Китай перетворює Африку на виробничий придаток, ‒ розвідка
З 1 травня Китай повністю скасував імпортні мита для 53 африканських держав. Єдиною країною, для якої пільговий режим не діє, залишається Есватіні, що підтримує офіційні відносини з Тайванем.
Про це повідомляє Служба зовнішньої розвідки України.
Нові правила встановлено до квітня 2028 року, але Пекін уже розглядає можливість зробити їх постійними ‒ через угоду про економічне партнерство або в межах 15-го п’ятирічного плану (2026–2030).
Наслідки скасування мит
Раніше безмитний доступ до китайського ринку мали лише 33 найбідніші країни Африки. Тепер Китай став першою великою економікою, яка відкрила свій ринок для всього континенту в односторонньому порядку ‒ без додаткових вимог чи переговорів.
У 2025 році товарообіг між Китаєм та Африкою досяг $348 млрд, і його структура майже не змінилася: африканські країни продовжують експортувати нафту, руди та іншу сировину, тоді як Китай постачає готову продукцію.
Сам по собі безмитний режим не виправить цю асиметрію. Найбільше виграють відносно розвинені економіки ‒ ПАР, Кенія, Марокко, які мають промислову базу та логістичні можливості. Решта держав ризикують залишитися сировинними донорами — лише вже без митних надходжень.
Зростання китайських інвестицій
Паралельно Китай активно нарощує прямі інвестиції. У 2025 році китайські компанії вклали $12,3 млрд у виробничі проєкти на континенті ‒ 64 об’єкти у металургії, текстилі, сонячній енергетиці та виробництві електромобілів. За 2023-2025 роки загальний обсяг цих інвестицій перевищив сукупні американські та європейські вкладення.
Причини посилення економічної присутності Китаю полягають не лише в геополітиці. Китайська економіка сповільнюється, прибутковість промисловості падає, конкуренція всередині країни зростає.
Африка ж надає дешеву робочу силу, нові ринки збуту та можливість продавати продукцію дорожче, ніж у КНР. Пекін змінює модель співпраці ‒ від кредитування інфраструктурних проєктів до створення виробничих хабів, інтегрованих у глобальні ланцюги постачання.
Нагадаємо, китайські шини настільки масштабно зайняли російський ринок, що місцеві виробники почали вимагати державного захисту. За рік кількість представлених китайських брендів зросла з 200 до 250 і продовжує збільшуватися.
Минулого року на Китай припало 55,5% усього імпорту шин до Росії. Білорусь, яка раніше була одним із ключових постачальників, втратила свої позиції — її частка скоротилася до 9%, поступившись В’єтнаму з 10%. Далі в структурі імпорту йдуть Південна Корея (7%) і Таїланд (6,6%).
