Бездіяльність України у питаннях захисту власної промисловості може коштувати тисяч робочих місць, – експерт
Україна регулярно запізнюється із запровадженням антидемпінгових заходів у металургійній галузі. Через це українські підприємства втрачають внутрішній ринок, прибутки та фінансові можливості для відновлення виробництва.
Про це заявив директор GMK Center Станіслав Зінченко, повідомляє пресслужба компанії.
Як приклад експерт навів імпорт зварних труб із Туреччини. Якщо у 2021 році їх ввезли 10 тис. тонн, то у 2024-му обсяг поставок досяг 50 тис. тонн, тобто зріс уп'ятеро.
Антидемпінгове розслідування розпочали лише в січні 2026 року, проте воно досі триває, а попередні обмежувальні заходи так і не запровадили. Остаточне рішення очікується не раніше січня 2027 року.
Водночас українське законодавство передбачає можливість введення попередніх антидемпінгових заходів уже через 60 днів після початку розслідування, якщо є відповідні ознаки демпінгу.
"Це означає, що вже понад пів року ринок міг бути під захистом. Інструмент є, але ним не скористалися", – наголосив Зінченко.
Ситуація ускладнюється тим, що частина українських металургійних підприємств зупинила роботу. На це вплинули російські обстріли, обмеження експорту, високі тарифи та збільшення імпорту.
Крім того, низька рентабельність внутрішнього ринку в попередні роки не дозволила підприємствам накопичити фінансові резерви. Нині ці кошти могли б піти на ремонт обладнання, відновлення виробництва та покриття вищих витрат на енергоносії й логістику.
За словами експерта, це вже третій подібний випадок у сталеливарній галузі. Першим прикладом стали російські прутки. Попри запроваджені Росією після 2014 року торговельні обмеження щодо української металопродукції, відповідне розслідування в Україні завершили лише у 2018 році.
Другий випадок стосувався китайських нафтогазових труб. Обсяги їхнього імпорту збільшилися приблизно з 15 тис. тонн у 2016 році до 30 тис. тонн у 2018-му. Розслідування щодо демпінгу розпочали лише у 2019 році, а мито в розмірі 51,5% запровадили у травні 2020-го, коли сам ринок уже суттєво скоротився.
"Три кейси з одним сценарієм дають підстави говорити про системну проблему", – підкреслив Зінченко.
Він зауважив, що торговельний захист особливо важливий зараз, коли українські підприємства намагаються відновити роботу після російських атак.
Для перезапуску виробництва компаніям недостатньо мати технічно справні потужності. Їм також потрібні гарантований ринок збуту та достатня рентабельність, щоб покривати високі тарифи "Укрзалізниці", витрати на енергію та ремонт пошкодженого обладнання.
Якщо внутрішній ринок заповнить дешевий імпорт, навіть підприємства, готові відновити виробництво, можуть втратити економічні стимули для запуску. У результаті Україна ризикує залишитися без власних виробників, а споживачі – залежати від цін і умов постачальників із Туреччини, Китаю та інших країн.
На думку Зінченка, необхідно прискорити завершення поточних антидемпінгових розслідувань, переглянути внутрішні процедури та активніше застосовувати попередні обмеження, не чекаючи, доки українські виробники втратять ринок.
Крім того, варто максимально наблизити національні правила до європейської практики, зокрема враховувати походження сировини під час митного контролю.
На тлі посилення протекціонізму у світі, надлишку сталеливарних потужностей і значної різниці між світовими цінами своєчасне застосування торговельних обмежень стає одним із засобів збереження української промисловості, робочих місць і потенціалу післявоєнного відновлення, підсумував експерт.
