Не війна і не податки: як справи Сенниченка та OceanPlaza відлякують інвесторів від державних активів
Скандал навколо зриву продажу ТРЦ OceanPlaza, конфіскованого у російського олігарха Аркадія Ротенберга, знову актуалізував дискусію про інвестиційний клімат в Україні.
Таку думку висловив керівник Центру громадської аналітики "Вежа" Валерій Клочок.
Чому зірвали продаж OceanPlaza
Під час підготовки до приватизації активу Офіс Генерального прокурора заявив про можливе заниження вартості об'єкта. Після цього у посадовців Фонду держмайна провели обшуки, а очільник Фонду Дмитро Наталуха заявив про тиск із боку правоохоронців.
Він зазначив, що ФДМУ не встановлює вартість ТРЦ і не проводить оцінку цього об'єкта. Водночас приватизація OceanPlaza фактично опинилася під загрозою, а керівництво Фонду держмайна вважає, що тепер залучити потенційних інвесторів до купівлі цього активу швидко буде складно.
Не поодинокий випадок
Об'єкти великої приватизації вже не вперше стають предметом уваги правоохоронних органів. Водночас такі ситуації блокують ефективне управління та продаж державних активів, оскільки гучні заяви Генпрокуратури та відкриті кримінальні провадження часто не завершуються конкретними судовими рішеннями, але водночас відлякують потенційних покупців.
Показовим є справа колишнього керівника Фонду держмайна Дмитра Сенниченка, яка стала однією з найгучніших справ НАБУ. Водночас її гучність переважно залишається у медійному просторі, оскільки протягом кількох років у ній немає судового рішення.
Йдеться про можливе завдання державі збитків унаслідок управління активами АТ "Одеський припортовий завод" та АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія".
Спочатку правоохоронці оцінювали збитки у сотні мільйонів гривень, згодом у справі почали фігурувати вже мільярди. Однак остаточного результату цього провадження досі не побачили ні суспільство, ні інвестори.
Небезпечна тенденція
За словами керівника Центру громадської аналітики "Вежа" Валерія Клочка, ситуація, коли кожен великий державний актив опиняється у центрі уваги правоохоронної системи, супроводжується врученням підозр та кримінальними провадженнями, відлякує потенційних інвесторів через непередбачуваність.
"Ми звикли повторювати одну й ту саму тезу: Україні потрібні інвестиції. Після війни – сотні мільярдів доларів. Але чомусь майже ніколи не ставимо інше питання. Чому інвестор має повірити, що через три або п'ять років його проєкт не стане предметом чергового кримінального провадження? Саме це сьогодні є головним ризиком. Не податки. Не бюрократія. Не курс валют. Правова непередбачуваність", ‒ наголошує експерт.
Він зазначив, що держава може роками закликати інвесторів вкладати кошти, але якщо водночас будь-який великий державний актив постійно опиняється у центрі протистояння між різними правоохоронними органами, це підриває довіру швидше, ніж будь-яка економічна криза.
"Це історія зовсім не про один торгівельний центр. І навіть не про Фонд державного майна. Це історія про те, що сьогодні бачить будь-який інвестор, який думає, чи варто заходити в Україну", ‒ підсумував Клочко.
