Україна втрачає металургію після ударів РФ: галузі потрібні відкриті порти, європейський ринок і фонд відновлення ‒ DW
Українська металургія переживає найсерйознішу кризу від початку повномасштабної війни. Після серії російських атак у серпні-вересні ключові металургійні підприємства зупинили роботу, а у вересні виробництво сталі скоротилося майже вп'ятеро порівняно з аналогічним періодом минулого року ‒ до 131 тис. тонн.
Про це повідомляє DW.
За оцінкою Dragon Capital, зупинка сталеливарного виробництва та зменшення видобутку руди можуть призвести до втрати близько 1,5% ВВП. Для відновлення галузі необхідні державна підтримка та відновлення роботи портів.
Наприкінці вересня виплавка сталі фактично повністю припинилася. До повномасштабного вторгнення Україна виробляла 21,4 млн тонн сталі щороку. Однією з основних причин нинішньої кризи стали прямі російські удари по підприємствах.
За даними "Метінвесту", по "Запоріжсталі" випустили 17 балістичних ракет, унаслідок чого загинули восьмеро працівників. "АрселорМіттал Кривий Ріг" після чотирьох ударів протягом п'яти тижнів вирішив законсервувати виробництво до завершення війни. Роботу також припинили "Каметсталь" і підприємство "Інтерпайпу" в Дніпрі.
Однак причиною кризи стали не лише обстріли. Старша економістка Центру економічної стратегії Наталія Колесніченко в коментарі виданню зазначила, що галузь опинилася в умовах "ідеального шторму".
Окрім російських атак, на неї впливають перебої з електропостачанням, блокада одеських портів, скорочення квот ЄС на українську металопродукцію та запровадження механізму екологічного мита CBAM.
Наслідки кризи виходять далеко за межі металургійних підприємств. За оцінкою директора GMK Center Станіслава Зінченка, безпосередньо на металургійних заводах працювали близько 80 тис. людей, а ще приблизно 250 тис. залежали від галузі завдяки суміжним виробництвам і замовленням.
"Практично з сім'ями, з родинами це мільйон людей, що залежали від роботи сталевої індустрії", ‒ зазначив Станіслав Зінченко.
Найбільша загроза нависла над промисловими містами, бюджети яких значною мірою залежать від великих підприємств. Зокрема, йдеться про Запоріжжя, Кривий Ріг, Кам'янське, Дніпро, Нікополь і Горішні Плавні.
"Ці міста просто помруть. Люди будуть їхати з них. Це буде соціальна та гуманітарна катастрофа", ‒ попередив Зінченко.
Наслідки вже відчуває Кривий Ріг, де після зупинки великих підприємств міська влада почала скорочувати бюджетні видатки. Податки промислових компаній спрямовували, зокрема, на оплату праці бюджетників, утримання комунальної інфраструктури, дитячих садків і соціальних служб.
Додаткових втрат зазнають залізниця, порти, машинобудування та енергетика, для яких металургія була одним із найбільших замовників.
Однією з найгостріших проблем залишається морська логістика. Без морського коридору Україна фактично позбавлена можливості експортувати на світові ринки залізну руду та сталь.
Залізничні маршрути через західний кордон не можуть повністю компенсувати втрату морських портів. Тому відновлення морського експорту експерти називають одним із ключових заходів для порятунку галузі.
Президент "Укрметалургпрому" Олександр Каленков вважає, що відкриття морських шляхів дало б змогу принаймні відновити експорт залізорудної сировини та підтримати частину виробництва.
Другим важливим напрямом є підтримка підприємств, які припинили роботу. Каленков наголошує на необхідності збереження трудових колективів, бронювання працівників і запровадження податкових послаблень.
Також, за оцінкою видання, потрібно створити спеціальний фонд підтримки металургії за аналогією з механізмами допомоги енергетичному сектору та залучити міжнародних партнерів до фінансування відновлення пошкоджених підприємств.
Ще одна необхідна умова ‒ полегшення доступу української сталі на ринок ЄС. Експерти закликають відкласти або пом'якшити квоти та застосування механізму CBAM для України на період війни.
Важливу роль також може відіграти дієва система страхування воєнних ризиків, яка дозволила б компаніям інвестувати у відновлення підприємств навіть за високої загрози нових атак.
Попри кризу, у GMK Center вважають, що українську металургію ще можна врятувати. Для цього необхідні гарантії безпеки, відновлення морської логістики, доступ до європейського ринку та фінансова підтримка з боку держави й міжнародних партнерів.
