грошей. Якщо раніше не всі вірили в бога, але мали хоч крихту совісті, то зараз ні в бога не вірять, ні совісті не мають. Я люблю фото ветеранів. що показала. Приємно дивитись на цих чоловіків. То були прості трударі, але підтягнуті, цікаві у спілкуванні. І коли зараз дивишся на чоловіків, то якесь жахіття. В 40 років бугаї з обвислими животами, мляві, жаліються на своє нещасне життя. Чесно кажучи, противно дивитись. Зате гонору про себе, як про генералів. Я от не пам"ятаю стільки показушності та пихи у ветеранів 2 світової. Були прості люди. А цей гонор одні біди приносить, тільки ******* молодь цього не розуміє, вважаючи, що вони набагато мудріші і розумніші за попередні покоління.
https://youtu.be/6NKXt6Y1gGE Про гонор
Доля така, яку ми заслуговуємо. Іншого не дано. Якщо людина була доброю, то і за біблією до 4 коліна дітям-онукам віддасться. А якщо крала, обманювала, брехала, то і не тільки їй бумеранг прилетить, а і нащадкам. І поки молоді люди жирують та казяться, не усвідомлюючи, що ти не знаєш, що завтра з тобою може бути.
https://kino.anews.com/136473479-ja-jetogo-ne-vynesu-kak-zhena-vygnala-umirajuwego-alyberta-filozova-iz-doma.html?utm_source=facebook&utm_medium=social&utm_campaign=mind_outburst&fbclid=IwAR25_-PJn5FH6C11micD9M3pYhmUHUmgF0bP-tuOCI4m2Zpj-U0k6d-c9oU Філозов
У моєї прабабусі чоловік загинув у 2 світовій, вона мала одну доньку, могла вийти заміж, але не вийшла. Казала: " Такого, як мій Гриша ніколи не буде". І я от тільки зараз усвідомлюю яке то було кохання. А бабуся казала: "Гуртом і батька лешге бити". Мається на увазі, що робота, яка робиться всією сім"єю об"єднує родину і швидше справа до кінця доходить, ніж ти сам будеш битись. На моє виховання звичайно вплинули приклади життя і моїх батьків, і бабусь-дідусів. В цілому це були хороші сім"ї, дружні. І, наприклад, коли дідусь хворів, а батько займався його лікуванням, я не думаю, що у нього в голові виникала думка, що він для нього тягар. Батько так дбайливо піклувався, хоча лікування нічого не дало, але він так хотів продовжити життя рідної людини і бився за це до останнього. Для мене так само - батьки, то святе. Вони вже немолоді, але обов"язково дзвінки, як здоров"я, приїзди у гості, запрошення приїхати. І вони не є для мене тягарем. Я усвідомлюю, що їх колись не стане і я максимально намагаюсь побути з ними, поговорити. Притча
Якось син запросив маму на вечерю до ресторану. Мама була вже старенькою і слабкою, тому, поки їла, інколи роняла їжу на сукню. Деякі відвідувачі ресторану з невдоволенням дивилися на цих двох, але син зберігав спокій і доглядав за матір'ю.
Закінчивши вечеряти, чоловік незворушно проводив маму до вбиральні, струсив з неї крихти, зачесав мамі волосся і поправив їй окуляри. Син заплатив за рахунком і попрямував з мамою до виходу.
У цей момент літній чоловік покликав його і запитав:
- Вам не здається, що ви щось залишили?
- Ні, шановний, нічого, - відповів син.
А відвідувач заперечив:
- Та ні ж! Ви залишили урок кожному синові і надію - кожної матері.
детали уже давно точат станки с ЧПУ, которые программируют как раз программисты ("айтишники")!
а ты наверное до сих пор на станке, скижженом с Германии во время войны, снаряды для третьей мировой вытачиваешь?
я уже молчу об экономической стороне: куда потом девать столько программистов? к тому же IT - это далеко не только программисты и дизайнеры.
во-вторых, разве я где-то чем-то хвастался?
в-третьих, 3к в Европе и 3к в Украине - это совершенно разные вещи из-за стоимости жизни, величины налогов и не/обязательности их уплаты
Программирование доступно далеко не всем как собственно и многие другие профессии. Многое зависит от склонностей и способностей ребенка, образа его мышления.
https://biz.censor.net/comments/locate/3238835/01921490-a5a3-710a-867f-73380303cc34
Илон Маск - не программист а инженер и ето ему не помещало бить самим богатим
и им с дества никто невдалбливал програмирования