ТОП 5 найгучніших схем Ігоря Коломойського

Автор: Юрій Віннічук

БізнесЦензор зібрав найгучніші скандали, фінансові махінації та рейдерські захоплення підприємств, які були пов'язані з іменем олігарха Ігоря Коломойського.

Ігор Коломойський - олігарх, який найбільше втратив при президенті Петрі Порошенко. І зараз він намагається будь-якою ціною домогтися зміни влади в Україні.

Мотивація олігарха – отримати компенсацію за націоналізацію Приватбанку та повернути вплив, який у нього був у минулому. Бізнесмен уже заявив, що оцінює компенсацію від України за націоналізацію банку в $2 млрд.

Паралельно олігарх вимагає в суді визнати недійсною угоду про продажу банку Міністерству фінансів та повернути йому та його партнерові Геннадію Боголюбову акції Приватбанку.

Для досягнення своїх цілей, Коломойський максимально допомагає лідеру президентських перегонів – коміку Володимиру Зеленському. І не приховує цього.

Так, медіа-група 1+1 Коломоського та лояльні до олігарха блогери надають Зеленському максимальну інформаційну підтримку.

Особистий адвокат олігарха - Андрій Богдан здійснює юридичний супровід кампанії кандидата у президенти Зеленського. А охорона Коломойського супроводжує коміка. 

Тісний зв'язок Зеленського з Коломойським підтверджує і розслідування програми Схеми, яке показало, як за два останні роки Зеленський 13 разів злітав до Женеви та Тель-Авіва, де мешкає Коломойський.

У випадку перемоги Володимира Зеленського на виборах президента Коломойський збільшить шанси повернути назад активи та свій вплив на економіку України.

Щоб краще зрозуміти роль Коломойського в історії сучасної України, БізнесЦензор зібрав найгучніші скандали, фінансові махінації та рейдерські захоплення підприємств, які були пов'язані з іменем цього олігарха.

Банкрутство Приватбанку

В грудні 2016 року Кабінет міністрів прийняв рішення про націоналізацію найбільшого банку країни – Приватбанку, який опинився на межі банкрутства внаслідок дій власників Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова.

Вони використовували банк як пилосос, який збирав у населення депозити під високі відсотки, а акумульовані гроші направляв на кредитування бізнесу акціонерів.

Такі дії, за оцінками НБУ, завдали державі $5,5 млрд збитків. В результаті, уряду, для порятунку фінансової системи країни, довелося докапіталізувати банк на 150 млрд грн.

Як працювала схема виводу грошей з Приватбанку дослідило міжнародне детективне агентство Kroll, яке Національний банк найняв для проведення аудиту в Приватбанку.

Згідно з ним, гроші вкладників Приватбанку в якості кредитів видавалися компаніям, пов'язаним з Коломойським і Боголюбовим.

Українські компанії, в свою чергу, здійснювали транзакції на закордонні фірми, зареєстровані в офшорних юрисдикціях - Кіпр, Британські Віргінські острови, Беліз, Панама, Гонконг і т.д. При цьому, транзакції відбувалися в обидві сторони для маскування грошових потоків.

Коли приходив час погашати кредит, вже інші фірми брали кредит у банку, проганяли гроші через схему резидентів і офшорних компаній і погашали попередній кредит.

БізнесЦензор ще до націоналізації банку детально описував цю схему.

Таким чином здійснювалося циклічне вимивання коштів з банку, яке перетворило його в фінансову піраміду. Він вже не міг існувати без залучення нових вкладів.

Виведення грошей з Укрнафти

Структурам Коломойскього належить 42% акцій "Укрнафти". Це найбільша нафтовидобувна компанія України. Контрольний пакет (50%+1 акція) належить державі через НАК "Нафтогаз України".

Незважаючи на це, Коломойський, через лояльний менеджмент, довгий час зберігає операційний контроль над компанією, який йому потрібен для прогнозованих поставок нафти на Кременчуцький НПЗ. Це єдиний працюючий НПЗ в Україні, який теж належить Коломойському.

Як повідомляв БізнесЦензор, за допомогою контролю над "Укрнафтою" Коломойський вивів з компанії $1,1 млрд. Почалося це в 2012 році, коли "Укрнафта" виплатила ООО "Ріаліз Ойл", яка була афільована з Коломойським, $474 млн за майбутні поставки мазуту, бензину та дизельного палива.

В результаті "Укрнафта" не отримала ні оплачені нафтопродукти, ні назад свої гроші.

Невдалі фінансові операції з прокладкою Коломойського не стали прививкою для "Укрнафти". В 2015 році компанія видала 24-м компаніям з орбіти групи "Приват" $300 млн авансів за майбутні поставки нафтопродуктів.

Ще на $355 млн "Укрнафта" продала приватівцям сирої нафти, яка була поставлена для переробки на "Укртатнафту" Коломойського. Але оплату за нафту компанія, яка належить державі не отримала.

В результаті виводу в один рік сотень мільйонів доларів "Укрнафта" не змогла заплатили податки державі і наразі її податковий борг перед бюджетом становить 13,8 млрд грн.

Погасити цей борг збираються за рахунок держави. Мажоритарний акціонер "Укранафти" і сама компанія лобіюють схему, за якою НАК викупить у неї 4 млрд куб. м газу і за ці гроші буде погашено податковий борг.

А профінансувати операцію має Уряд, виплативши "Нафтогазу" компенсацію за продаж газу для потреб населення за заниженими цінами - так звану компенсацію за ПСО.

Два мільярди кубів з цих 4 млрд "Нафтогаз" ще в 2006 році використав на потреби населення, але не оплатив, бо "Укрнафта" не погоджувалася продавати пальне за заниженою ціною.

Ще за 2 млрд куб. м НАК заплатить "Укрнафті" за майбутні обсяги газу, які та ще повинна буде видобути.

Борги МАУ перед державою

З 1993 року в Україні кожен пасажир літака сплачував державний авіаційний збір. Розмір платежу становив 2 долара на міжнародному рейсі і 0,5 долара - на внутрішньому. Рахунки авіакомпаніям виставляла Державна авіаційна служба.

Протягом 2014-2015 років найбільша в Україні авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (МАУ), яка належить Ігорю Коломойському та Арону Майбергу, перестала перераховувати авіаційний збір. При цьому з пасажирів він продовжував стягуватися.

Таким чином, компанія привласнила собі 150 млн грн, які пасажири сплачували з кожного квита.

А загальний борг компанії перед Державним фондом фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність і участь України в міжнародних авіаційних організаціях становить 300 млн грн.

В 2016 році МАУ припинила стягувати з пасажирів цей збір, але квитки дешевшими не стали, оскільки, як зазначив міністр інфраструктури Володимир Омелян, авіакомпанія прописала стягнення цих коштів з пасажирів в інші статті платежів.

Через Верховний суд України МАУ добилася визнання незаконним авіаційного збору в період з 2014 по 2017 роки.

Викачування грошей з державного оператора нафтопроводів

В 2009 році національного оператора нафтопроводів "Укртранснафту" очолив менеджер Ігоря Коломойського - Олександр Лазорко. З того часу, протягом шести років, олігарх контролював прокачку і транзит нафти в Україні.

"Укртранснафта" була потрібна олігарху в якості кровоносної системи нафтового холдингу: видобута "Укрнафтою" нафта, яку операційно також контролював Коломойський, постачалася нафтопроводами державного оператора на Кременчуцький НПЗ ("Укртатнафту") олігарха.

Контроль над "Укртранснафтою" давав Коломойському безпеку поставок нафти на його НПЗ і важелі тиску на конкурентів.

Так, в 2009 році Лазорко розпорядився почати постачання каспійської нафти системою "Придніпровські магістральні нафтопроводи" у реверсному напрямі: з Одеси до Кременчука на "Укртатнафту".

Це вибило з ринку Одеський НПЗ (тоді належав "Лукойлу"), який отримував цими нафтопроводами нафту з Росії. В результаті, завод був змушений перейти на поставки дорогої нафти з моря.

Окрім того, Лазокро тримав низькі тарифи на прокачку нафти для НПЗ олігарха. Таким чином, він забезпечував дохідність нафтового бізнесу Коломойського.

Паралельно "Укртранснафта" переробляла на Кременчуцькому НПЗ нафту в нафтопродукти, які продавали заправки групи "Приват", а нафтопродукти на експорт перевалювали в портах "Привату". Кредитував цю програму ПриватБанк, пише Enkorr.

Кар'єра Лазорка закінчилася в 2015 році гучним скандалом, після того як "Укртранснафта" викачала технічну нафту з нафтопроводів, нібито для захисту ресурсу від сепаратистів на сході.

Викачані 600 тис. тонн нафти були передані на зберігання Кременчуцькому НПЗ, "НПК Галичина" та "Нафтохімік Прикарпаття". Всі ці об'єкти належали Коломойському. Денна плата за зберігання нафти на потужностях олігарха становила 2,5 млн грн, або в 7-5 разів дорожче, ніж в Європі.

В результаті реалізації цієї схеми Лазорка зняли з "Укртранснафти". Він втік до Лондона. А Коломойський втратив посаду голови Дніпропетровської ОДА.

Рейдерське захоплення Укртатнафти

Міжнародний комерційний арбітраж ще в 2014 році зобов'язав Україну виплатити російській "Татнафті" $112 млн через втрату контролю над дочірньою компанією – "Укртатнафтою", яка експлуатує Кременчуцький НПЗ. Причина – рейдерська атака групи "Приват" Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова, яка була здійснена в 2007 році.

"Укртатнафта" була створена указами президентів України і Татарстану в 1994 році на базі Кременчуцького НПЗ.

18,296% акцій "Укртатнафти" належало структурам, близьким до "Татнефти". Міністерство майна Татарстану володіло 28,8% акцій. Ще 8,6% акцій належало безпосередньо "Татнефти".

Однак, в результаті низки судових рішень та рейдерської атаки, акції НПЗ, які належали татарам, були продані компаніям з орбіти групи "Приват".

Після цього "Татнафта" почала судовий процес проти України в Міжнародному арбітражному суді Парижа, висунувши претензії на суму $2,4 млрд.

В фінальному рішенні Міжнародний арбітраж знизив вимоги "Татнефти" до України з $2,4 млрд до $122 млн.

Україна не погодилася з поразкою і подала апеляцію в суд Англії, яку програла минулого року. Всього з того часу України за цими справами витратила на свій захист вже 173,8 млн грн.

Наразі "Укртатнафта" контролюється групою "Приват" Коломойського та бізнесменом Олександром Ярославським (за словами останнього, у кожного - по 28%). Державі через НАК "Нафтогаз України" належить 43% акцій єдиного працюючого НПЗ країни.