Обмеження замість дерегуляції: Чи потрібно регулювати ціни на льодяники від болю в горлі?

Автор: Василь Мельник

Рік тому в Україні суттєво посилили регулювання фармацевтичного ринку. Влада пояснювала це необхідністю стримати зростання цін та досягти прозорості ціноутворення. Втім, принаймні частина нових регуляцій не стільки допомогла споживачам зекономити, скільки створила проблеми для виробників, передусім – українських.

Як лікам наказали дешевшати

На початку лютого 2025 року президент Володимир Зеленський заявив, що ціни на ліки в Україні "абсолютно неадекватні" і доручив вжити заходів для їх зниження.

Тоді ж Кабмін обмежив максимальну націнку аптек при продажі ліків, а також заборонив оплату маркетингових послуг з їх промоції. Своєю чергою українські виробники зобов'язалися знизити відпускні ціни спочатку на 100 найпопулярніших ліків, а згодом – ще на 200 найменувань препаратів.

Водночас Верховна Рада ухвалила зміни до закону "Про лікарські засоби". Зокрема, було запроваджено обов’язкове декларування цін на всі препарати та створено Національний каталог цін.

Виробники та імпортери мали задекларувати оптово-відпускні ціни на лікарські засоби. Після цього МОЗ визначив максимально допустиму ціну на них з урахуванням усіх надбавок та податків, вище за яку ліки забороняється продавати в аптеках. При цьому декларуванню підлягають як рецептурні, так і безрецептурні лікарські засоби (так звана ОТС-група – препарати, які пацієнти переважно купують для самолікування).

Для частини ліків задекларована виробником ціна також не повинна перевищувати граничну референтну ціну, визначену з урахуванням вартості аналогічних препаратів у сусідніх країнах.

Задекларовані ціни в каталозі можуть змінюватися чи переглядатися лише у кількох випадках:

• за заявою виробника чи імпортера (не частіше одного разу на 6 місяців);
• у разі значного (більш як 5%) коливання валютного курсу гривні;
• за окремим рішенням МОЗ.

Очікувалося, що це зробить ціноутворення прозорішим та вбереже покупців від непередбачуваних стрибків цін на ліки. Однак за рік виявилося, що декларування цін на вартість ліків в аптеках безпосередньо не вплинуло, натомість неврегульованість процедур створила додаткові бюрократичні проблеми на фармацевтичному ринку.

Тонкощі декларування по-українськи

Протягом минулого року українські фармацевтичні компанії та уповноважені представники іноземних виробників поступово задекларували ціни на всі лікарські препарати, що продаються в Україні. А наприкінці минулого року почали подавати оновлені декларації цін на ліки.

Виробники та імпортери зазвичай намагаються одразу задекларувати ціну "із запасом". Як показує практика, в країні в умовах повномасштабної війни за цей час можуть реалізуватися багато ризиків – від дефіциту електроенергії чи різких стрибків цін на пальне, до знищення чи пошкодження складів та виробничих потужностей російськими окупантами.

Зокрема, унаслідок російських обстрілів у жовтні та грудні минулого року були знищені величезні фармацевтичні склади найбільших дистриб'юторів ліків в Україні. В результаті лише двох атак були втрачені запаси лікарських засобів та виробів медичного призначення на суму близько 10 мільярдів гривень. Більшість з цих втрат стали збитками виробників, які передали продукцію дистриб'юторам на реалізацію з відстрочкою оплати.

Водночас восени минулого року відновилися масовані обстріли енергетичних об'єктів, що спричинило перебої з енергопостачанням. А ціни на електроенергію для промисловості в Україні в умовах жорсткого дефіциту у лютому були майже вдвічі вищими, ніж у сусідніх європейських країнах.

Відтак, декларуючи оптово-відпускні ціни, виробники і постачальники закладали можливість її коригувати через непередбачувані витрати, адже переглянути внесену до Національного каталогу ціну можна буде лише за пів року, пояснює топменеджер однієї з компаній-імпортерів ліків. Він зауважує, що задекларовані ціни прямо не впливають вартість лікарських засобів в аптеках, переважно вони продаються дешевше розрахованої МОЗ максимальної ціни. Втім, виробники і постачальники під час передекларування намагалися закласти певний "запас", щоб мати можливість принаймні частково компенсувати втрати у випадку непередбачуваних збитків.   

Однак після подачі заяв більшість з них одразу ж отримали листи від держпідприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я" (ДЕЦ) з вимогою надати детальне обґрунтування підвищення граничної оптово-відпускної ціни, а також відповідні фінансово-економічні розрахунки та їх документальне підтвердження.

"Ніхто не розумів, що робити, і чому саме 20%?"

Це стало несподіванкою для учасників фармацевтичного ринку, розповідає топменеджер однієї з компаній, яка є уповноваженим представником кількох закордонних виробників і займається імпортом ліків в Україну.

"Ніхто не розумів, що робити, і чому саме 20%?", – розповів він БізнесЦензору.

Адже затверджений Кабміном Порядок декларування цін на лікарські засоби передбачає, що заявник подає до МОЗ лише заяву за встановленою формою та документ, що засвідчує його повноваження. Окремо у постанові уряду вказано, що "зазначений перелік документів є вичерпним".

Втім, за словами топменеджера, після отримання листа від ДЕЦ, багато виробників та імпортерів, хоча і не отримали детальних роз'яснень, але намагалися подавати заявки нижчі за цей поріг, навіть якщо собівартість окремих препаратів зросла більше за нього.

"Ніхто не хоче опинитися у ситуації, коли вашу заяву на декларування зміни ціни просто не реєструватимуть або повертатимуть невідому кількість разів", – пояснює він.

У своєму нещодавньому інтерв'ю директор ДЕЦ Едем Адаманов визнавав, що для більшості безрецептурних препаратів компанія формально має право задекларувати будь-яку ціну, але його установа може "дуже багато разів запитувати" причини таких змін.

"Відповідно до законодавства, є група лікарських засобів, де ціни реферуються, тобто ми порівнюємо ціни в різних країнах (рецептурні препарати + Національний перелік основних лікарських засобів, – ред.). І там чітка санкція: якщо подаєш ціну вище, ніж прореферовано, то вилітаєш з Національного каталогу і не можеш реалізувати свої продукти на території України. В інших випадках (безрецептурні лікарські засоби не з Нацпереліку, – ред.) компанія має право задекларувати будь-яку ціну. Ми можемо тільки наполягати і дуже багато разів запитувати, чому вони так сильно змінюють ціну", – розповідав Адаманов в інтерв'ю ZN.ua.

На перший погляд, між затвердженим Кабміном Порядком і вимогами ДЕЦ вбачається суперечність, визнає адвокат, юрист практики white-collar crime, комплаєнсу та розслідувань Miller Law Firm Євген Скуратівський. Проте з юридичної точки зору прямого конфлікту між цими документами немає, пояснює він.

За словами адвоката, Пункт 9 Порядку дійсно встановлює вичерпний перелік документів для подання заяви на декларування.

"Це означає, що МОЗ не може відмовити в реєстрації самої заяви лише через відсутність економічних розрахунків. Однак після прийняття заяви починається етап експертизи, яку здійснює ДЕЦ МОЗ. Закон "Про ціни і ціноутворення", який має вищу юридичну силу за постанову КМУ, вимагає, щоб усі державні регульовані ціни були економічно обґрунтованими. Тому експерти ДЕЦ зобов'язані перевірити дотримання саме вимог Закону, а також перевірити щодо референтних значень, які (з огляду на те, що це заява про оновлення ціни) вже містяться у Нацреєстрі", – пояснює Скуратівський.

Він зауважує, що у своїх запитах ДЕЦ просить надати обґрунтування або "переглянути заяву та подати нову". Таким чином ДЕЦ не порушує затверджений Порядок, вимагаючи додаткові документи для прийняття заяви, а лише вказує, що без них неможливо надати позитивний висновок для затвердження ціни.

"У такому разі МОЗ просто не внесе зміни до реєстру. Підставою для відмови буде не неподання документів, а висновок про те, що ціна не обґрунтована або перевищує референтні значення. Фактично, ДЕЦ проводить власну перевірку вартості ліків і звертається до декларанта за сприянням. Це не гарантує стовідсоткової відмови, але є вагомою підставою для неї", – зазначає Скуратівський.

Нова регуляція замість дерегуляції

Водночас ці процеси вже створюють додаткові проблеми для виробників та імпортерів.

Окрім необхідності подавати повторні заяви та величезну кількість розрахунків, 56% фармацевтичних компаній вказують на системні проблеми із застосуванням Національного каталогу цін, свідчить опитування Європейської Бізнес Асоціації (ЕВА).

Зокрема, запити на додаткові пояснення часто надходять із суттєвою затримкою, водночас чинне законодавство не містить визначеної процедури перегляду цін та прозорих критеріїв ухвалення відповідних рішень, кажуть у ЕВА.

"На практиці від заявників можуть вимагати додаткові фінансово-економічні обґрунтування, які прямо не передбачені чинною процедурою. У результаті виникають технічні та операційні збої в ланцюгах постачання, а в окремих випадках – блокування реалізації продукції або відтермінування закупівель", – наголошували у бізнес-об'єднанні.

За інформацією компаній-членів ЄВА, заяви на включення лікарських засобів до каталогу або на зміну ціни можуть опрацьовуватися протягом двох і більше місяців, без пояснення причин та без чіткого розуміння статусу їх розгляду.

Ці проблеми підтверджують і найбільші українські виробники ліків.

"Труднощі у процесі передекларування цін були пов’язані з відсутністю законодавчо встановленого строку розгляду регуляторним органом заявок та відсутністю процедури погодження певного % збільшення цін. На наш погляд, варто було би встановити максимальний термін розгляду таких заявок, а також передбачити механізм мовчазної згоди у разі збільшення ціни, наприклад, до 20%", – повідомили БізнесЦензору у пресслужбі фармацевтичної компанії Farmak.

В компанії уточнили, що подавали запити на перегляд цін в діапазоні від 5 до 20% до попередньо задекларованих у Національному каталозі цін.

"Задеклароване нами підвищення цін за певними позиціями пов'язане зі зростанням вартості сировини, логістики, заробітних плат та енергоносіїв, а також – із інфляцією та коливанням курсу валют", – пояснили у Farmak, зауваживши, що наразі передекларування цін відбулося за більшістю поданих компанією заявок.

У пресслужбі ще одного великого українського фармвиробника "Дарниця" повідомили, що подавали запити на перегляд цін до 18% до попередньо задекларованих.

Водночас в компанії наголосили, що йдеться саме про регуляторний рівень цін і це не означає автоматичної зміни фактичних відпускних цін і не змінює чинні комерційні умови реалізації.

Водночас у "Дарниці" називають схожий перелік чинників, що обумовлюють перегляд цін.

"Бізнес працює в реальних економічних умовах, де на собівартість продукції компанії впливають валютні коливання, адже частина сировини закуповується за кордоном, а також вартість електроенергії, пального та інших виробничих ресурсів. Ми враховуємо ці фактори, зберігаючи баланс між доступністю ліків і стабільністю їх виробництва", – повідомили в компанії БізнесЦензору.

Чому українські виробники програють іноземним?

Якщо іноземні виробники мають можливість частково компенсувати воєнні збитки за рахунок реалізації своєї продукції в інших країнах, то ситуація в українських виробників складніша. Адже вони залежать переважно від українського рику і змушені працювати у значно складніших умовах.

Це вже позначається на обсягах виробництва та доходах. Водночас зростає частка імпортних препаратів на українському ринку.

За підрахунками компанії Proxima Research International, частка вітчизняних препаратів на ринку за підсумками 2025 року склала 60% в натуральному вимірі (за кількістю проданих упаковок) і 35% у вартісному, хоча роком раніше вона становила 62% і 37% відповідно. Для порівняння, у 2018 році частка лікарських засобів українського виробництва сягала 72% у натуральному вираженні.

Водночас виробникам в Україні доводиться нести додаткові витрати. Наприклад, фармкомпанія Acino витратила близько 500 млн грн на відновлення роботи свого українського заводу "Фарма Старт", який зазнав пошкоджень унаслідок низки обстрілів у 2025 році.

Окрім відновлення пошкоджених потужностей або компенсації збитків внаслідок обстрілів, великих коштів потребують інвестиції в автономне енергетичне обладнання, а також у розробку нових препаратів і проведення клінічних досліджень.

Це особливо важливо в контексті євроінтеграції – адже за кілька років українським виробникам доведеться конкурувати з європейськими – традиційно одними з найсильніших у світі.

До того ж, з наступного року українські виробники мають почати перереєстрацію більшості звичних покупцям препаратів, які були зареєстровані до 2013 року. Для цього потрібно підтвердити їх характеристики за європейськими правилами – це тривала і дорога процедура, але інакше з часом їх не можна буде виробляти.

Чи потрібно регулювати ціни на льодяники?

Одразу у кількох компаніях на українському фармацевтичному ринку публічно критикувати нове регулювання не наважуються, побоюючись повторення історії минулого року, коли під політичними гаслами боротьби за зниження цін на ліки ринок отримав цілу низку жорстких і обтяжливих обмежень.

Втім, загалом вони озвучують кілька основних пропозицій:

• встановлення чітких вимог і спрощення процедур декларування зміни граничних оптово-відпускних цін на ліки;
• встановлення принципу "мовчазної згоди" при перегляді граничних цін у бік збільшення, наприклад, до 20%;
• скасування державного регулювання граничних цін для безрецептурних лікарських засобів, кінцева вартість яких більше залежить не від обмежень, а від конкуренції між виробниками.

"На ринку є десятки схожих за принципом дії безрецептурних препаратів – крапель для носа або очей, чи льодяників від болю у горлі – у різних цінових категоріях і на будь-який гаманець. Споживач і зараз може обрати препарат з підходящою ціною. Який сенс регулювати на них ціни?", – каже представник компанії-імпортера лікарських засобів.

З таким підходом погоджується директорка з корпоративних комунікацій "Фармак" і співголова комітету з питань охорони здоров'я Спілки українських підприємців Євгенія Піддубна.

"Виходом може бути часткова дерегуляція контролю за цінами за Нацкаталогом – наприклад, вивести з-під нього безрецептурні препарати, конкуренція на які і так шалена (ліки "від голови", "від горла" – їх сотні у кожній аптеці, на будь-який смак та бюджет). Так без шкоди для споживача у виробника з’явиться більше можливості балансувати власну маржинальність і підтримувати фінансове здоров’я підприємства із можливістю інвестувати", – зазначає вона.

Водночас має зберегтися державний контроль за цінами на справді необхідні для українців ліки – рецептурні та життєво-необхідні (life-saving) препарати.

Піддубна також пропонує розширити державну програму "Доступні ліки" із доплатою від пацієнта, щоб споживач відчув зниження ціни на потрібні саме йому препарати. Адже головна проблема у доступності ліків – не у завищених цінах на них, а у значно нижчих доходах населення, порівняно навіть з найбіднішими країнами ЄС.

"Більше того, саме інструмент реферування цін з ЄС показав, що ліки в Україні у абсолютній більшості випадків дешевші, ніж у сусідніх країнах Євросоюзу. Тож ліки "дорогі" в Україні не тому, що об’єктивно дорогі, а тому що у українців дуже низька купівельна спроможність. Тому і "лікування" проблеми треба обирати відповідне "симптомам", – додає вона.

Втім, поки про важливість дерегуляції і підтримки українського виробника і в уряді, і в Офісі президента частіше говорять. Принаймні саме про це йшлося на зустрічі Ради з питань підтримки підприємництва під головуванням керівника ОП Кирила Буданова на початку квітня. 

"Український бізнес уже сьогодні працює в умовах поступового входження до західного ринку з новими правилами, стандартами, вимогами і, на жаль, із новими викликами. І наше завдання – забезпечити, щоб цей процес відкривав для бізнесу нові можливості, а не створював додаткові бар’єри", – наголошував на ній Буданов.

"Закликаю всіх долучатися до спільної роботи над дерегуляцією, над створенням додаткових можливостей для бізнесу. Уряд зі свого боку готовий предметно працювати та взаємодіяти", – зазначила на ній прем’єр-міністерка Юлія Свириденко.

Втім, приклад українських фармвиробників свідчить, що попри гучні заяви, на практиці український бізнес замість обіцяної дерегуляції отримує нові обмеження і бар'єри.  

P.S.: БізнесЦензор звернувся з проханням прокоментувати ситуацію до Державного експертного центру МОЗу та до самого міністерства, але ані у пресслужбі ДЕЦ, ані у Міністерстві охорони здоров’я на запит про коментар не відповіли.