"Паперовий борг" на 4,7 мільярда: Хто намагається збанкротити Полтавський ГЗК?
Через російські обстріли та дефіцит електроенергії Полтавський ГЗК опинився на межі банкрутства. Його акціонери планують інвестувати у порятунок підприємства $100 мільйонів. Це більше 4,4 мільярда гривень за поточним курсом. Втім, майже таку ж суму у підприємства намагається відсудити маловідома компанія, пов’язана зі скандальним бізнесменом, який балотувався до Верховної Ради від забороненої партії ОПЗЖ зрадника і кума Путіна Віктора Медведчука.
Йдеться про сумнівний борг, який було погашено ще у 2015 році, але через бухгалтерську помилку він знову виник "на папері". Верховний Суд може поставити крапку у цій справі вже 1 травня. БізнесЦензор розбирався, хто намагається збанкротити одне з найбільших гірничо-збагачувальних підприємств України.
Російські ракети, олігархи та силовики: хто полює на Полтавський ГЗК?
Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат – один із найбільших та найсучасніших в Україні. До початку повномасштабної війни підприємство було одним із ключових платників податків у регіоні і приносило країні сотні мільйонів доларів експортного виторгу. Однак зараз воно опинилося на грані виживання.
Підприємство продовжувало стабільно працювати до листопада 2025 року, коли виробництво довелося призупинити через наслідки масованих російських атак на енергетику. Тоді його вдалося поновити, проте наприкінці січня підприємство вдруге зупинилося. Цього разу відновити роботу вдалося лише у березні, але лише на 25% потужності, а тому ГЗК залишається збитковим.
За даними системи YouControl, 100% акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" належить швейцарській компанії Ferrexpo AG. Акції її "материнської" компанії – британської Ferrexpo plc – торгуються на основному майданчику Лондонської фондової біржі.
Найбільшим акціонером Ferrexpo залишається бізнесмен Костянтин Жеваго, хоча його частка за останні роки зменшилася до 49,3% акцій. Решта належить міжнародним інвесторам, зокрема й глобальній інвестиційній компанії BlackRock, пенсійним фондам, фондам взаємного фінансування тощо.
У лютому 2025 року Рада національної безпеки й оборони запровадила санкції проти Костянтина Жеваго. Підстави для запровадження санкцій не оприлюднили, а саме рішення РНБО було складене з помилками, які довелося поспіхом виправляти.
За оцінками його власника – британської Ferrexpo – коштів для підтримки операційної діяльності підприємства залишилося до серпня. Через це акціонери планують інвестувати додаткові $100 мільйонів, щоб врятувати підприємство.
Втім, на заваді цим планам можуть стати рішення нереформованих судів, їх вибіркове виконання співробітниками держустанов та бізнесмени, пов'язані з проросійськими політиками.
Адже Полтавський ГЗК страждає не лише від наслідків російських ракетних атак. Одразу після початку повномасштабного вторгнення низка офшорних компаній, пов'язаних із підконтрольними Кремлю російськими олігархами Олександром Бабаковим та Євгенієм Гінером намагалися за допомогою судів взяти під контроль 40,19% акцій підприємства, скасувавши угоду понад 20-річної давнини. Втім, тоді на заваді росіянам став Верховний Суд.
Зараз компанія пов'язаного з проросійськими політиками бізнесмена Леоніда Крючкова намагається стягнути із Полтавського ГЗК 4,7 мільярда гривень сумнівного боргу. Верховний Суд може винести остаточне рішення у справі вже 1 травня, хоча раніше цей же суд вже визнав борг повністю оплаченим в 2015 році.
Справа розглядається судом найвищої інстанції вже третій рік і може опинитися середи найдовших, які коли-небудь розглядалися Верховним Судом за всю новітню історію України. І цього разу саме від рішення суду залежить, чи отримає підприємство $100 мільйонів інвестицій у виробництво під час війни, чи зіткнеться з реальною перспективою банкрутства та остаточної зупинки.
Як з'явився "паперовий" борг на 4,7 мільярда?
Після початку війни з Росією у 2014 році та окупації частини українських територій багато великих банків зіткнулися з проблемами: через втрату активів і обвальне падіння курсу гривні позичальники не змогли обслуговувати свої борги.
Проблеми виникли і у банку "Фінанси та кредит". Втім, його власник Костянтин Жеваго намагався банк врятувати. Щоб виконати вимоги НБУ, Полтавський ГЗК став поручителем за кредитами низки інших компаній у банку. Але погасити свої борги вони все ж не змогли, тому у серпні 2015 року банк списав з рахунків поручителя $126 млн та 462,5 млн грн і зарахував їх у рахунок погашення заборгованості.
Однак, це допомогло вирішити проблеми банку лише частково й у вересні того ж самого року НБУ визнав "Фінанси та кредит" неплатоспроможним, а в грудні – вирішив ліквідувати.
Відтак, Полтавський ГЗК оскаржив списання своїх коштів на рахунках у банку в суді. Розгляд справи затягнувся на шість років. У підсумку, у червні 2019 року Північний апеляційний господарський суд ухвалив рішення на користь підприємства, задовольнивши його позов. Проте у жовтні того ж року Верховний Суд цю постанову скасував, а у червні 2022 року ухвалив остаточне рішення у справі, встановивши, що кошти з рахунків Полтавського ГЗК у сумі $126 млн та 462,5 млн грн у 2015 році було списано безповоротно, тому повернути їх неможливо.
Тоді редставники Фонду гарантування вкладів у суді підтверджували, що станом на 17 грудня 2015 року, коли ухвалили рішення про ліквідацію банку, цих коштів на рахунках Полтавського ГЗК вже не було, оскільки їх більшу частину спрямували на погашення заборгованості боржників на підставі договору поруки.
Однак, як виявилося згодом, саме внаслідок непослідовних дій ліквідатора банку "Фінанси та кредит" цей борг виник знову, хоча й лише "на папері".
Не чекаючи рішення Верховного Суду, ліквідатор банку в липні 2019 року (поки залишалося чинним рішення апеляційного суду на користь Полтавського ГЗК) анулював операції зі списання коштів поручителя у 2015 році та, як наслідок, поновив кредитну заборгованість позичальників шляхом бухгалтерської операції (сторнування або ж анулювання).
Але наслідки рішення Верховного Суду, який вже в жовтні 2019 року рішення апеляційної інстанції скасував, ліквідатор банку чомусь проігнорував. Відтак, на балансі банку продовжувала обліковуватися заборгованість позичальників, яка була погашена за рахунок коштів ПрАТ "Полтавський ГЗК" ще у 2015 році.
А вже через рік після рішення Верховного Суду, у листопаді 2020 року, Фонд гарантування продав права вимоги за цією заборгованістю у складі пулу активів банку "Фінанси та кредит" з дисконтом близько 99% "Максі Кепітал Груп". Фірма сплатила за активи, включно з правами вимоги за кредитами на загальну суму близько 6 мільярдів гривень, близько 85,6 млн грн. Згідно з укладеним договором, вона отримала права вимоги до позичальників банку, а отже – і до "Полтавського ГЗК" як поручителя за ними.
Боргу не існує, але є нюанси: Що каже Верховний Суд
Кілька років жодних претензій до Полтавського ГЗК фірма "Максі Кепітал Груп" не висувала. Однак уже на початку 2023 року вона подала позов до суду з вимогою стягнути з "Полтавського ГЗК" 4,7 мільярда гривень боргу з відсотками, як із поручителя за кредитами боржників банку "Фінанси та Кредит". Причому йшлося про ті самі борги, які Верховний Суд визнав погашеними ще в 2015 році.
Уже у вересні 2023 року Полтавський господарський суд позов задовольнив, а Східний апеляційний суд у січні 2024 року залишив це рішення без змін.
Цього разу представники Фонду гарантування вкладів у судах стверджували, що оскільки права вимоги за кредитами вже продано новому кредитору, то й анулювати внесені в липні 2019 року зміни з урахуванням рішення Верховного Суду неможливо.
При цьому, апеляційний суд фактично визнав, що цих боргів, а отже й поруки Полтавського ГЗК за ними, не існувало до липня 2019 року, коли вони знову з'явилися "на папері", тобто на балансі банку. Але існування "паперового" боргу визнав.
Однак інше рішення в цій справі у червні 2024 року винесла колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Зокрема, судді визнали, що списання коштів з рахунків "Полтавського ГЗК" у 2015 році в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами підтверджено остаточним судовим рішенням, що набрало законної сили, є обов'язковим до виконання й не може бути поставлене під сумнів.
Відтак, суди мали це врахувати й не могли ухвалювати інші рішення через вчинення ліквідатором банку "Фінанси та кредит" дій на підставі постанови апеляційного суду, яка згодом була скасована.
А отже, на момент продажу в листопаді 2020 року ТОВ "Максі Капітал Груп" права вимог за кредитами банку "Фінанси та кредит" у розмірі 3,9 млрд грн не існувало, адже ця заборгованість ще в 2015 році була погашена поручителем – ПрАТ "Полтавський ГЗК", йдеться у рішенні Касаційного господарського суду.
Колегія суддів також зауважила, що заборгованість у бухгалтерському обліку банку знову виникла виключно внаслідок "непослідовних дій банку щодо добровільного виконання постанови апеляційного суду" в липні 2019 року та, одночасно, "невчинення жодних дій" після скасування цієї постанови.
Утім, із урахуванням спірної судової практики у інших процесах, колегія суддів Касаційного господарського суду вирішила передати справу на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду.
Однак, вже у березні цього року Об’єднана палата відмовилась розглядати справу, зазначивши, що судді мають вирішувати справу, так, як вважають за потрібне, а інші справи не мають їх ні в чому обмежувати.
Відтак, після більш ніж двох років розгляду, Верховний Суд має розглянути справу по суті. При цьому судді ще до завершення розгляду справи фактично визнали, що борг сплачений, тому він не міг знову виникнути лише через бухгалтерські прорахунки.
"У спірних правовідносинах списання коштів з поручителя у 2015 році було визнано правомірним (справа №910/19560/16), тому, ураховуючи принцип правової визначеності, право вимоги банку до основного боржника припинилося у 2015 році в силу закону, і самостійне повернення вказаних коштів банком у спосіб сторнування немає правового значення, оскільки сторнування – це бухгалтерська процедура, яка не має правовідновлювальної сили для матеріальних правовідносин. Цивільний кодекс України містить вичерпний перелік підстав для виникнення зобов’язань, серед яких відсутня така підстава як "сторнування проводок" чи "одностороннє повернення коштів кредитором" після належного виконання зобов`язання. Зобов’язання, належним чином припинене виконанням (зокрема шляхом списання коштів з поручителя), не може бути відновлене внаслідок наступних операцій кредитора з повернення таких коштів чи сторнування проводок", – йдеться в ухвалі суддів Верховного Суду.
Невідомі юристи і соратник Медведчука: Хто намагається обанкрутити Полтавський ГЗК
За даними в системі YouControl, бенефіціарами ТОВ "Максі Капітал Груп" є Сергій Глухенький, Сергій Грачов, Василь Котинкевич та Леонід Крючков. Кожному з них належить по 25% статутного капіталу компанії.
Сергій Глухенький – адвокат із Бердичева, у різний час він був засновником або директором низки маловідомих компаній, що працюють у різних галузях. За даними судового реєстру, активно займається типовими для адвоката з широкого профілю питань справами: щодо стягнення боргів, самочинного будівництва чи встановлення опіки.
Сергій Грачов – власник компанії "Дніпро Капітал", яка до 2023 року належала Василю Котинкевичу. За даними на її сайті, фірма займається викупом проблемних активів банків у стані ліквідації, вирішенням судових спорів та оформленням земельних ділянок. На сайті компанії дослівно вказано, що "Сергій Грачов був одним із засновників однієї з найбільших фінансово-промислової групи в Україні, з вартістю підприємства в декілька більйонів доларів".
Василь Котинкевич – засновник ПП "Консалтингова компанія "КНК", яке займається стягненням проблемної заборгованості. Разом із Сергієм Грачовим він входить до наглядової ради благодійної організації "Час дій". За даними на її сайті, вона, схоже, припинила діяльність у березні 2022 року, невдовзі після повномасштабного вторгнення РФ.
Леонід Крючков – найвідоміший із-поміж співвласників ТОВ "Максі Капітал Груп". У 2019 році він опинився за крок до того, щоб стати депутатом Верховної Ради за списком проросійської забороненої партії ОПЗЖ держзрадника і кума Путіна Віктора Медведчука. Тоді ОПЗЖ провела до Верховної Ради за списком 37 народних депутатів, Крючков ішов під №40 у списку. Фактично, якби фракція не розпалася після початку повномасштабного вторгнення РФ, він вже давно отримав би право на депутатський мандат замість колег, яких його позбавили.
У бізнесових колах Леонід Крючков також відомий як рідний брат ексдепутата Дмитра Крючкова, засудженого Вищим антикорупційним судом до 15 років ув'язнення за розкрадання понад 1,5 мільярда гривень коштів державних компаній "Черкасиобленерго" та "Запоріжжяобленерго" в 2014-2015 роках. Наразі він переховується за кордоном. У той самий період Леонід Крючков також був дотичним до державних компаній зі структури "Укроборонпрому", але кримінальних справ уникнув.
Ще з 2000-х років братів Крючкових звинувачували в рейдерстві. Втім, сам Леонід Крючков в інтерв'ю БізнесЦензору в 2019 році це заперечував та стверджував, що з братом не спілкується. За його словами, перший мільйон він заробив на початку 2000-х років, стягуючи борги за пальне з Міністерства оборони. Згодом разом із братом вони встановили контроль над підрядниками "Енергоатома".
Пізніше Леонід Крючков зайнявся будівельним бізнесом і був помічником столичного забудовника і ексрегіонала Вадима Столара. Правоохоронці розслідували низку справ про порушення законодавства під час будівництва. Наприклад, одна з пов'язаних із Крючковим фірм без жодних дозвільних документів звела бізнес-центр на місці диспетчерської "Київпастрансу", а потім легалізувала самобуд через нотаріуса.
Згодом Леонід Крючков також почав займатися перевалкою в порту Миколаєва, а в 2017 році просував проєкт будівництва в Україні заводу з виробництва ядерного палива за технологією російської державної корпорації "Росатом".
Вже у лютому 2026 року ТОВ "Максі Капітал Груп" ініціювало початок справи про банкрутство Полтавського ГЗК через той самий борг на 4,7 мільярда гривень. Наразі підприємство оскаржує відкриття справи про банкрутство в апеляційному суді.
Втім, "Максі Капітал Груп" вже ініціювало призначення арбітражного керуючого з неплатоспроможності Полтавського ГЗК. Ним може стати Дмитро Кучерявий. За даними ЗМІ, раніше він представляв у судах інших арбітражних керуючих, яких призначала компанія підсанкційного російського бізнесмена Павла Фукса. СБУ підозрює його у масштабних фінансових махінаціях зі стратегічними підприємствами України та систематичному ухиленні від сплати податків.
Читайте детальніше: "Колектор" із Москви: Що зможе конфіскувати держава у бізнесмена Фукса
За даними слідства, холдинг Investohills Partners Фукса викуповував кредити підприємств енергетичної, машинобудівної та металургійної галузей України у збанкрутілих банків. Потім активи українських заводів та інфраструктурних об’єктів заморожували, блокували їхню діяльність чи доводили до банкрутства. При цьому принаймні частину коштів для свого "бізнесу" Фукс отримував із Росії, а до його роботи були причетні довірені особи колишнього міністра транспорту РФ та чинного помічника Путіна.
Інвестиції чи банкрутство? Що чекає на Полтавський ГЗК
Справа про стягнення "паперового" боргу з Полтавського ГЗК – знакова одразу з кількох причин.
Зокрема, це своєрідний тест для української судової системи на послідовність. Якщо Верховний Суд у цьому випадку вже встановив, що борг було погашено, то як можливо намагатися стягнути його вдруге через бухгалтерську помилку, яку чомусь не помітили державні посадовці?
Крім того, Полтавський ГЗК – це фактично єдине українське підприємство, яке свого часу провело успішне IPO та вийшло на міжнародні фінансові ринки. Зараз понад 50% його акцій належить іноземним інвесторам, серед яких – найвідоміші світові інвестфонди, які Україна намагається залучити до відбудови. Водночас вони просто зараз втрачають інвестовані в Україну кошти, і не лише через розв'язану Росією війну.
До повномасштабної війни акції його материнської компанії Ferrexpo на Лондонській фондовій біржі торгувалися по 4,8 фунта за штуку. Ще у січні цього року вони коштували понад 80 пенсів, але одразу після ініційованої за позовом "Максі Капітал" справи про банкрутство Полтавського ГЗК впали до 50 пенсів, а зараз торгуються по 30 пенсів за акцію.
Інвестори не лише втрачають гроші, а й мають знайти додаткові $100 мільйонів для того, щоб зберегти підприємство в Україні. У той же час місцеві колектори із сумнівними зв'язками намагаються стягнути з нього 4,7 млрд грн (майже $107 мільйонів) "паперового" боргу і обанкрутити.
А отже – доля Полтавського ГЗК стане очевидним індекатором для західних інвесторів, у яких Україна сподівається залучити кошти на відновлення після війни. Ніхто не інвестуватиме в країну, де можна втратити мільярди через бухгалтерську помилку і суперечливі рішення судів. За таких умов, єдиними "іноземцями", які можуть прийти в Україну, залишатимуться росіяни. І вони, власне, вже працюють над цим.
