Санкції працюють: Китайці закриють завод побутової техніки Candy в Росії
Китайський виробник побутової техніки Haier, який володіє російською юридичною особою італійського бренду Candy, вирішив закрити завод у РФ.
За даними російського видання "Коммерсант", підприємство зіткнулося з падінням попиту та конкуренцією з боку дешевших китайських та російських брендів.
Завод ТОВ "Канді С.Н.Г." знаходиться у Кірові. Він призупинив роботу ще у квітні.
За словами співрозмовників видання на місцевому ринку, виторг підприємства почав падати після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, оскільки потужності заводу були розраховані і на європейський ринок.
Так, до початку повномасштабної війни на заводі планувалося виробляти до 1 млн одиниць техніки на рік, але після запровадження санкцій та інших обмежень вдавалося виробляти не більше 300-400 тис. одиниць.
При цьому китайський виробник Haier має інший завод у РФ. На думку, учасників російського ринку, завод Candy можуть продати за ціною нерухомості або ж обанкротити.
От парадокс. Candy випускає також і пральні машини для внутрішнього ринку рф. Випускає не тільки Candy. І ще є імпорт з Європи. Тобто пральна машина на росії - не така вже й рідкісна річ.
Так набуя русня масово тягнула пралки, при чому, за словами свідків, навіть не розуміючи, як вони працюють?
фільму склав 850 мільйонів рублів. Тобто окупність інвестицій 6.9/0.85=8,11.
Для порівняння: наша стрічка "Мавка. Лісова пісня" зібрала по всьому світу лише 16,8 мільйонів доларів, з яких https://www.boxofficemojo.com/title/tt6685538/?%20ref_=bo_se_r_1 4,1 мільйони - в Україні . Вона вважається https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B0._%D0%9B%D1%96%D1%81%D0%BE%20%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%BD%D1%8F#cite_note-120 найкасовішою як у закордонному, так і у вітчизняному прокаті. Кошторис 187 мільйонів гривень, за сьогоднішнім курсом це 5 мільйонів доларів. Тобто стрічка не окупила себе на внутрішньому
ринку. Врятував від провалу тільки світовий прокат. Кількість проданих квитків на "Чебурашку" і "Мавку" на батьківщинах - 1 203 639 і https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%20%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D1%81%D0%B0%D0%BC%D1%8B%D1%85_%D0%BA%D0%B0%D1%81%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%8B%D1%85_%D1%84%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%BE%D0%B2_%D0%B2_%D0%A0%D0%BE%20%D1%81%D1%81%D0%B8%D0%B8 22 438 291 відповідно.
Тобто на росії знайшлось 22 мільйони людей, які змогли піти в кіно та заплатити 300 рублів за квиток, в той час як в Україні тільки трохи більше мільйона заплатили по 170 гривень за перегляд (включно з прем'єрою на sweet.tv).
З цього для нас невтішний висновок: на росії існує великий прошарок добре забезпечених людей, які взмозі утримати внутрішній ринок країни. В той час як в Україні цей прошарок занадто тонкий.
Результатом цього є щонайменше неможливість знімати вітчизняне кіно, яке саме себе окупить. На росії з цим проблем немає ("Чебурашка" - не єдиний комерційно успішний на внутрішньому ринку фільм, в той час як в Україні таких немає взагалі). Тому і не діють на них санкції так сильно, як передбачалось: вони у певній мірі самодостатні.
Тому коли кажуть про "жебракуватих" кацапів, згадайте історію "Чебурашки" і "Мавки". Там, на росії, далеко не всі жебраки, на жаль.
Але нічого, нехай роблять з часом навчаться, відновляться.
Найбільші нарікання від вітчизняних і західних кінокритиків - це дуже примітивний сюжет. Так, не вміємо ми робити нормальні сценарії, навіть за "західними" лекалами.
Стосовно "з часом навчаться". Не факт. Коли русня у 2004 році зняла перший "Ночной дозор" за романом Лук'яненка (став досить успішним у світовому прокаті), було пафосно оголошено "начало епохі россійскіх блокбастєров". Але по сьогодні, якщо взяти міжнародний кінопрокат, успішних стрічок суто російського виробництва (без участі США, Германії, Чехії, України) у русні так і не з'явилось. Все, що користувалось попитом у англомовної аудиторії, знято за участю тамтешніх спеціалістів та акторів.
"Мавка", як і "Чебурашка", зроблені на основі ледь не найяскравіших вітчизняних творів. Кращого на росії і в Україні на сьогодні просто немає. Ці дві "козирні карти" вже розіграні, тож виникає питання: а далі-то що? "Викраденою принцесою" і "Микитою Кожум'якою" ми вже пройшлись по більш-менш популярному українському (і не зовсім) легендаріуму. Залишився ще Котигорошко, та про нього вже знімали невеликий мультсеріал сумнівної якості. Запаси класики мають властивість закінчуватись, а от гідних ********** на обрії щось не видно. Ані у нас, ані на росії.
Так само і на паРаше: їх кіно ніде, крім території екс-СНД і діаспорних осередків у цивілізованих країнах, не цікаве.
Щоб навчитись робити фільми, треба робити фільми. Держкіно поки що продовжує фінансувати стрічки, хоч всі вони і провальні у прокаті, але це єдиний шлях, іншого немає. Хоч би не "оптимізували" галузь, не перевели на "риночную самоокупаємость", тому що це вірна смерть: внутрішній ринок не окупить кіновиробництво (парашкінський може), а зовнішні де-факто закриті через низьку якість стрічок, перш за все - драматургії (що вкурвлює страшенно), бо технічно ми можемо ("Сторожова застава", та ж "Мавка" цілком на рівні з точки зору техніки виконання).
При тій кількості фільмів, що знімають індуси, вона очікувано переросла у якість. Тож не дивно, що вони вміють знімати цікаве кіно, але воно не дуже популярне за межами Індії. Та й нічого, при їх кількості населення для окупності цілком вистачає зборів на внутрішньому ринку.
Є ще японське аніме. Воно розповсюджене у всьому світі, але широкими екранами у нас пройшли тільки "Віднесені привидами" на самому початку нульових. Інші стрічки великої популярності не набули, хоча їх зняли дуже багато з тих часів. При цьому в кожній країні є деяка кількість "отаку". Які і індійський кінематограф, японські мультики "заходять" далеко не всім. А от Голлівуд зміг підібрати універсальні ключі до широких верств населення майже будь-якої країни.
Для чого Кремлю заводи побутової техніки?