Як Росія краде українське зерно
На нещодавно захоплених РФ територіях Півдня та Сходу України окупанти вивозять продовольство в промислових масштабах. БЦ збирав інформацію, куди його транспортують далі.
На фото балкер Матрос Позинич з вкраденим українським зерном
З початку повномасштабного вторгнення РФ привласнила собі більше 500 тис тонн українського зерна, яке знаходилося на тимчасово окупованих територіях України.
За словами заступника міністра аграрної політики та продовольства Тараса Висоцького, загалом на окупованих територіях за елеваторними реєстрами знаходилось близько півтора мільйона тонн зерна. Доля цього збіжжя наразі невідома.
Яким шляхом окупанти вивозять крадене в Україні зерно?
BBC провело дослідження, куди Росія вивозить зерно з окупованих територій. Видання опублікувало супутникові знімки територій окупованого Криму, що свідчать про вивезення краденого збіжжя через півострів.
Розслідування видання ґрунтується на інформації від українського фермера, у якого 80% сільгоспугідь залишились під окупацією росіян. Фермер звинувачує російських військових у "крадіжці зерна в промислових масштабах".
Збіжжя окупанти вивозили на зерновозах господаря, на деяких з них були встановлені GPS-трекери. Згідно з даними GPS, вантажівки відправились до зерносховища у кримському місті Октябрьське.
Сховище знаходиться поруч із залізничною колією, якою можна транспортувати зерно або далі на територію Росії, або до портів на півдні Криму.
В матеріалі BBC зазначається, що відстежити окремі вантажі вкраденого зерна дуже важко, проте є багато доказів того, що більша частина зерна з України спочатку завозиться в окупований Крим.
На двох основних пунктах заїзду на півострів – Чонгар і Армянськ – спостерігається велике скупчення транспортних засобів.
Так, супутникові зображення Чонгара, зроблені 17 червня, зафіксували скупчення вантажівок завдовжки у понад 5 км. Такий рівень автомобільного руху до Криму є незвичайним.
На супутникових знімках кримського міста Джанкой видно вантажівки, які чекають на дорозі біля зерносховища та біля залізничного вокзалу.
А супутникові знімки зернового терміналу "Авліта" в порту Севастополя протягом червня також свідчать про надзвичайно активну роботу терміналу, що для Криму останніх восьми років видається незвичайним явищем.
Географічно для Росії немає жодного сенсу використовувати Севастополь для експорту власного зерна. У кримських портах відвантажується українське зерно з окупованих територій.
За словами експерта інституту Чорноморських стратегічних досліджень Андрія Клименка, окупанти везуть зерно спочатку в анексований Крим, звідти - у порти Керчі чи Севастополя, там вантажать на російські кораблі і йдуть у Керченську протоку, де перевантажують українське зерно з невеликих суден на балкери (спеціалізоване судно для перевезення вантажів насипом). Таким чином змішують із зерном з Росії для надання йому статусу російського зерна з російським сертифікатом.
Потім кораблі з цим зерном прямують до Сирії чи Туреччини. Остання хоче виступити мирним посередником в угоді між Україною та Росією для розблокування експорту українського зерна.
Раніше міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу заявив, що про відвантаження українського зерна до Туреччини "не знайшли жодних доказів", а зерно з російських кораблів - все легальне, зібране в РФ.
Судна з українським збіжжям
США повідомляли про російські кораблі, що з квітня перевозили вкрадене українське зерно закордон. Судна виключали трекери (пристрій, призначений для запису координат маршруту руху) під час подорожей між Кримом і портами Туреччини та Сирії.
Видання Lloyd's List Intelligence зазначає, що коли трекери цих суден повертаються до мережі, кораблі пливуть на південь, і багато хто повідомляє про меншу глибину у воді, що свідчить про те, що вони взяли вантаж під час відключення.
BBC зібрала маршрути трьох суден: російських кораблів "Матрос Позиніч", "Сормовський 48", а також корабля "Фінікія", що належить Головному морському управлінню Сирії.
На знімках із Maxar зображений "Матрос Позиніч" у порту Севастополя в середині травня. Він доплив до Керченської протоки, відключив трекер на п’ять днів, а потім знову з’явився за сотні миль на південь у Чорному морі. Пізніше судно бачили в сирійському порту Латакії, його систему відстеження було вимкнено.
Відповідно до вимог ООН про безпеку життя на морі (SOLAS) на кораблях постійно мають бути ввімкнені трекери, якщо це не загрожує безпеці судна через, наприклад, піратство.
Редактор Lloyd's List Intelligence Мішель Візе Бокманн вважає, що немає виправдання для відключення трекерів поблизу Криму або біля узбережжя Сирії.
"Ця практика явно не пов’язана з ризиками піратства", – каже Бокманн. "На інших кораблях увімкнені транспондери, то чому у них – ні?"
Кому належить крадене зерно?
Як зазначається в статті російської редакції ВВС, частина вивезеного росіянами збіжжя безпосередньо належить державі Україна. Це зерно державних підприємств та зерно з стратегічних державних запасів. На Запоріжжі окупаційна адміністрація на чолі з Євгеном Балицьким оголосила про його "націоналізацію".
Інша частина збіжжя належить українським фермерам та агропромисловим холдингам, що опинились під окупацією. Декому з них вдається домовитись про продаж зерна росіянам за ціною в рази нижчою від ринкових, щоб врожай "взагалі не пропав". Так, фермер з Запорізької області розповів, що за тонну соняшнику йому пропонували $210. До війни ціна складала $600.
На початку окупації фермери заявляли про наглі крадіжки зерна з боку російських військ, зараз ніби тактика окупантів змінилась і вони пропонують за збіжжя гроші. Фермери припускають, що росіяни усвідомили: якщо взагалі нічого не платитимуть, фермери саботуватимуть майбутній урожай.
Щоправда окупанти купують збіжжя за ціною, в рази нижчою від ринкових. Фермери кажуть, що змушені піти на такі умови, оскільки немає альтернатив, в той же час потрібно купувати паливо та платити працівникам.
Хто купує крадене зерно?
Великі партії зерна важко "відбілити" для експорту. Тому його відправляють туди, де документи не потрібні, наприклад у Сірію, де "Матрос Позиніч" залишив вкрадене українське зерно.
На початку червня президент Сенегалу і голова Африканського союзу Маккі Салл відвідав Москву, де зустрічався з Путіним. На зустрічі він розказував про страшні наслідки війни в Україні для африканського континенту. Україна є одним із найбільших експортерів пшениці, кукурудзи та іншого продовольства в світі. Єгипет є одним з найбільших імпортерів української пшениці, Ліван і Пакистан завозять більше половини пшениці з України.
Голова Всесвітньої продовольчої програми ООН Девід Бізлі заявляв, що дефіцит зерна через війну в Україні може призвести до голодної смерті мільйонів людей.
Оскільки десяткам мільйонів людей загрожує голод, бідні країни-імпортери не будуть зосереджуватись на походженні зерна, що продає РФ по світу.
