Основа сучасної економіки: Чому бізнеси мають готуватися до цифрової відбудови
Дерегуляція
Коли розмова заходить про відбудову України, зазвичай розуміють те, що було знищено за час війни фізично: заводи, мости, дороги, будинки, офіси, об’єкти енергетики тощо. Утім, цифрова складова в цьому процесі не менш важлива.
Дані вже називають "нафтою XXI століття", а в спільній декларації TECH7 2026 року провідні асоціації технологічної індустрії країн G7 та ЄС зазначили, що цифрові технології тепер є центральними для економічної безпеки, геополітичного впливу та довгострокової конкурентоспроможності, а хмарна інфраструктура, штучний інтелект, підключення та інновації, засновані на даних, змінюють зростання економік, надання державних послуг і функціонування суспільств.
"Цифрова інфраструктура є основою сучасної економіки. Хмара гарантує безпеку та розвідку загроз у великих масштабах, захищає конфіденційні дані та створює основу для використання штучного інтелекту для трансформації галузей та покращення життя громадян. Коли ця основа міцна, країни можуть впроваджувати інновації та конкурувати на світовій арені", – наголосили Бізнес Цензору в ексклюзивному коментарі в Amazon Web Services (AWS).
За словами секретарки Ради економічної безпеки України (ESCU) Ілони Хмельової, цифрова відбудова України – це не лише відновлення знищених серверів, дата-центрів і мереж, а насамперед створення стійкої та захищеної цифрової інфраструктури.
"Сучасна держава не може функціонувати без надійного цифрового фундаменту, тому акцент має бути на кібербезпеці та стійкості до постійної російської кіберагресії. Без цього будь-яке фізичне відновлення залишиться вразливим", – наголосила вона.
Статистика свідчить, що інтенсивність кібератак щороку продовжує зростати. Це загальноєвропейський тренд. За даними технологічної компанії Tet, порівняно з першою половиною 2025 року, кількість DDoS-атак уже зросла на 6%, а кількість особливо великих та технічно складних DDoS-атак потужністю понад 50 Гбіт/с, за рік зросла більш ніж у 13 разів.
"Сучасні атаки рідко ґрунтуються на одній вразливості – вони використовують цілий ланцюг подій. Початкова вразливість – це лише перший крок, але подальша компрометація полегшується можливістю зловмисників вільно переміщуватися по системі, конектитись із зовнішніми ресурсами та поступово отримувати доступ до дедалі критичніших частин інфраструктури", – пояснює головний технічний директор Tet Дмитро Нікітін.
Україна – одна з головних цілей кібератак, що й не дивно в умовах війни, яка ведеться в усіх можливих доменах. Для нашої країни тема стійкої та адаптивної цифрової інфраструктури – нагальне питання, адже від неї напряму залежить робота державних реєстрів і сервісів, фінансової системи, звʼязку, робота держорганів і бізнесу.
Сьогодні, наприклад, відкрити/закрити ФОП можна за кілька хвилин через портал "Дія", а розрахуватися за товари – у кілька кліків у банківському застосунку. Крах цифрової інфраструктури відкине нас у минуле століття гросбухів та рахівниць. І це ще оптимістичний сценарій.
Тому зараз у світі все частіше лунає дискусія навколо так званого "цифрового суверенітету". Наприклад, це один із пріоритетів розвитку Євросоюзу. У червні Європейська Комісія представила Tech Sovereignty Package – ініціативу, що передбачає розвиток власної ШІ- та хмарної інфраструктури, підтримку місцевих дата-центрів, розробки відкритого програмного забезпечення та виробництва напівпровідників. Ініціатива має на меті посилити цифрову автономію ЄС і зменшити залежність від зовнішніх гравців.
За даними The Wall Street Journal, Європейська Комісія профінансує створення до семи надпотужних дата-центрів штучного інтелекту по всьому Європейському Союзу, виділивши на це 10 млрд євро ($11,5 млрд) державних коштів. Ініціатива розроблена для скорочення технологічного розриву зі США та Китаєм у сфері ШІ. Окрім того, очікується, що державне фінансування залучить ще близько 20 млрд євро приватних інвестицій.
Утім, цифровий суверенітет – це широке питання, яке концентрується не тільки навколо фізичного розташування серверів або дата-центрів. Глобально – це про здатність держави та бізнесу контролювати власну цифрову інфраструктуру, забезпечувати стабільну роботу критичних сервісів, захищати дані, самостійно визначати правила їх використання та розвивати власні технологічні компетенції.
Де на цьому шляху перебуває Україна, Бізнес Цензор розбирався з експертами. Відповідне питання, до речі, порушували під час Міжнародної конференції з питань відновлення України (URC 2026) у польському Ґданську в червні.
Україні логічно використовувати іноземні хмари
В Україні унікальна ситуація через війну.
Наприклад, на початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році державний ПриватБанк переносив свої сервіси на AWS, продовжуючи обслуговувати мільйони клієнтів по всій країні та за кордоном. Схожа ситуація була з іншими банками, насамперед системно важливими – вони мігрували на міжнародні хмари.
Це допомогло забезпечити безперебійну та стабільну роботу банківського сектору, а також не допустити колапсу розрахунків як фізичних осіб, так і бізнесу.
Тобто архітектура чутливих сервісів найвищого рівня в Україні проявила гнучкість та адаптивність до зовнішніх загроз у момент найбільшої невизначеності та вразливості.
Amazon Web Services, за даними компанії, з 2022 року допомогла захистити в Україні понад 15 петабайтів критично важливих даних з понад 60 урядових організацій, зберігаючи записи урядових, освітніх та фінансових установ у хмарі. 1 петабайт = 1 024 терабайтам або 1 млн 048 тис. 576 гігабайтів. Тобто йдеться про 16+ млрд Гб критичних даних.
Іншими словами, Україна завдяки глибокій інтеграції у глобальну мережу хмарних сервісів і співпрацю з партнерами мала поле для маневру, гарантуючи собі який-не-який бекап чутливої інформації. Умовну "Дію" можна було б запустити із-за кордону. Хоча тут виникають питання контролю – чи матимуть іноземці, нехай навіть партнери, бодай якийсь доступ до даних державного рівня.
А все тому, що дані потрапляють під юрисдикцію іноземних законів. Наприклад, американський CLOUD Act дозволяє спецслужбам США вимагати доступ до даних американських компаній навіть якщо сервери розташовані в Європі.
За словами Ілони Хмельової, використання іноземних хмарних сервісів під час війни є виправданим і логічним, але ця логіка залишиться актуальною і в майбутньому.
"Кіберзагроза з боку Росії не зникне навіть після перемир’я, тому пріоритетом залишається безпека даних. Повна концентрація всієї критичної інфраструктури в Україні створить надмірні ризики", – пояснює вона.
Це очевидно. В Україні сьогодні стікаються, обробляються й аналізуються терабайти чутливої інформації з поля бою. Забезпечити безперебійну роботу серверів, якщо б вони були сконцентровані на території нашої країни в межі доступності російських дронів і ракет, – місія неможлива. Тому допомога міжнародних партнерів та союзників тут як ніколи доречна. Утім, знову ж таки залишається питання доступу до цієї інформації. Не варто забувати, що дані – це нафта XXI століття.
Або взяти приклад Starlink в Україні. Залежність від приватної компанії Ілона Маска показала, що критично важливі сервіси, від яких напряму залежить обороноздатність країни, можуть бути обмежені рішенням однієї людини чи країни. Також існує ризик так званого "kill switch" від великих хмарних провайдерів.
"Глобальний ринок хмар уже рухається в напрямку, що вирішує питання суверенітету. AWS розвиває свою Європейську суверенну хмару як незалежне середовище з операціями на базі ЄС. Google пропонує розподілену хмару з air-gap для організацій, яким потрібна ізольована, відʼєднана суверенна інфраструктура. А Microsoft позиціонує свої Sovereign Cloud і Sovereign Private Cloud як спосіб поєднати масштаб публічної хмари з приватними, партнерськими, локальними або відокремленими розгортаннями", – звертає увагу Ілона Хмельова.
На національному рівні, пояснює секретарка ESCU, уряди також створюють суверенні хмарні шари для найчутливіших робочих навантажень, і Україна не – виняток.
"Ось ключовий момент: суверенітет не повинен означати ізоляцію. Оптимальний підхід – це баланс: поєднання надійних міжнародних хмар для найвищого рівня захисту та масштабованості з розвитком внутрішніх потужностей там, де це критично важливо. Такий підхід надасть українцям стабільні державні послуги, а бізнесу – можливість швидко розвиватися та інтегруватися в глобальні ланцюги", – пояснює експертка.
Чому цифрова архітектура важлива для бізнесу
Україна почала активно рухатися в бік цифровізації з 2019 року, впроваджуючи в повсякденне життя так звані paperless-рішення. Наша країна стала першою державою у світі, яка офіційно прирівняла цифрові документи у смартфоні до їхніх звичайних паперових аналогів на законодавчому рівні (березень 2021 року). Україна задала тренд, яким потроху починає рухатися європейська бюрократія.
Цифровий "кістяк", який був напрацьований в Україні за ці роки дозволяє вітчизняним бізнесам швидко переходити на хмарні сервіси та віддалену роботу, що стало критично важливим під час початку повномасштабного вторгнення Росії, коли мільйони громадян – робочих рук – мігрували за кордон, утім, не розірвали економічні звʼязки з батьківщиною.
Очевидно, що на вістрі цих процесів опинився насамперед вітчизняний IT-сектор, який, за даними Мінцифри, формує 3,2% ВВП країни та забезпечує 41,6% від загального обсягу експорту послуг.
"Хмарні технології сьогодні є одним із ключових елементів стійкості української економіки. Саме вони допомогли державі та бізнесу забезпечити безперервність роботи, зберегти критично важливі дані та цифрові сервіси в умовах повномасштабної війни, коли фізична інфраструктура регулярно зазнає атак. Водночас розвиток сучасної хмарної інфраструктури є важливою передумовою інтеграції України до Єдиного цифрового ринку Європейського Союзу та її конкурентоспроможності у глобальній цифровій економіці", – розповів в коментарі Бізнес Цензору президент Американської торговельної палати в Україні Андрій Гундер.
За словами секретарки ESCU Ілони Хмельової, цифрова відбудова безпосередньо впливатиме на бізнес через швидкість процесів, безпеку даних та нові можливості автоматизації.
"Без тісної співпраці держави та приватного сектору цей процес буде неефективним, тому потрібні постійні платформи діалогу та спільні проєкти. Залучати необхідно як український, так і міжнародний бізнес. Україна має отримати доступ до найкращих світових технологій, а приватний сектор – стати рушійною силою інновацій і інвестицій у цифрову інфраструктуру", – наголошує вона.
Цифрова інфраструктура вже давно стала основою сучасної економіки, адже насамперед забезпечує швидкість платежів, безпеку даних та автоматизацію процесів. Вона підвищує відкритість економіки, пришвидшує ухвалення рішень і створює умови для зростання продуктивності.
"Надійна цифрова інфраструктура – ключовий елемент економічної безпеки країни. Інтеграція у міжнародні технологічні ланцюги з використанням найкращих рішень стає важливою гарантією стійкості України в умовах нових загроз", – звертає увагу Хмельова.
Президент Американської торговельної палати в Україні Андрій Гундер додає, що саме цифрова стійкість дозволяє бізнесу продовжувати працювати, інвестувати та підтримувати економіку країни.
"За останнім опитуванням Американської торговельної палати в Україні, 92% компаній-членів Палати повністю функціонують після більш ніж чотирьох років повномасштабної війни, а 87% повідомили, що їхні інвестиційні плани в Україні на 2026 рік залишаться незмінними або зростуть", – наголосив він.
Гундер уточнив, що для міжнародних та українських інвесторів визначальними залишаються передбачуване регуляторне середовище, рівні правила гри, технологічна нейтральність, прозорі закупівлі та чесна конкуренція.
"У сфері захисту даних ключове значення мають надійність інфраструктури, відповідність міжнародним стандартам кібербезпеки та здатність забезпечувати безперервність сервісів. Відкритий доступ до найкращих світових технологій зміцнює цифрову стійкість України, сприяє розвитку конкуренції та створює додаткові стимули для інвестицій", – каже він.
За його словами, Американська торговельна палата в Україні послідовно підтримує розвиток відкритого, прозорого та конкурентного ринку хмарних послуг, заснованого на принципах рівних можливостей, технологічної нейтральності та високих стандартів кібербезпеки.
"Саме такий підхід сприятиме залученню інвестицій, розвитку цифрової економіки та подальшій інтеграції України до європейського цифрового простору", – резюмує Андрій Гундер.
Якщо ж казати про конкретні речі, то системна цифрова архітектура дозволяє:
- автоматизувати процеси (CRM, ERP, документообіг тощо);
- ухвалювати рішення на основі даних;
- швидше виходити на нові ринки.
Водночас, за даними Міністерства цифрової трансформації, середній рівень цифрової зрілості українського малого та середнього бізнесу ще низький (близько 2,5 балів з 5), але компанії, які системно впроваджують цифрові інструменти, демонструють зростання навіть в умовах війни.
Тому бізнесу важливо впроваджувати передові технології у свою щоденну рутину та контролювати їхнє використання зокрема третіми сторонами, а державі – гарантувати безперебійну роботу сервісів.
У глобальному суспільстві в епоху міжнародної торгівлі фізичні кордони втрачають своє початкове значення. Тому Україна має вибудовувати свої цифрові межі з огляду на національні інтереси та захист вітчизняного виробника. Інакше цифровий суверенітет може стати черговою дефініцією у законодавстві, яка на практиці не працює.
"Товариш майор хоче більше контролю за населенням"
За словами Кирила Науменка з GigaCloud, країни, які не мають власної ІТ-інфраструктури, ризикують стати цифровими колоніями. Адже їхні дані потрапляють до великих технокорпорацій, які на цьому просто заробляють.
Утім, експерт з кібербезпеки Костянтин Корсун у своєму блозі на Цензор.НЕТ навпаки звертає увагу на проблему критичної концентрації даних всередині країни.
"Якщо ідеї "цифрового суверенітету" просувають держструктури – це буквально означає "товариш майор хоче більше контролю за населенням". Чиновникам не подобається, що вони не можуть розшифрувати зміст трафіку, зашифрованого іноземними алгоритмами", – стверджує він.
За його словами, незалежність від іноземних технологічних рішень є частково виправданою – наприклад, для захисту держтаємниці. Але в цілому, заклики представників влади до "цифрового суверенітету" – це досить тривожний сигнал для вільних людей.
"Єдиною країною, яка майже його досягла є КНР. У них замість Google, Facebook, WhatsApp, Amazon та інших широковідомих сервісів працюють власні "аналоги". Усі ж інші технології, не схвалені компартією, просто заборонені та заблоковані, для чого десятиліттями будувався "Великий китайський фаєрвол", – наголошує Корсун.
Загалом по темі цифрового суверенітету Костянтин Корсун пропонує поставити питання: "Від кого та від чого ми хочемо захиститися?".
"Від яких саме загроз? Від США? Від ЄС? А це точно загрози? А чому тоді більшість українських державних вебсайтів "заховані" за американськими CloudFlare чи AWS? А в усьому світі вважається ледь не еталоном ЄСівський GDPR та закон про цифрові ринки?", – звертає увагу він.
Експерт додає, що є досить давні рухи урядів країн ЄС у сторону, протилежну американським корпораціям – але це не подається як "цифровий суверенітет".
"Скоріше йдеться про усунення штучно створеної монополії – на користь альтернативних прозорих рішень. І це зовсім інша історія", – резюмує Костянтин Корсун.
