"Ми побачили нетипову посуху": Замміністра економіки Тарас Висоцький про врожай, відбудову зрошення та експорт зерна

Автор: Ольга Прокопишина

Після підриву Каховської ГЕС російськими військовими у 2023 році майже всі зрошувальні системи на території чотирьох областей Півдня України – Запорізької, Херсонської, Миколаївської та Одеської – припинили функціонування. Це значно ускладнило вирощування багатьох сільськогосподарських культур, що потребують інтенсивного поливу. За інформацією профільних експертів Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства, унаслідок підриву Каховської ГЕС, без джерела води залишилося 94% зрошувальних систем у Херсонській та 74% – в Запорізькій областей. Втрата Каховського водосховища та припинення зрошення значною мірою вплинуло на клімат півдня країни загалом.

В степовій зоні через обмежену кількість опадів критично важливим фактором для отримання стабільних врожаїв завжди було зрошення. І саме Каховське водосховище було основним джерелом води для аграріїв в умовах ризикованого землеробства.

БізнесЦензор дізнався у заступника міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тараса Висоцького, на які врожаї можна очікувати в умовах зруйнованого зрошення на Півдні, як держава фінансує програми підтримки аграріїв, зокрема відбудову та розвиток зрошувальних систем, та як наразі проходить експорт збіжжя.

– Як відсутність зрошення вплинула на цьогорічний врожай основних сільгоспкультур та які регіони постраждали найбільше?

– Через погодний фактор в Україні втрачені посіви на площі близько 386 тис га. На 1,2 млн га посівів врожайність зменшилась на 30-50%.

Найбільш постраждалий регіон з точки зору площ – південно-західна частина Дніпропетровської області, значні площі у Миколаївській та Одеській областях і на Херсонщині. Також є площі у Донецькій та Харківській областях, що постраждали через засуху.

На жаль, передусім в південних та південно-східних регіонах, ми побачили в цьому році нетипову посуху, що призвела до зменшення або втрати врожаю. Очевидно, що якби в цих регіонах було зрошення, цих втрат можна було б уникнути.

Поки врожай ще не зібраний, але теоретично там могло бути вирощено від 3 до 4 млн тонн зернових та олійних.

– Чи вплинула відсутність зрошення на те, що фермери у постраждалих регіонах відмовились від певних культур? Перейшли на вирощування інших культур?

– Такий тренд є. В регіонах, де є ризик посухи, більшість аграріїв переходять на озимі культури – пшеницю, ячмінь та ріпак. Це пов’язане з тим, що в осінньо-зимовий період є ймовірність опадів. Отже, є сподівання, що культура встигне сформуватися і дасть нормальний врожай. Відповідно, частка ярих культур зменшується. А якщо ми говоримо про втрачені посіви, то здебільшого мова йде про соняшник та кукурудзу.

Урожайність зернових та зернобобових культур на Півдні України до та після підриву Каховської ГЕС

За офіційною інформацією Державної служби статистики України

– Як працюють державні програми щодо підтрики зрошення? Ними вже можна скористатись чи це більше проєкти на майбутнє?

– Державна підтримка по зрошенню працює щороку, системно. І в перший рік широкомасштабного вторгнення вона працювала. На 2025 рік попередньо у загальному бюджетному фонді передбачено 193 млн грн фінансування на проєкти зрошення. Подача документів відбувається через Державний аграрний реєстр, старт прийому заявок – 1 жовтня, прийом документів триватиме до 31 жовтня.

За умовами програми, держава компенсує до 50% вартості системи зрошення, але не більше ніж 26,5 тис. грн на га. Спочатку аграрій інвестує у побудову, реконструкцію чи відновлення зрошення, а після цього подає документи на фінансування, і держава частково компенсує ці витрати.

– Я правильно розумію, що 193 млн грн – незначні кошти на той обсяг земель, що в Україні потребують зрошення?

– Наразі мова йде про десятки тисяч гектарів. Але це один з напрямів розвитку зрошення. Крім того, вітчизняні виробники зрошувального обладнання та обприскувальних систем включені до реєстру виробників сільськогосподарського обладнання. Купуючи цю техніку, фермери отримують 25% компенсації. Вони закупили системи, подали документи в банк, їм повернули 25% від вартості. Ця програма також користується попитом. Але, звісно, треба масштабуватися, будувати більше.

– Мабуть під час війни ризиковано вкладатись у зрошення?

– По-перше, ми віримо в наші Сили оборони. По-друге, якщо ми говоримо про водогони, там менша ймовірність тотальної руйнації від обстрілу. Ми всі працюємо четвертий рік під час війни, і критичних ризиків зі зрошенням не бачимо.

– Тобто ця програма користується попитом, і не буде такого, що 1 жовтня ніхто не подасть заявки?

– Всі попередні роки заявки були.

– Вони вибирають бюджет на зрошення?

– В попередній рік було менше, але ми збільшуємо бюджет з надією, що цей напрям буде розвиватись. За минулорічними заявками ми виплатили майже 40 млн грн.

– А ви питали у аграріїв чому вони зараз не дуже активно інвестують в зрошення?

Основний фактор – війна, бо зрошення – це довгострокова інвестиція. Системи працюють 15-25 років. Це не та інвестиція, де можна швидко вкласти гроші і повернути їх. Такі інвестиції потребують довгострокової визначеності. Другий момент – держава має відновити центральне водопостачання в деяких регіонах, наприклад, після знищення Каховської ГЕС. Зараз держава чистить канали, робить інші заходи, щоб дати воду. Держава має відновити доступ до води і це стане стимулом для місцевих аграріїв.

– Чи можемо ми приблизно передбачити, коли буде там відновлене центральне водопостачання, коли місцеві фермери з Півдня України теж зможуть долучитись до програми зрошення?

– Наразі це неможливо через щоденні обстріли. Але за наявності безпекових умов, цей проєкт буде реалізований через 3-5 років. Треба розуміти безпекові гарантії, тоді фермери завчасно могли би підготувались до інвестицій у зрошення.

– Через відсутність зрошення в південних регіонах втрачено до 50% врожаю, це якось позначиться на можливостях України експортувати зерно?

– Наразі експорт формується на рівні 40 млн тонн зерна. Якби не посуха, було б 43 (млн тонн, – ред.). Якщо, умовно експорт зменшиться на 8%, то глобально це не впливатиме на обсяги експорту.

– Чи немає якихось блокувань чи обмежень експортних поставок?

– Ні, відвантаження на експорт відбувається в штатному режимі по всіх каналах: чорноморським і дунайським портам, автомобільній та залізничній логістиці. Експорт відбувається щоденно, в запланованому режимі.

– Площі, де були втрачені посіви, обробляються великими агрокомпаніями? Наскільки відсутність зрошення вплинула на цю місцевість економічно?

– Там є різні виробники – і дрібні фермери, і середні. Співпало, що це передусім прифронтові території, на яких багато інших складностей, звідти виїжджають багато людей. Аграрії живуть циклами 3-5-7 років, коли один рік склався критичний, лишаються з надією на те, що ситуація покращиться в наступному. Зараз є складність, але поки що не можемо говорити про довгостроковий незворотній процес з точки зору розвитку цих територій.

– Якщо ми торкнулися цієї теми, чи правда, що у прифронтових регіонах, де можна працювати з точки зору безпеки, все більш-менш розміновано, а не розміновані поля лише там, де з безпекових причин фактично неможливо працювати в полі?

Якщо ми говоримо про ділянки поза 20-кілометровою буферною зоною від кордону і лінії бойових дій, то так, на більшості територій фермери вже працюють. Водночас станом на середину серпня площа імовірно забруднених/забруднених територій складає понад 76 тис. га, із них землі сільгосппризначення – 67,3 тис. га. Для розуміння – це приблизно площа, яку займає Житомир.

Тому нам є ще над чим працювати, щоб зробити ці ділянки безпечними. І така робота йде – лише в межах державної програми компенсацій Центр гуманітарного розмінування підписав договорів на очищення майже 14,5 тис. га. Вже повернуто до використання 3,4 тис. га. А ще ж працюють міжнародні оператори, урядові структури.

Чи можете зараз оприлюднити попередній прогноз по основним сільгоспкультурам?

Попередньо очікуємо зібрати врожай на рівні 56 млн тонн зернових. З них – 21,5 млн тонн пшениці, 5 млн тонн ячменю, 28,5 млн тонн кукурудзи. По олійним очікуємо наступних врожаїв: 3 млн тонн ріпаку, близько 5 млн тонн сої, приблизно 12 млн тонн соняшника. Сумарно – 76 млн тонн зернових і олійних.