"Великому бізнесу немає місця в Україні": у "Метінвесті" закликали переглянути механізми держпідтримки
Українська промисловість працює в умовах, які неможливо закласти у звичайну бізнес-модель: прямі ракетні удари знищують виробничі активи, тарифи на електроенергію та залізничні перевезення підвищуються, а експортні можливості до ЄС обмежують CBAM і квоти.
Для збереження підприємств необхідні інструменти підтримки, співмірні з масштабами великого бізнесу, заявив керівник управління зовнішніх проєктів офісу генерального директора Групи "Метінвест" Сергій Скорбун на форумі United by mining у Києві.
За його словами, ключовою умовою збереження виробництва залишається безпека та можливість хоча б частково прогнозувати робочі процеси.
"Жоден бізнес не закладає у свою бізнес-модель, що по ньому будуть бити ракетами. Подорожчання газу чи зниження цін – такі ризики ми враховували. Але ми ніколи не могли передбачити, що будуть прямі влучання, які будуть знищувати наші основні виробничі активи", – пояснив Скорбун.
Окремо він звернув увагу на проблему збереження персоналу. Попри збитки, компанія намагається утримувати фахівців там, де це можливо, оскільки відновити кадровий потенціал після їхнього відтоку буде складно.
"Ми виживаємо весь цей час. Скільки можемо, намагаємося утримати людей. Адже обладнання без людей нічого не варте", – зазначив він.
На "Запоріжсталі", роботу якої було зупинено через російські атаки, працює близько 8 тис. людей ‒ сталевари, ливарники, прокатники, вальцювальники, машиністи локомотивів та представники інших спеціальностей.
"Якщо ці люди звідти поїдуть, це буде катастрофа. Тому що надзвичайно важко зібрати таку кількість фахівців", – наголосив Скорбун.
Він також зазначив, що великі промислові підприємства залишаються місто- та бюджетоутворювальними. Водночас запас міцності, який давав змогу підтримувати їх у 2022-2023 роках, істотно скоротився.
Однією з головних проблем Скорбун назвав невідповідність чинних програм підтримки реальному масштабу втрат великого бізнесу. Як приклад він навів державну програму покриття збитків із лімітом близько $10 млн на компанію, тоді як вартість однієї доменної печі може становити $100–150 млн.
"Якщо не можна компенсувати 100%, а можна 20%, це також рішення. Воно повністю не розв’яже проблеми, але якісь агрегати ми зможемо відремонтувати", – пояснив він.
За словами Скорбуна, відновлення одного великого металургійного підприємства автоматично підтримує цілий ланцюг суміжного бізнесу ‒ ремонтні компанії, постачальників сировини, логістику та "Укрзалізницю".
"Один металургійний завод забезпечує роботою безліч інших підприємств, і усі навколо працюють. Якщо ж держава обмежує підтримку 10 мільйонами, це фактично означає, що великому бізнесу немає місця в Україні. Думаю, цей підхід потрібно скоригувати", ‒ підкреслив він.
Ще одним критичним фактором він назвав тарифи природних монополій. За словами Скорбуна, зі скороченням обсягів передачі електроенергії та вантажних перевезень фіксовані витрати "Укренерго" та "Укрзалізниці" залишаються високими.
Компенсація цих витрат відбувається через підвищення тарифів для підприємств, які продовжують працювати, що безпосередньо впливає на конкурентоспроможність промисловості.
"У нас тарифи вже вищі, ніж у Польщі та Словаччині. Якщо ми підемо далі цією спіраллю, бізнес почне рахувати, чи є сенс заходити в Україну, інвестувати, будувати нові заводи. Електроенергія, залізничні перевезення – є безліч чинників, які показують, що тут просто дорого вести бізнес. Плюс ризики. І питання: хто буде інвестувати в таку економіку?" – заявив Скорбун.
Для підтримки критичної інфраструктури у "Метінвесті" пропонують частину коштів залучати від міжнародних партнерів.
"Наприклад, консолідувати $500 мільйонів на рік для "Укрзалізниці", зважаючи на її роль для держави. Це не тільки вантажі, а й пасажири, евакуаційні потяги, перевезення для Сил оборони", – зазначив Скорбун.
Аналогічний підхід, за його словами, необхідний і для енергетичної інфраструктури ‒ як тимчасове рішення на період війни та відновлення.
Водночас частину проблем можна вирішити без прямого бюджетного фінансування. Передусім це стосується доступу української металургії до ринку ЄС, оскільки екомито CBAM та квоти на імпорт сталі нині обмежують можливості українських виробників.
"Є речі, які можна зробити для бізнесу навіть без грошей. Якщо нам відкрити квоти в ЄС, запрацює металургія. Підуть замовлення на руду, феросплави, вапняки, коксівне вугілля. Так запускається економіка. А для цього Україна має продовжувати перемовини з Європейською комісією", – підсумував Скорбун.
Возив фури їжі у ДНР.
А посля вторгнення зображав із себе "мирну фею" доброти.
А тим часом Ахметка купив квартиру у Монако, бо немає бідному де притулитися.