Скільки в Києві коштує знос історичної забудови

Автор: Ольга Прокопишина

Як зазначено в преамбулі до Закону "Про охорону культурної спадщини", захист пам'яток історії та архітектури є одним із пріоритетних завдань органів влади. А як насправді відбувається захист пам’яток історії? БізнесЦензор розповідає про це на прикладі трьох гучних історій руйнування в Києві.

Мур Мазепи заважав забудові

Про те, що будівельна техніка нищить мури Київської фортеці директору Національного музею "Київська фортеця" В’ячеславу Кулінічу сповістили 30 серпня 2007 року телефоном нібито випадкові перехожі.

Коли Кулініч добіг до місця, екскаватори знесли близько 50 метрів муру Успенського бастіону, який ще у 1706 році облаштовував гетьман Іван Мазепа.

"Ці земляні вали були майже в ідеальному стані, - розказував потім Кулініч "Радіо Свобода. - А комерційна структура Міністерства культури, яка там зараз хазяйнує, знесла частину. Найгіркіше те, що вони кажуть: ми знесли вали для того, щоб їх реставрувати".

Землерийна техніка працювала на замовлення ДП "Культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал", яке на території старого Арсеналу Київської фортеці проводило реконструкцію, щоб там надалі облаштуватись.

Вперше про створення "Мистецького арсеналу" згадується в указі президента Леоніда Кучми від 15 грудня 2000 року.

Цей проект мала втілювати група "Родовід" Ігоря Дідковського. За інформацією "Дзеркало тижня", на той момент бізнес-партнера Віктора Пінчука, власника групи "Інтерпайп" та зятя Леоніда Кучми.

В радянські часи на території царського Арсеналу працював військовий завод, ще напочатку 2000-х розташовувалась військова база.

Територію в 10 га віддали під величезний "Родовід-центр", який навпроти Києво-Печерської Лаври на вулиці Лаврській мали побудувати в три етапи.

Спочатку громадський осередок "Храм примирення" з представництвом усіх основних релігійних конфесій. Потім музейний комплекс. І нарешті, незважаючи на розташування в охоронній зоні та безпосередню близькість до Лаври, елітного житла на 100 000 кв. м та п’ятизірковий готель.

Проте Помаранчева революція змішала інвесторам карти. Втілювати задуми на просторих територіях старого Арсеналу став наступний президент Віктор Ющенко, небайдужий до теми культурної спадщини, відомий збирач старовини.

За планами Ющенка, "Мистецький арсенал" мав стати передусім музейним комплексом, ні більше, ні менше, "українським Лувром".

В перші роки президентства не вдалося затвердити в Уряді витрати на нього. За проектом інституту "УкрНДІпроектреставрація" будівництво "Мистецького арсеналу" коштувало б державі 1,4 млрд грн.

В 2006 на "Мистецький арсенал" Київ отримав 45 млн грн субвенції, фактично обмежуючись протиаварійними та інженерними роботами.

В 2007 проект повернувся під контроль менеджменту Дідковського, отримав від держбюджету 75 млн грн. Загальний кошторис Кабмін затвердив лише в жовтні 2007 року на 1,32 млрд гривень (на той час більше $261 млн), що означало не менше 10-12 років будівництва з такими темпами фінансування.

Як і попередній "Родовід-центр" проект під кураторством Ющенка передбачав не лише споруди культурного значення, а й готель, паркінг, автономну електропідстанцію. Загалом планували за рахунок новобудов вдвічі збільшити квадратні метри на території Арсеналу до 110 тисяч.

Часткове руйнування Мазепинського муру Віктор Ющенко, що влаштовував на Арсеналі суботні толоки, побачив на власні очі, коли разом з експертною групою прибув на місце події.

З’ясувалося, що постраждав не лише вал, а й каретний двір та вартове приміщення XVIII – ХІХ століть. Гучно порушили кримінальну справу, президент публічно попросив тодішнього генпрокурора Олександра Медведька особисто контролювати хід розслідування.

В суді з’ясувалось, що "Мистецький арсенал" під керівництвом Валерія Ємельянова найняв ПП "ІНАПіК" демонтувати усі будівлі на території комплексу, які не є пам'ятками культурної спадщини.

Зокрема знесли ковальський цех, до якого примикав мур Успенського бастіону. Для збільшення площі майбутньої забудови вирішили знести його, а ґрунтом з валу засипати траншеї демонтованих фундаментів.

За висновком судової експертизи руйнування Мазепинського валу завдало державі збитків на 582, 4 тис. грн. Винуватими визнали керівника "Мистецького арсеналу" та його підрядника. Проте від кримінальної відповідальності обох звільнили, віддавши на поруки "трудовим колективам". "Мистецький арсенал" отримав штраф на 170 тис. грн.

Згодом від управляння Мінкульту "Мистецький арсенал" перейшов під дах Державного управління справами (ДУС) без кадрових змін у керівництві, незважаючи на руйнування.

Як вказано сьогодні на сайті "Мистецького арсеналу", його загальна площа сягає 60 000 кв. м, наразі використовується від 12 000 до 24 000 кв. м. Тобто, питання подальшої розбудови лишається відкритим.

Ремонт обійшовся без жертв

О п’ятій ранку 22 липня 2003 року обвалилась стіна житлового будинку №37 на вулиці Велика Васильківська. Фасад пам`ятки архітектури початку ХХ ст. чудом нікому не зашкодив при обвалі.

Після обвалу в Київській міській держадміністрації (КМДА) визнали, що будинок підлягає зносу. Через рік Печерська райрада офіційно дозволила його знести, обіцяючи відшкодувати власникам квартир вартість втраченого майна.

В травні 2004-го влада розпочала розробку проекту нової забудови, куди окрім будинку №37 потрапив сусідній №35, також пам’ятка архітектури кінця ХІХ ст., та будинок №35-Б, де працював дитячий садок.

Забудову кварталу та клопіт з компенсацією взяло на себе ТОВ "Київ Житло-Інвест-Менеджмент", власником якого виступала кіпрська компанія Lifaza Limited, близька бізнесмену Сергієві Тигіпку.

З ТОВ у березні 2006 року КМДА уклала договір про співробітництво "щодо забудови кварталу".

Загалом товариство на компенсацію власникам будинку №37 виділило 24,93 млн грн (станом на липень 2006 року більше $4,9 млн).

За висновком Державного Науково-дослідного інституту будівельних конструкцій (ДНДІБК), будинок руйнувався через численні перепланування помешкань, зроблені мешканцями без нагляду технічних служб. Поточний стан будинку не виключав подальшого раптового руйнування через, наприклад, вібрацію від потягів метрополітену.

Відповідно ж до висновків судових експертиз, причиною аварії стали роботи з розширення віконних прорізів і з пробивання борозен в приміщеннях, які належали ДП "Полтавагазпром" (правонаступником якого є АТ "Укргазвидобування").

Для прокладки системи опалення в травні-серпні 1998 року керівництво "Полтавагазпром" "усно домовилось" з фірмою "Рембуд" про збивання віконних укосів, а також пробивання борозен в цегляних несучих стінах головного і дворового фасадів.

У "Рембуду" жодного дозвільного документу не було, як і оформлених юридично договірних відносин з замовником. Посаду директора "Рембуд" займав Віктор Буртовий, який "приблизно з травня-червня 1998 року до приблизно 2000 року" керував ремонтом.

Виконували роботи невстановлені слідством особи з міста Бровари, які були найняті Буровим "за усною домовленістю".

Саме директор "Рембуд" на думку слідчих був винен в організації нелегальних робіт. Логіка суду така:

Рішення про початок та подальше проведення (…) будівельних робіт за відсутності необхідного пакету дозвільних та проектних документів було прийняте особисто директором ТОВ "Рембуд" у зв’язку з його бажанням будь-що одержати на виконання замовлення ДП "Полтавагазпром"(…) Таким чином, він несе персональну відповідальність за всю виробничо-господарську та фінансово-господарську діяльність ТОВ "Рембуд"(…) не отримав у встановленому порядку від замовника взагалі ніякої дозвільної чи проектної документації на проведення капітального ремонту у вказаних приміщеннях, а, маючи тільки чорнові ескізи та креслення, дав команду своїм підлеглим розпочати будівельні роботи на вказаному об’єкті, які проводилися ними за його вказівкою до 2000 року.

На досудовому слідстві власники квартир вважали необґрунтованим відмову в порушенні кримінальної справи проти службових осіб "Укргазвидобування", вважаючи, що за шкоду, заподіяну підрядником має відповідати замовник.

До причин обвалу будинку мешканці відносили також вириття котловану до розташованого в будинку магазину Reebok, "оскільки через нього фундамент залишився без опори".

Були свідки, що бачили, як особи у футболках Reebok перед аварією закидали піском прогалину в асфальті в арці будинку. Проте підвальні приміщення та фундамент слідство не досліджувало.

"Укргазвидобування", як і магазин Reebok потрапили в списки КМДА на відшкодування вартості нерухомості. Розглядати справу проти директора "Рембуда" Печерський райсуд закінчив у 2012 році.

Його засудили до 4 років позбавлення волі, але одразу звільнили від покарання у зв’язку з закінченням строків давності.

Київська влада в кінці 2007 року вирішила передати територію будинків 37, 35 та 35б в оренду на два роки "Київ житло інвест менеджмент" під будівництво готельного комплексу.

В жовтні 2007 року КМДА ліквідувала дитячий садок на Великій Васильківський, 35-Б. Кошти, отримані від продажу його території направили "на розвиток дошкільної освіти району".

Сусідній будинок №35 кінця ХІХ ст. знесли у 2009 році, перед цим знявши з нього статус пам’ятки архітектури.

В останні роки "Київ Житло інвест менеджмент" заявляв про наміри побудувати на ділянці мультифункціональний комплекс. Проте територія вже більше десяти років стоїть пустирем, огороджена парканом.

В 2019 році страхова компанія "ТАС" Сергія Тигіпка викупила в "Укргазбанку" розташовану по-сусідству з парканом будівлю №39 на відкритому аукціоні СЕТАМ за 182,16 млн грн, розширивши площу майбутньої забудови.

Ремонт, що забрав життя

На вулиці Богдана Хмельницького 25 лютого 2016 року обвалився будинок №12-14, дім купчихи Вольфсон, пам’ятка архітектури початку ХІХ ст.

Будинок вже мав статус аварійного. Мешканців відселили у 2004 році. Проте у момент аварії там знаходилось дев’ять осіб, що займались демонтажем внутрішніх перекритів.

Для їх порятунку з-під завал Державна служба з надзвичайних ситуацій (на той момент – міністерство) провела масштабну операцію, в якій задіяла більше 200 співробітників.

Рятувальники працювали майже дві доби, вручну розбираючи завали. Двох знайшли мертвими, п’ятьох – з серйозними травмами.

Як потім на суді розповідали чиновники з КМДА, будинок знаходиться у приватній власності, з 2015 року не знають, хто власник.

Напередодні обвалу, 18 лютого на огляд будинку з КМДА приїжджали, отримавши повідомлення від небайдужих громадян про підозрілі роботи усередині. У дворі під одним із вікон помітили будівельне сміття, яке завантажували у "Камаз" невідомі у спецодязі. Всередину чиновників не пустили.

У 2015 році в муніципалітет також надходили повідомлення про незаконні роботи. Слідів будівельників чиновники тоді не виявили, зауваживши, що будинок з проваленим дахом, знаходиться в занедбаному стані.

До 2015 року будівля належала громаді, була на балансі КП "Дирекція з управління житловим фондом Шевченківського району м. Києва".

Потім, за рішенням суду перейшла під управління ОСББ "Богдана Хмельницького, 12-14", його головою наразі є Марина Коваленко.

Раніше, за словами громадської активістки, екс-депутата Київради Олени Терещенко, об’єднанням керувала Ірина Бойко, дружина Віктора Бойка, екс-міністра зовнішнього середовища в уряді Миколи Азарова, колишнього нардепа.

Олена Терещенко стверджувала, що будинок повністю перебував у власності Бойко, коли почали "розбирати" всі внутрішні стіни будівлі під будівництво 20-типоверхового бізнес-центру.

За кілька днів до обвалу змінився голова ОСББ, було виявлено шахрайське переоформлення 18 квартир на інших власників.

Після обвалу в КМДА отримали листа від ТОВ "КВВ Строй" з поясненням, що саме воно виконувало ремонтні роботи на замовлення одного з співвласників будинку – ТОВ "Фонд досліджень та розвитку".

П’ять квартир на Хмельницького 12-14, згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дійсно належать ТОВ "Фонд досліджень та розвитку".

Разом з підрядником "КВВ Строй" вони є структурами "КВВ Груп" Євгена Казьміна, одного з найбільших в Україні переробників металобрухту.

"Фонд досліджень та розвитку" фігурує в кількох кримінальних провадженнях з проведення фіктивних господарських операцій. Під заставу приміщень на Хмельницького, 12-14 ця фірма відкрила у "Комерційному індустріальному банку", раніше підконтрольному Казьміну, кредитну лінію.

В КМДА оштрафували "Фонд досліджень та розвитку" за недодержання вимог щодо захисту та утримання пам’ятки та "умисне доведення її до стану руйнації" на 170 тис. грн, та за ухилення від підписання охоронного договору – на 10 тис. грн.

До відповіді у КМДА хотіли притягнути ще ОСББ "Богдана Хмельницького, 12-14". Проте на суді представник об’єднання зауважив, що на момент передачі йому будинку, той вже перебував в аварійному стані. Ще в 1994 році будинок був у переліку на реконструкцію за рахунок міського бюджету.

"У Києві гроші є, й багато, бюджет перевиконується. Але культурна спадщина не є пріоритетом. Тому в реставрацію історичних будівель кошти не вкладають", — констатує активістка Олена Терещенко.

Єдиним винуватцем обвалу на Хмельницького зробили виконроба, що безпосередньо керував робочими, "достовірно знаючи, що будинок віднесений до пам'яток історії, архітектури та містобудування".

Проте відкрити справу проти нього в суді прокуратура не змогла через "невідповідність обвинувального акта вимогам закону, його неконкретності та неповноту викладу фактичних обставин".

Нещастя з маєтком ХІХ ст. не закінчились обвалом. 20 січня 2018 року в будинку сталась пожежа – вигорів дах та два верхніх поверхи.

"За фактом пожежі слідчим відділом відкрито кримінальне провадження за статтею 194, частиною 2-ю: умисне пошкодження майна шляхом підпалу. Ми вживаємо всі заходи, щоб встановити істину у цьому питанні", — розповідав тоді ЗМІ перший заступник начальника управління Шевченківського ГУМВС України в м. Києві Дмитро Шумейко.

З тих пір активісти кілька разів влаштовували пікети, вимагаючи повідомити подальшу долю кримінальних проваджень.