CEO Alta Ares Хедріан Кантер: "Україна сьогодні має одну з найкращих архітектур протиповітряної оборони у світі"
Індустрія дронів
Alta Ares – це перспективний французький Defense Tech стартап, заснований у 2024 році, який спеціалізується на розробці систем протиповітряної оборони, розвідки та периферійного штучного інтелекту для безпілотників.
Попри те, що штаб-квартира компанії розташована в Парижі, Alta Ares має надзвичайно тісні звʼязки з Україною. У Києві розгорнутий великий інженерний та аналітичний хаб компанії, де спільно з українськими фахівцями розробляються та виготовляються технології для реальних бойових умов.
Журналісти Цензор.НЕТ у межах проєкту "Індустрія дронів" поспілкувалися з CEO Alta Ares Хедріаном Кантером про діяльність компанії, особливості перехоплення ворожих дронів, захист українського неба від крилатих і балістичних ракет, а також про залежність від китайських компонентів.
– Розкажіть, будь ласка, детальніше про компанію Alta Ares – чим вона займається та як опинилася на українському ринку?
– Alta Ares – це французька компанія, але насправді ми, якщо так можна сказати, народились в Україні – на південному сході Запоріжжя два з половиною роки тому.
На українському ринку наша компанія зʼявилась через те, що її історія повʼязана з Україною. У 2011 році я вчився у старшій школі в Києві на Печерську. Щоправда всього три місяці, але цього вистачило, щоб мати добрі стосунки з українцями.
Російсько-українська війна показала, що війна як така дуже змінилася. Наша компанія виникла, як відповідь на потребу знайомих українських військових.
Ми два місяці пробули з бригадою і зрозуміли, що окрім того, що всі називають "війною дронів", на фронті багато людей. І місце людини у цій війні дронів є вельми центральним.
І в цьому контексті ми спершу почали розробляти програмне забезпечення для ISR-місій (Intelligence, Surveillance and Reconnaissance – розвідка, спостереження та рекогносцировка. ISR-місії передбачають як збір, так і оборобку отриманої інформації, – прим. ред.). Згодом ми почали працювати над програмним забезпеченням для донаведення. І зараз виготовляємо перехоплювачі X-Lock і Blackbird.
X-Lock – це квадрокоптер ракетного типу, Blackbird – реактивний турбіновий перехоплювач, який все ще є прототипом, але вже дуже скоро буде розгорнутий в Україні.
Але ми – не дронова компанія. Ми хочемо, щоб нас сприймали, як постачальників потужностей. Що це означає? Люди часто плутають програмне забезпечення, апаратне забезпечення, штучний інтелект, дані, обслуговування тощо.
Загалом – це все різні компанії. Ми ж – одна. У нас дуже великі команди, що займаються штучним інтелектом, програмним та апаратним забезпеченням. І ми розвиваємо виробничу потужність.
Наприклад, X-Lock – це не дрон, це боєприпас. Треба розглядати його саме як боєприпас, адже безпілотник передбачає повернення після злету. Наша невелика розумна ракета з 800-грамовою бойовою частиною не повертається після запуску. Тож Alta Ares, наголошу, – не компанія з виробництва дронів, ми робимо розумні ракети.
На нашу думку – це те, що потрібно Україні. Але окрім України це ще потрібно й НАТО.
Рік тому ми виграли натівські змагання в Бидгощі (Польща). Це було подібно до JTAC-центрів, де українські офіцери співпрацювали з офіцерами НАТО задля пошуку рішень проблем, з якими стикається Україна та з якими потенційно може зіткнутися Альянс.
Вони, як на мене, мали рацію. Адже тепер НАТО, хоч і в менших масштабах очевидно, стикається з тими ж проблемами, що й Україна. "Шахеди" падають у Румунії, Польщі, Литві. І що ми можемо протиставити? Нічого окрім винищувачів F-16 чи Rafale. Але тепер у нас є українські рішення. І ми сподіваємось розгорнути їх у більшості країн НАТО в межах ініціативи Східний фланг.
Це ініціатива, яку очолюють Командування повітряних сил НАТО (AIRCOM) та Командування сухопутних сил НАТО (LANDCOM). Її мета – розгортання систем, аналогічних тим, що вже функціонують в Україні. До речі, Україна також є частиною цієї ініціативи, в межах якої ми розгортаємо такі системи в різних країнах уздовж кордонів із Росією та Білоруссю. Фактично, Україна започаткувала новий підхід до організації протиповітряної оборони.
Українці демонструють надзвичайно інноваційний підхід. Звісно, ми є частиною цієї екосистеми оборонних технологій в Україні, але також – і в країнах НАТО. Водночас ми намагаємося керуватися двома ключовими принципами: забезпечення сумісності з НАТО відповідно до стандартів Альянсу, а також отримання зворотного звʼязку від України щодо досвіду застосування технологій у реальних бойових умовах, адже це докорінно змінює ситуацію.
– Alta Ares має рішення щодо керованих авіаційних бомб, які становлять велику загрозу та є проблемою для нашої оборони. Розкажіть будь ласка про це рішення детальніше. Воно вже використовується?
– Суть змагань, які ми виграли рік тому, полягає у протидії "Шахед 136" і крилатим ракетам типу Х-101. Планеруючі бомби на відміну від того ж "Шахеда" набагато складніше перехопити. Хоча вони мають лінійнішу траєкторію, яку легше передбачити.
Ми розробляємо прототип, це ще не готовий продукт, який називається Blackbird. Цей реактивний перехоплювач має швидкість близьку до крилатої ракети, і наша мета розгорнути цей продукт в Україні до кінця поточного року.
Наша компанія співпрацює з французьким урядом, але також і з українським, особливо з кластером Brave1, який дуже сприяє в питанні вдосконалення продукту. Адже ми не хочемо впроваджувати рішення, яке не працює.
Отже, ми хочемо скористатися оперативним зворотним звʼязком, щоб розробити щось, що дійсно відповідає потребам української армії. І Brave1 грає роль централізації потреб України, Генерального штабу та каже інноваційним компаніям: зробіть це й це, інтегруйтесь з "Кречет" (пункт управління тактичної групи ППО, призначений для автоматизованого керування підрозділами протиповітряної оборони. Розробка "Української бронетехніки", – прим. ред.), з наземним управлінням, зі SkyMap тощо. Адже йдеться не тільки про сам перехоплювач, а про всю архітектуру, яка робить протиповітряну оборону успішною.
– Український уряд вам допомагає? Як?
– Так, допомагають різні гілки влади. Або, наприклад, від Генерального штабу до заступників міністрів, таких як Сергій Боєв. Він дуже підтримував свою команду, щоб вона направляла нас у правильному напрямку.
У нас було багато зустрічей з його командою. А також з наземними підрозділами, різними підрозділами Повітряних сил, спецпідрозділів. Вони також дуже допомагають і підтримують нас як іноземну компанію, але вони також бачать нас українською компанією. Адже ми розмовляємо українською, маємо українську юридичну особу, у нас тут офіси на відміну від інших компаній, які приїжджають на тижневу зустріч і кажуть, що повернуться через пів року. Ми відправляємо наших інженерів на передову. Навіть я сам брав участь у кількох місіях з перехоплювачами – усього за кілька днів після зустрічі президентів Макрона та Зеленського.
Так ми бачимо, що не працює, виправляємо помилки. У нас є ті, кого ми називаємо "передовими інженерами", які лишаються з військовим підрозділом приблизно на тиждень і займаються розробкою.
– Як поява перехоплювачів вплинула на російсько-українську війну?
– Перехоплювачі є частиною рішення нової стратегії протиповітряної оборони. Вони досить ефективні проти низькошвидкісних цілей, таких як "Гербера", "Шахед 136", безпілотників Supercam, Zala тощо. Але вони – частина проблеми.
Як ми побачили під час останніх масованих обстрілів Києва, крилаті та балістичні ракети важче перехопити – у нас мало для цього рішень.
І тому Alta Ares підписала партнерство з Airbus щодо розробки європейських рішень протиповітряної оборони. Але нам доведеться багато чого змінювати, зокрема в програмній частині – це додаткова робота, додаткова розробка.
Наприклад, коли ви збиваєте "Шахед", ви даєте йому пролетіти, щоби перехоплювач був за ним. Збиття крилатих чи балістичних ракет робиться "в лоб". Тож це не ті самі алгоритми.
Ось чому, якщо ми зберемо 50 мільйонів євро в межах кампанії із залучення коштів, ми реінвестуємо 10 мільйонів євро в Україну для цієї програми.
– Але ви знаєте, як це зробити – збивати ракети?
– У нас є інженери з різних дуже хороших компаній, які приєдналися до нас і провели моделювання й експерименти щодо вирішення цієї проблеми. Але перш ніж казати, що у нас є рішення, ми хочемо зробити щось на кшталт перехоплення ракети. Коли ми це зробимо, я скажу, що у нас є рішення. До того, я не хотів би давати хибних надій.
Знаєте, скільки разів українці очікували чарівних західних рішень, а зрештою – нічого, розумієте? Згадайте наприклад танки Leopard 2. Ми не хочемо впливати на очікування, бо за цим стоїть життя цивільних осіб, наша компанія ставиться до цього дуже серйозно.
Це складна задача і ми хочемо її виконати, бо не хочемо виконувати легкі. Якщо ми вирішимо проблему, це буде велика перемога для України, а також для країн НАТО та наших партнерів, наприклад, на Близькому Сході.
– Наскільки добре продукція Alta Ares інтегрована в українську систему протиповітряної оборони?
– Доволі непогано. Як для дворічної компанії ми справляємось досить добре. Хоча завжди може бути як краще, так і гірше.
Я дуже радий підтримці, яку ми отримали від різних бригад, особливо від Сил безпілотних систем. Вони дуже нас підтримували. Зокрема дали доступ до дуже кваліфікованого екіпажу, пояснювали, що потрібно змінити, бо коли ми почали розробку, нічого не працювало.
Ми приїхали з ідеями з Франції і почали працювати тут. І тут потрібно залишатися, мати R&D-команду. Бо під час тестувань краще розумієш, що не працює, що потрібно змінити, щоб воно запрацювало.
Тож дякую тим людям із Генерального штабу, які допомогли нам інтегруватися з потрібним підрозділом, які дали дозвіл на бойові випробування, що не завжди було легко. А також я вдячний і Службі безпеки України – вони завжди дуже нас підтримували. Їм подобається наш інноваційний та швидкий підхід до виконання задач. Наприклад, коли у нас щось не спрацьовує, ми кажемо: "Добре, у нас буде рішення через тиждень". І їм це подобається.
– Чи можливо повністю закрити небо від ворожих атак?
– Ні, давайте будемо реалістами. Ми тут не для того, щоб продавати мрії людям, яким вони зараз не потрібні. Ізраїль – найкращий приклад того, що можна отримувати ракети для Patriot від США на суму близько 4 мільярдів євро щороку, але що в підсумку? Розумієте, є якість, а є кількість. І, на мою думку, росіяни, іранці, китайці та всі не дуже дружні країни це чудово зрозуміли.
Зробити небо максимально безпечним – це мета, до якої ми всі – як компанії, так і уряд – повинні прагнути. І це можливо, але вимагає багато координації. Адже справа не лише в самих перехоплювачах, а ще й у координації з радарами, системі управління даними, в технічному обслуговуванні і в боєголовці, є багато компонентів, які роблять це рівняння розв'язним, знаєте. Тому я думаю, що Україна на правильному шляху, щоб мати одну з них, і ми можемо сказати, що ми почали над цим працювати. І Україна зараз має одну з найкращих архітектур протиповітряної оборони у світі.
Україна завжди була дуже технологічною країною, завжди хотіла вирішувати проблеми. І саме тому для нашої компанії так важливо бути тут. Адже спосіб мислення українського народу дуже інноваційний, і нам це дуже подобається.
– Що відрізняє вашу компанію від конкурентів?
– У нас є різні конкуренти, але ми не називаємо їх конкурентами, ми називаємо їх партнерами. Я можу лише порадіти, коли бачу, як чийсь перехоплювач збиває дрон там, де ми не змогли.
Ми раді бачити, як працюють інші компанії, бо роботи так багато. Одній компанії важко зробити всі перехоплювачі у світі, розумієте. Тож будьмо реалістами, ми дуже раді мати добрі стосунки з нашими партнерами, бо декотрі з них, наприклад, купують наше програмне забезпечення для керування терміналом.
Ми тут не для того, щоб сказати: "Ми хочемо бути лідерами, а всі інші – позаду". Ні, ми всі працюємо над одним і тим самим. Коли я сплю, я знаю, що інші компанії захищають мою голову, а коли сплять вони, то знають, що ми можемо захистити їхній простір.
І я думаю, що це також урок скромності. Бо у вас може бути найкращий інженер, якому добре платять у Франції, дуже блискучий офіс, але правда криється в польових умовах. Правда полягає в тому, як ваш перехоплювач працює на передовій.
Ми справді хочемо покращити, наприклад, відсоток перехоплень. Буду відвертим з вами. Близько місяця тому на бойовій позиції в Запоріжжі я побачив у себе над головою 45 "Шахедів", а в нас було лише три перехоплювачі із собою. У такий момент почуваєшся дуже по-дурному.
І я задумався про збільшення інвестицій. Я подумав: "Гаразд, чорт забирай, мені треба зробити щось більше, зібрати багацько грошей, щоб наступного разу, коли я поїду в Запоріжжя, у мене було вже не три, а 30 перехоплювачів".
– Як поява штучного інтелекту змінила війну та мілтек-ринок?
– ШІ – це велика тема. Багато людей говорить про штучний інтелект, але мало хто його розуміє. Дозвольте мені сказати, що я маю ідеальне розуміння ШІ, адже ми використовуємо його з першого дня.
У нас дуже сильна команда з машинного навчання. Її члени раніше працювали, наприклад, з Palantir чи з SaffronAI та зрештою прийшли до нас.
У нашому випадку ШІ потрібен, по суті, для того, щоб зменшити те, що ми називаємо "когнітивним навантаженням".
Ось як відбувається місія перехоплення? Є штурман, пілот, інженер. І ця команда на Mercedes Sprinter десь посеред картопляного поля. У них є два екрани. На одному – радар, на іншому – відеопотік.
Коли радар каже: "Я бачу "Шахед" в радіусі 20 км", екіпаж виходить зі "Спринтера", знімає запобіжники з перехоплювачів і починається полювання.
І от уявіть, що це вже 3 ночі, пілот втомлений, адже займався цим місяцями, не бачив своєї родини, мабуть, іще довше, а тут ще й адреналін тисне. Тож когнітивне навантаження дуже велике, а ймовірність збиття – низька.
Але якщо використовувати штучний інтелект, який автоматизує місію, ви зменшите когнітивне навантаження і збільшуєте ймовірність перехоплення.
Тому дуже важливо, щоб ми використовували більше ШІ для автоматизації, а також для полегшення тиску на людину, щоб вона, маючи, наприклад, 10 цілей, могла відправляти різні перехоплювачі, що керуються штучним інтелектом.
– Одна із проблем, про яку часто говорять, – залежність від китайської продукції. Чи можливо повністю відмовитися від компонентів, виготовлених у Китаї?
– Можливо, але дорого.
Наведу один приклад. Франція збудувала винищувач Rafale, який не має жодних китайських компонентів. Це набагато складніше, але можливо та за вищою ціною.
Нам, очевидно, потрібно вибудувати ланцюжок поставок прямо зараз. Коли я почав інтегрувати термінал із піксельною фіксацією цілі в різні перехоплювачі, вони всі використовували китайські камери.
І ми кажемо: хлопці, будь ласка, є український виробник, який виробляє цю камеру в Україні з сенсорами з Франції. Так, вона вдвічі дорожча. Але якщо завтра китайці переріжуть ланцюжок поставок, ви будете раді, що у вас є камера, яка інтегрується з вашим дроном.
Отже, це можливо, але це дорожче та потребує часу.
