Новим директором "Заводу ім. Малишева" став Олег Винник
Новим директором державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева", що входить до складу "Укроборонпрому", призначено Олега Винника. Нового очільника обрано номінаційним комітетом, представленого топ-керівництвом концерну, представниками посольств Франції та США, громадських антикорупційних організацій – НАКО та StateWatch, а також Мінстратегпрому як політикотворця в галузі ОПК.
Про це йдеться в повідомленні "Укроборонпрому".
Відзначається, що практика призначення директорів оборонних підприємств через номінаційний комітет концерном застосовуватимуться й надалі.
Нинішній керівник заводу пройшов шлях від майстра складально-зварювальної ділянки ВАТ "Азовмаш" до директора АТ "Дніпроважмаш".
Зокрема, упродовж другої половини 2018-першої половини 2019, очолюючи АТ "Дніпроважмаш", що спеціалізується на виробництві металопрокатного та металургійного обладнання, Виннику вдалось перетворити збиткове підприємство на прибуткове: 19 млн грн збитків за перше півріччя 2018 року проти 25 млн грн прибутку на кінець другого півріччя 2018 року. Тоді обсяги виробництва продукції зросли у понад два рази, завод перейшов на п'ятиденний робочий день у дві зміни, заробітну плату колективу підвищили майже вдвічі та додатково найняли 300 нових співробітників.
З червня 2015 по серпень 2016 років Винник виконував обов'язки голови правління ПрАТ "Запорізький електровозоремонтний завод", перемігши у відкритому конкурсі Міністерства інфраструктури України. Під керівництвом пана Винника завод збільшив обсяги ремонтів електровозів у 7 разів, а лінійної продукції – у 10 разів. Підприємство перейшло на закупівлі через систему ProZorro, погасило заборгованість із зарплати у майже 10 млн грн, впровадило енергозаощаджувальні заходи – економія в опалювальний сезон сягала 16 млн грн.
З лютого 2011 по грудень 2013 років Винник очолював Дніпровський автобусний завод, у 2010 році – голова правління ЗАТ "Горлівський авторемонтний завод".
Серед середньострокових завдань, які ставляться rонцерном Виннику, зокрема, такі: завантаження підприємства замовленнями для внутрішнього ринку; оптимізація структури підприємства та підвищення рівня середньої заробітної платні; налагодження взаємовідносин зі спецекспортерами; налагодження системи планування виробництва, що унеможливить невиконання контрактних зобов’язань підприємства; зменшення кредиторської заборгованості та налагодження прозорої роботи з постачальниками; оптимізація оборотного капіталу підприємства; реалізація надлишкового майна; підвищення якості продукції.
