ЄС урізав квоти для української сталі в момент найглибшої кризи галузі, ‒ СЕО "Метінвесту"
Українська металургійна галузь після нової хвилі російських атак перебуває у критичному стані. Її подальше відновлення залежатиме не лише від фізичної реконструкції підприємств, а й від умов доступу до ринку Європейського Союзу.
Про це генеральний директор групи "Метінвест" Юрій Риженков розповів у інтерв'ю Financial Times.
У "Метінвесті" одним із головних ризиків називають скорочення європейських квот на українську сталь більш ніж на 50%.
Через останні російські атаки були зупинені металургійні підприємства "Метінвесту" "Запоріжсталь" та "Каметсталь". Наразі, за словами Риженкова, на підприємствах розбирають завали та оцінюють стан активів, щоб визначити можливість безпечного відновлення виробництва.
Водночас проблеми галузі розпочалися значно раніше. До повномасштабної війни металургія формувала майже 10% ВВП України та близько третини експорту. Після втрати підприємств на Донбасі та металургійних активів у Маріуполі у 2022 році ці показники скоротилися.
Водночас галузь продовжувала забезпечувати понад 7% ВВП та більш як 20% українського експорту.
Нині ситуація кардинально змінилася, зазначив Риженков. За його словами, з технічного погляду металургійні підприємства можна відновити, однак ключовим залишається питання збуту продукції після відбудови.
"Щоб українська металургія могла відновитися після війни, нам потрібно розуміти, чи є ми частиною ширшого європейського ринку", – заявив Риженков.
На його погляд, останні рішення ЄС змушують бізнес переглядати доцільність нових інвестицій у металургію. Зокрема, йдеться про нові квоти на постачання сталі. Як зазначив Риженков, попри угоду про асоціацію та попередні домовленості щодо доступу до європейського ринку, квоти для української сталі скоротили більш ніж на 50%.
При цьому Україна протягом останніх років і без того експортувала до ЄС значно менше сталі, ніж до початку повномасштабної війни.
Нові правила ЄС, що набули чинності 1 липня, майже вдвічі зменшили безмитні квоти на імпорт сталі, а поставки понад встановлені обсяги обкладаються 50% митом. За оцінкою GMK Center, квота для України на рівні близько 1 млн тонн означає приблизно 60% скорочення експорту порівняно з 2025 роком.
"Якщо ви хочете підтримати країну, краще дати можливість її промисловості працювати й сплачувати податки. Ці кошти посилюватимуть обороноздатність і економіку країни. Це ефективніше, ніж гранти чи пільгові кредити", ‒ переконаний Риженков.
Він наголосив, що відсутність чітких перспектив доступу до ринку ЄС безпосередньо впливає на рішення щодо відновлення та інвестування в українські підприємства.
"Якщо ви не дасте нам надії, тоді немає сенсу в існуванні промисловості та її відновленні. Це знищить одну з важливих опор української економіки", ‒ сказав СЕО "Метінвесту", звертаючись до європейських політиків.
Риженков також підкреслив, що українські металурги працюють у значно складніших умовах, ніж більшість конкурентів на ринку ЄС. Серед основних проблем він назвав постійні обстріли, перебої з логістикою та електропостачанням, високі енергетичні витрати та дефіцит працівників.
Понад 8,5 тис. працівників "Метінвесту" мобілізовані до Сил оборони. Тому, на думку Риженкова, застосування до української металургії таких самих умов, як до виробників із країн, що не перебувають у стані війни, є некоректним.
Він також зазначив, що проблеми галузі безпосередньо позначаються на промислових містах. У Запоріжжі "Запоріжсталь" є одним із найбільших роботодавців, у Кам’янському аналогічну роль відіграє "Каметсталь", а в Кривому Розі значну частину зайнятості забезпечують "АрселорМіттал Кривий Ріг" та гірничо-збагачувальні комбінати "Метінвесту".
"Якщо зупинити металургійні підприємства, економіка цих міст значною мірою теж зупиниться", ‒ наголосив Риженков.
У "Метінвесті" вважають, що відновлення галузі має відбуватися в межах інтеграції України до спільного європейського ринку. Компанія й надалі розглядає Європу, Середземноморський та Чорноморський регіони як ключові ринки та після стабілізації ситуації планує відновлювати вертикальну інтеграцію європейських активів з українськими підприємствами.
