Гетманцев проти банкірів: Чи стане 50% податок на прибуток банків вічним?
Законопроєкт №15262, поданий головою податкового комітету Верховної Ради Данилом Гетманцевим, пропонує продовжити ставку податку на прибуток банків у розмірі 50% на 2027 рік. За оцінками учасників ринку, очікуваний фіскальний ефект – близько 20-25 млрд грн. Банківська спільнота стверджує, що економіка натомість втратить до 300 млрд грн потенційного кредитного ресурсу. Гетманцев відповідає коротко: три попередніх рази говорили те саме – і щоразу банки закінчували рік з рекордним прибутком.
Як "разова акція" стала системою
Підвищена ставка для банків запроваджувалася поетапно. У 2023 та 2024 роках діяла ставка 50%. У 2025-му вона повернулася до стандартних 25% – єдина пауза за весь період. Наприкінці того ж року Верховна Рада ухвалила Закон №14097, який Зеленський підписав 24 грудня 2025 року: ставка знову зросла до 50% – цього разу з поквартальною сплатою і забороною враховувати збитки минулих років при розрахунку бази (самі збитки не згорають, переносяться на 2027-й). Тепер на черзі законопроєкт №15262 – четверте рішення такого роду.
Аналітик Dragon Capital Сергій Фурса у розмові з БізнесЦензором сформулював це так:
"50% – це не нормально і це виправдовувалось війною та завжди комунікувалось як одноразова акція. Але одноразова акція, яка постійно-постійно продовжується – це вже інша історія".
Рента воєнного часу: справедливість чи несправедливість?
Головний аргумент на користь збереження ставки – природа банківського прибутку. Академік НАН України Богдан Данилишин, колишній голова Ради НБУ, у колонці для "Еспресо" назвав цей прибуток "банківською рентою воєнного часу": значна його частина сформована не кредитуванням реального сектору, а завдяки ОВДП, депозитним сертифікатам, високій обліковій ставці та бюджетним потокам.
"Якщо рента виникла завдяки державі, то держава має повне право вилучити її частину на оборону, бюджетну стійкість і фінансування суспільних потреб", – пише Данилишин.
Голова податкового комітету Данило Гетманцев у відповіді на запит БізнесЦензору фактично підтвердив цю логіку, хоча й у лаконічнішій формі:
"Джерелами прибутковості банків є державні цінні папери. Це аномалія, викликана особливостями платіжного балансу країни у військовий час", – заявив Гетманцев
Варто зазначити, що у банківському секторі, який категорично проти збереження високої ставки, визнають, що рівень сплат до бюджету зростає. За даними галузевого об'єднання Національної асоціації банків України банки сплатили до бюджету:
- у 2023 році – 77 млрд;
- у 2024 році – 95,9 млрд;
- у 2025 році – 84,8 млрд грн.
Причому чистий прибуток після сплати податку теж зростав: з 83 млрд у 2023-му до 90,9 млрд у 2024-му та до рекордних 126,5 млрд грн у 2025 році.
Водночас говорити що "брати більше – справедливо" – теж складно. Адже за даними банкірів, за підсумками 2025 року банківський сектор забезпечив близько 11% усіх надходжень до держбюджету, займаючи при цьому лише 2,9% у ВВП. На те, що банки перебувають у несправедливому становищі, звертають увагу й аналітики:
"Ми маємо дуже нерівномірне навантаження, коли є біла економіка, банки, які найбіліші серед усіх білих, і є величезна частка економіки, яка не платить податки, і там нічого не робиться", – заявив Сергій Фурса.
Капітал, кредити та подвійний тиск: банкіри вказують на "ред флеги"
Законопроєкт викликав гостру дискусію в банківському середовищі. На спільній прес-конференції Національної асоціації банків України (НАБУ) та Асоціації українських банків (АУБ) загроза кредитуванню стала ключовою темою обговорення.
"Якщо два роки тому додатковий податок це був жовтий прапорець, рік тому – також жовтий, то сьогодні це вже червоний прапорець: щоб забезпечувати приріст кредитів в реальну економіку, банки мають накопичувати додатковий капітал", – заявив Голова правління ОТП Банку та голова ради НАБУ Володимир Мудрий
Лише за перший квартал 2026 року банки сформували додаткових резервів на 6,3 млрд грн, а достатність регулятивного капіталу знизилась на 0,9% – до 15,8%. Чим нижчий цей показник, тим менше банк може видавати нових кредитів – регулятор просто не дозволить.
Заступник голови правління ПУМБ Артур Загородников додав ще один вимір: одночасно з обговоренням законопроєкту НБУ з 28 травня 2026 року запровадив постанову №57 з підвищеними вимогами до капіталу банків.
"Подвоєння до 50% і додаткові нормативні вимоги практично унеможливлюють збереження темпів кредитування", – заявив він.
Загородников також звернув увагу на те, що посилання на "європейський досвід" потребує уточнення: Іспанія, Італія та Угорщина справді запроваджували податки на надприбутки банків, але ті заходи були обмежені в часі та не поширювалися на всі доходи.
"У нас вже йдеться про системність – тому це велика загроза", – наголосив Загородников.
Рамку дискусії задав модератор заходу, голова правління Глобус Банку Сергій Мамедов:
"Головне питання суто стратегічне: чи варто отримати 20 млрд грн зараз, якщо ці самі кошти можуть стати основою для значно більшого фінансування економіки в майбутньому?".
Кредитування росте – але чия це заслуга?
Найслабше місце в позиції банкірів – власна ж статистика. Дані з презентації НАБУ свідчать, що кредитування бізнесу активно зростає паралельно з дією підвищеного податку: обсяг нових кредитів юридичним особам у 2025 році збільшився на 24%, ФОП – на 51%. За чотири місяці 2026 року приріст кредитування юросіб склав іще 78,64%. Державна програма "5-7-9" демонструє мультиплікатор 4,61 – кожна бюджетна гривня генерує понад чотири гривні кредитів.
Ініціатор законопроєкту у розмові з БізнесЦензором спирається саме на це:
"Ми задоволені попередніми рішеннями і їхня успішність спростовує всі аргументи щодо ризиків", – заявив Гетманцев
Банкіри ж відповідають: зростання відбувається не завдяки податку, а всупереч йому – і ресурс не безмежний.
НБУ як лінія фронту
Окремою фігурою в цій дискусії стоїть Національний банк. Його офіційна позиція: краще отримати в перспективі 200-300 млрд грн для кредитування економіки, ніж зараз 20 млрд грн для держбюджету.
Данилишин у своїй колонці кваліфікує цю позицію різко:
"Позиція НБУ дедалі більше нагадує лобіювання інтересів банківського сектору, зокрема приватних банків, а не збалансований аналіз інтересів держави, суспільства й економіки", – пише він.
Головна підміна, на його думку, – замість питання "звідки виник цей прибуток" регулятор нав'язує суспільству питання "захисту кредитування".
Данилишин окремо наголошує: значна частина банківського прибутку сформована не кредитуванням реального сектору, а вкладеннями в ОВДП та депозитні сертифікати НБУ – безризикові інструменти, доходність яких забезпечує сама держава. Саме тому, на його думку, держава має право на частину цього доходу.
Фурса у розмові з БізнесЦензором не поділяє жодного з крайніх таборів. Аргумент про "борг банків перед державою" за ОВДП він називає "суперспекулятивною тезою без економічного сенсу".
Ресурс міцності фінустанов і реалізація держбанків: питання без відповідей
БізнесЦензор попросив Данила Гетманцева прокоментувати претензії банкірів. Зокрема, він скептично ставиться до тези про загрозу кредитуванню через брак капіталу:
"У банків достатньо капіталу. Вони повністю, із запасом виконують всі нормативи НБУ, вони найприбутковіші за всю свою історію, при цьому кожний наступний рік є успішнішим за попередній. Навіть з урахуванням податку. Рентабельність банківського капіталу значно перевищує середню по ЄС", – заявляє Гетманцев.
На тезу про те, що у держави достатньо коштів і без підвищеної ставки, він відповів різко:
"Держава збирає і рахує кожну копійку. Податками ми не фінансуємо в повному обсязі навіть потреби оборони. Протилежне може стверджувати лише людина не сповна розуму".
Водночас дві тези банкірів голова комітету не прокоментував – про вплив збереження ставки на євроінтеграційний процес та на перспективи приватизації держбанків.
Втім, доктор економічних наук, голова наглядової ради Європромбанку, віцепрезидент АУБ Віталій Романчукевич наголошує, що адаптація до європейських регуляторних стандартів потребує капіталу, єдиним джерелом якого залишається прибуток.
Загородников говорив жорсткіше: банки з вітчизняним капіталом вже зараз фактично відрізані від міжнародних фінансових інституцій.
"Багато років ми чуємо про Укргазбанк, але питання не рухається і залишається незмінним", – заявив він
Фурса щодо приватизації більш стриманий: "Це не вплине на оцінку вартості банків, або вплине дуже-дуже помірно, бо є розуміння, що це тимчасовий захід, який триває поки є війна", – вважає він.
Законопроєкт №15262 ще не проголосований. Станом на 25 травня він був наданий депутатам для ознайомлення. Але якщо судити по трьох попередніх раундах та рішучості ініціаторів ініціативи – шанси банкірів переконати Раду змінити рішення невисокі. Аргументи ті самі, що й рік тому. І позаторік. Гетманцев щоразу пропонує дивитися на результат, а не на прогнози.
