Виробництво сталі в Україні впало більш ніж на 80%, заводи стоять, а міста втрачають робочі місця, – репортаж шведського видання DN

Українська важка промисловість перебуває на межі руйнування через систематичні російські удари по шахтах, металургійних підприємствах, енергетичних об'єктах і транспортній інфраструктурі.
Про це йдеться у масштабному репортажі шведського видання Dagens Nyheter, журналісти якого відвідали Кам'янське та Кривий Ріг.
За їхніми оцінками, ситуація критична: виробництво сталі зупиняється, шахти скорочують потужності, інвестиційні проєкти заморожуються, а тисячі працівників не мають впевненості у своєму майбутньому.
У Кам'янському виробництво сталі не ведеться з початку осені. Російські ракетні та дронові атаки пошкодили ключові об'єкти комбінату, а ремонт лише однієї зруйнованої печі може обійтися в десятки мільйонів доларів, зазначає видання.
"Якщо ми втратимо працівників, гроші вже не матимуть значення. Тоді ми ніколи не зможемо відновити роботу заводів", ‒ заявив керівник підприємства Олександр Третьяков.
За інформацією DN, до повномасштабного вторгнення частка важкої промисловості у ВВП України перевищувала 10%. У 2025 році цей показник зменшився приблизно вдвічі, а у вересні 2026 року обсяги виробництва сталі в країні були більш ніж на 80% нижчими.
Наслідки кризи позначаються не лише на підприємствах. Майже половина населення Кам'янського, де проживає близько 200 тисяч людей, так чи інакше залежить від "Каметсталі". Крім того, податки від комбінату є одним із важливих джерел наповнення міського бюджету.
Погіршується і становище гірничодобувної галузі. У Кривому Розі деякі шахти та кар'єри завантажені лише на 20-50% через проблеми з енергопостачанням, скорочення попиту, експортні труднощі та дефіцит локомотивів, спричинений російськими ударами по залізничній інфраструктурі.
"Промисловість радше мертва, ніж жива", ‒ так охарактеризував становище один із керівників шахти "Суха Балка".
Ще однією серйозною проблемою стало фактичне порушення експортної логістики, зазначає DN. Чорноморські порти працюють із суттєвими обмеженнями, а транспортування сталі та руди сухопутними маршрутами ускладнюється через нестачу локомотивів.
Через це металургійні та гірничодобувні компанії змушені зменшувати виробництво, хоча для збереження конкурентних позицій їм необхідно збільшувати обсяги випуску продукції.
DN нагадує, що до війни Україна щороку виробляла понад 21 млн тонн сталі та входила до числа провідних світових виробників. У 2021 році метал і руда становили близько третини вартості товарного експорту країни.
Нині галузь, яка протягом десятиліть була одним із фундаментів української економіки, змушена боротися за виживання.
Раніше українські підприємства закликали уряд запровадити окрему програму підтримки промисловості за аналогією з допомогою енергетичному сектору та тимчасово послабити торговельні обмеження для експорту до ЄС.
Без відновлення виробничих потужностей, логістики та доступу до зовнішніх ринків Україна ризикує втратити не лише заводи, а й цілі промислові міста, десятки тисяч робочих місць та значну частину економічного потенціалу, необхідного для повоєнного відновлення.