Без держпідтримки промисловості Україна ризикує втратити основу економічного відновлення, – ЗМІ
Українська важка промисловість, яка після початку повномасштабної війни зазнала одних із найбільших втрат серед усіх секторів економіки, потребує системної державної підтримки та активної адвокації на міжнародному рівні, інакше є ризик втратити один із головних драйверів експорту, валютної виручки та післявоєнного відновлення.
Про це йдеться в спецпроєкті Liga.net.
Скорочення виробництва
За даними видання, у першій половині 2022 року промислове виробництво в Україні скоротилося на 37%, а економіка загалом втратила майже 30%.
Уже до кінця 2024 року частка всього промислового сектору у ВВП зменшилася до 19%, валютна виручка країни скоротилася на 35%, а податкові надходження від галузі – на 20%.
Особливо відчутно постраждала важка промисловість: якщо до великої війни металургія та суміжні галузі формували понад половину реалізації промислової продукції, то за підсумками дев'яти місяців 2025 року їхня частка скоротилася з 55% до 41%. Частка металургії та металообробки впала з 18% до 11%, а добувної промисловості – з 16% до 9%.
Основа економіки
Попри це, саме важка промисловість залишається основою експортної економіки України. Вона забезпечує роботу транспортної, енергетичної та логістичної інфраструктури, формує значну частину валютних надходжень і створює робочі місця для сотень тисяч українців.
Сьогодні промисловість також стала фундаментом оборони.
Машинобудівні й ремонтні потужності пройшли через глибоку переорієнтацію: замість цивільної продукції пріоритетом стало виробництво оборонної продукції та товарів подвійного призначення, а також відновлення військової техніки.
Металургійний сектор, своєю чергою, частково сфокусувався на потребах внутрішнього фронту й виробляє продукцію для термінового відновлення об'єктів критичної інфраструктури, армування фортифікаційних споруд і сталеві укриття.
Виклики для відновлення
Саме тому промислова політика має стати одним із ключових напрямів державної економічної стратегії. Адже поряд із наслідками війни українські виробники стикаються з новими зовнішніми викликами – торговельними бар'єрами, екологічними вимогами Європейського Союзу, високою вартістю логістики та обмеженим доступом до інвестицій.
Ще однією важливою проблемою є дефіцит кадрів: як заявила премְ’єр-міністерка Юлія Свириденко, нестача кваліфікованих кадрів зараз один із головних викликів на ринку праці. Це особливо актуально для секторів, критично важливих в умовах війни: будівництво, інженерія, енергетика й переробна промисловість.
У цих умовах Україні потрібна не лише відбудова підприємств, а й активне відстоювання інтересів промисловості у переговорах із міжнародними партнерами, щоб зберегти конкурентоспроможність експорту та не допустити подальшої деіндустріалізації країни.
Три невідкладні кроки, які потрібно зробити державі для промислового відновлення – це домагатися від ЄС перехідного режиму CBAM (механізм вуглецевого коригування імпорту – Carbon Border Adjustment Mechanism, CBAM), активізувати переговори щодо доступу до європейських структурних фондів для "зеленої" модернізації важкої промисловості та розробити механізми страхування воєнних ризиків для промислових інвестицій і проєктів.
Як повідомлялося, за перші п'ять місяців 2026 року Україна отримала $1,7 млрд від експорту металів, що на 7% менше, ніж за аналогічний період минулого року, та в 3,2 раза менше порівняно з таким самим періодом до початку війни.
