Німецька компанія Glotech, що належить росіянам, ввезла в Росію в обхід санкцій телекомунікаційне обладнання Nokia та Ericsson на мільйони євро
Зареєстрована в Дюссельдорфі компанія Glotech GmbH, що контролюється вихідцями з Росії, протягом 2023 та 2024 років ввезла на територію цієї країни десятки тонн різноманітного, в тому числі високотехнологічного, обладнання в обхід санкцій Європейського союзу. Загальна вартість товарів, ввезених Glotech за цей період, за даними митних декларацій оцінюється в майже 42 млн євро, а серед компаній, пов’язаних з цим постачальником, є структури підсанкційних російських олігархів, що спеціалізуються на поставках для великих держкорпорацій та силових структур.
Після вторгнення російських військ в Україну в кінці лютого 2022 року значна частина глобальних корпорацій оголосила про свій вихід з цього ринку. Рішення були продиктовані не лише моральними принципами: стрімкі санкції, запроваджені Європейським союзом та США, що стосувалися, наприклад, заборони на поставки в Росію високотехнологічного обладнання, зробили неможливим ведення бізнесу в цій країні для багатьох іноземних компаній.
Вже на початку квітня, тобто через півтора місяця воєнної кампанії РФ в Україні, про призупинення своєї діяльності оголосила шведська компанія Ericsson, а наступного дня її приклад повторила фінська Nokia. Тоді ж вони заявили про повну заборону на постачання своєї продукції, що було призупинене ще в лютому, а вже у серпні оголосили про остаточне згортання діяльності на російському ринку.
Рішення, ухвалене самими компаніями, а також європейським регулятором стало шоком для російської телекомунікаційної індустрії. Сукупно Ericsson та Nokia контролювали половину цього ринку в Росії, а решту ділили між собою китайські компанії, такі як Huawei, ZTE та дрібніші постачальники. Водночас частка європейських постачальників у ключових російських гравців з так званої "великої четвірки" операторів МТС, Білайн, Мегафон і Теле 2, була визначальною, особливо у мегаполісах, насамперед у Москві та Санкт-Петербурзі.
Під заборону поставок потрапило не лише обладнання Ericsson та Nokia, а й програмне забезпечення, на якому воно працювало і потребувало постійного оновлення та підтримки виробника. Все це завдало сильного удару російській телекомунікаційній індустрії: впровадження та розвиток мереж 5-го покоління (5G) було перенесене на кінець 20-х років, а вартість обладнання для галузі зросла в середньому в 1,5 раза через зміни ланцюгів постачання, впровадження "сірих схем" і зростання кількості посередників, що допомагають ввозити обладнання в обхід запроваджених проти Росії санкцій.
Та і цей канал поступово закривається. Навесні 2026 року Європейський союз ввів повну заборону на поставки телекомунікаційного обладнання в Киргизстан, в карїну, що входить до одного митного союзу з Російською Федерацією і яку європейські регулятори звинуватили в реекспорті цієї продукції росіянам.
Прямі поставки з Німеччини
А втім, попри заборону поставок високотехнологічне обладнання все одно знаходило шляхи в Росію. І це не завжди були віртуозні схеми, покликані заплутати європейських регуляторів та замести сліди. Складні бюрократичні процедури в структурах ЄС, що відповідають за відстежування митних процедур, недофінансування та брак спеціалістів, дали можливість відносно невеликим постачальникам залишатися непомітними для антисанкційного контролю. Цю проблему визнає в своїх інтерв’ю спецпредставник ЄС з питань реалізації санкцій Девід О’Салліван, який заявляє, що моніторингові групи першочергово звертають увагу на аномальний характер поставок чи на великі партії, а відстежувати кожну поставку в них просто немає ресурсів.
"Якщо ви поїдете в Київ, в Інститут судової експертизи, ви зможете побачити після розбирання, звідки беруться компоненти, і, на жаль, вони поступають в основному із західних країн, чи то США, ЄС, Швейцарія чи Великобританія. Це ганьба для всіх нас", – говорив він британському The Guardian.
Невеликі компанії засвоїли цей урок. Вони ділять великі поставки на декілька частин, вказуючи їх в різних митних деклараціях. Щоб збити з пантелику державні органи європейських країн, опис товарів кілька разів пропускають через автоматичний переклад, що робить його незрозумілим для "розпізнавання за ключовими словами", використовують в деклараціях митні коди не всього виробу, а його запасних частин, що також ускладнює процес контролю.
Так, наприклад, невелика німецька компанія, зареєстрована в Дюсельдорфі, Glotech GmbH, що спеціалізується на логістичних операціях, з 2022 року ввезла в Росію товарів на 41,7 млн євро.
У громадському інформаційному просторі компанія майже згадується. Хіба що у квітні 2026 року німецький бізнесмен, засновник WR Group та один із кандидатів на пост президента FIDE Вадим Розенштейн оголосив про укладання з нею партнерської угоди на 250 тисяч євро. Сам Розенштейн також згадувався у розслідуваннях ЗМІ щодо зв'язків його бізнесу з Росією.
Згідно з базами митних декларацій, таких як Import Genius, значна частина цього об’єму припадає на постачання Glotech GmbH підсанкційного обладнання компаній Ericsson та Nokia. Причому значна частина цієї продукції була ввезена в Росію з Німеччини через Польщу та Литву вже після запровадження санкцій та заборони на такі поставки. Так:
- 22 вересня 2024 року Glotech GmbH ввезла через Польщу в Калінінградську область РФ телекомунікаційне обладнання Ericsson на 1,14 млн євро. Серед них базові станції Ericsson RBS 6601, радіомодулі Ericsson Radio 8808 та Ericsson Radio 2242, оптичні трансивери SFP/SFP+, оптоволоконний кабель, плати розширення транспортного інтерфейсу, силові кабелі живлення (DC) та модулі моніторингу. Вага вантажу становила 7,3 тонни. Цього обладнання вистачить, щоби повністю обладнати від 150 до 200 базових станцій.
- 25 червня 2024 року компанія ввезла на територію Росії 100 базових станцій Ericsson RBS 6601 загальною вартістю 740 тисяч євро. Вага обладнання становила 4,5 тонни. Згідно з накладною обладнання було виготовлене на китайській фабриці Nanjing Ericsson Panda Communications Company LTD. Того ж дня Glotech GmbH задекларувала поставку 2 тисяч деталей Ericsson під розпливчатим описом "частини телекомунікаційного обладнання", виготовленого латвійською фірмою Edge Optical Solutions. Вартість цього вантажу склада трохи більше 30 тисяч євро.
- 23 червня 2024 року ввезені базові станції Ericsson RBS 6601 вагою 4,7 тонни і вартістю 730 тисяч євро та електронно-оптичні модулі невідомого виробника на 36 тисяч євро.
- 14 червня 2024 року велика поставка в Росію також була роздроблена на кілька частин, частина опису товарів свідомо викривлена, як наприклад (COAXIAL FIDELNY CABLE OF 5 INCHES), що насправді є фідерним кабелем (coaxial feeder cable) і використовується в телекомунікаційній галузі. Вартість партії цього кабеля склала близько 300 тисяч євро, а її вага – майже 9 тонн.
- 6 квітня 2024 року компанія ввезла комунікаційні модулі Nokia (Flexi System Modul 084792A/472181A) на 150 тисяч євро.
- 14 жовтня 2023 року Glotech GmbH ввезла за двома деклараціями базові станції Ericsson RBS 6602 (400 тисяч євро) і RBS 6601 (330 тисяч євро) загальною вагою 6 тонн.
- 6 вересня 2023 року в Росію через Польщу були ввезені системні модулі цифрової обробки Ericsson Baseband 5216, блоки приймачів-передавачів Nokia (1800, 2600 і 800 МГц), радіомодулі Huawei RRU загальною вагою 6,7 тонни і вартістю 130 тисяч євро.
В цілому, за даними бази митних декларацій в період з 2022 до 2025 року Glotech GmbH організувала 122 поставки в Російську Федерацію. Не всі вони стосувалися телекомунікаційної галузі. Частина поставок також свідчить про те, що компанія ввозила і різноманітне вимірювальне та лабораторне обладнання, запасні деталі для верстатів, які перебували під суворими санкційними обмеженнями. Проте в номенклатурі поставок Glotech є і цілком невинні товари, як-от кілька тонн щіток для прибирання приміщень.
Майже всі поставки електроніки від Glotech GmbH призначалися для одного російського отримувача ТОВ "ВТС" зареєстрованого в Москві. За підсумками минулого року компанія отримала виручку в 1,9 млрд рублів (20 млн євро), а сама компанія на своєму сайті повідомляє, що постачає та виробляє обладнання для вентиляції та кондиціювання приміщень. Кінцевою контролюючою стороною цієї російської фірми є приватна VTS Group з Люксембурга. Невідомо, чи сьогодні вона продовжує здійснювати операційне управління російським бізнесом.
Glotech GmbH: німецький бізнес з російським корінням
Логістична фірма Glotech була заснована в Дюссельдорфі в травні 2014 року Євгеном Суперфіним та Євгеном Щукіним. Обидва вихідці з Росії.
Євген Щукін уродженець Санкт-Петербурга, де досі проживають його близькі родичі. Сам він – громадянин Німеччини і, судячи з усього, вже не має російського громадянства (проте раніше воно у нього було, внутрішній російський паспорт востаннє він отримав у липні 2003 року). За даними баз авіаперельотів в Росію, в цю країну він в’їжджав за своїм німецьким документом.
Євген Суперфін теж уродженець РФ, міста Клинці Брянської області, але на відміну від свого партнера Щукіна має і внутрішній, і російський закордонний паспорт. В Росії Євген Суперфін буває наїздами, а постійно проживає найімовірніше у Швеції.
В публічному інформаційному просторі компанія практично не згадується. Хіба що в квітні 2026 року засновник WR Chess Вадим Розенштейн оголосив про укладання з нею партнерської угоди на 250 тисяч євро.
Ще один партнер Glotech GmbH – шведська Superfin Invest AB із Мальме, заснована Володимиром Суперфіним, теж вихідцем з Росії та, ймовірно, близьким родичем Євгена Суперфіна.
Superfin Invest AB – це група компаній, якій напряму та через Володимира і Євгена Суперфіних належить понад десяток фірм в Німеччині та Швеції. Більшість з них (VES Beteiligung GmbH, Workforce Rhein Ruhr GmbH, Workforce Rhein Ruhr GmbH, Aldega GmbH, Baupartner Ausbau GmbH тощо) створені в період з березня 2022 до 2025 року. Та це не все. Наприклад, історія Supertransport Logistik Sweden AB починається у 1989 році, а в своєму портфоліо на сайті компанія вказує як успішні кейси лише поставки в Росію та Білорусь.
Зрештою, ще однією людиною, пов'язаною з Glotech, є уродженець російського Єкатеринбурга Дмитро Матюшин. Разом з Євгеном Щукіним він керує зареєстрованою з Glotech GmbH за однією адресою в Дюссельдорфі компанією Cabletrade GmbH.
Матюшин – російський бізнесмен і менеджер, пов'язаний із великою російською корпорацією. Він є засновником і керівником трьох російських компаній в Єкатеринбурзі: ТОВ ВП "НГМ", ТОВ "НГМ" та ТОВ ТД "КА". Ці компанії спеціалізуються на постачанні промислового обладнання та електрообладнання. Вони ж є постійними учасниками тендерів для російських державних структур, зокрема слідчих ізоляторів у Свердловській, Ярославській та Брянській областях, а також академії Федеральної служби охорони (охороняє високопосадовців РФ, зокрема президента РФ Володимира Путіна) в Орловській області.
Крім того, Дмитро Матюшин керує компанією ТОВ Торговий дім "Кабельний Альянс", зареєстрованою в Санкт-Петербурзі. Офіційні засновники цієї структури – бізнесмени з Єкатеринбурга Володимир Тихонов та Юрій Черепанов. Серед державних замовників їхньої продукції – російські структури, пов'язані з держкорпорацією "Росатом", структури ФСВП (контролює російські в'язниці та колонії) і та ж Федеральна служба охорони.
Також Матюшин є керівником однойменної компанії в Єкатеринбурзі. Ця компанія на своєму сайті пропонує, наприклад, так звані "саперні проводи", які використовуються, зокрема, у військовій справі.
Судячи з усього, всі ці компанії входять до периметра великого російського холдингу "Кабельний альянс", який об'єднує кілька провідних заводів галузі – "Електрокабель" (Володимирська область), "Сібкабель" (Томськ) та "Уралкабель" (Єкатеринбург) – і випускає близько 170 тисяч видів виробів для енергетики, нафтової промисловості, зв'язку й інших сфер.
Зі свого боку холдинг перебуває під повним контролем Уральської гірничо-металургійної компанії (УГМК) російського олігарха Іскандера Махмудова. Через російське вторгнення в Україну Махмудов перебуває під санкціями ЄС, США, Великої Британії та інших країн. У квітні 2025 року російський Forbes оцінював його статки в $9,7 млрд.
Після потрапляння під санкції Махмудов передав свою частку в бізнесі УГМК Даніяру Камілову, сину колишнього міністра закордонних справ Узбекистану, уродженцем якого є і сам Махмудов. Водночас він зберіг за собою неоперативний контроль за бізнесом. Разом зі своїм партнером Андрієм Бокарєвим ($4,9 млрд за версією Forbes Russia) Махмудов є співвласником компанії "Лабораторія 2050" – центру промислового дизайну нового покоління. Серед проєктів центру: дизайн маневрового локомотива ТЕМ23 та нового поїзда метро "Москва 2024", а також дизайн інтер'єру приміського поїзда "Іволга 3.0". Цей бізнес також потребує значних закордонних постачань електротехнічного обладнання.
Попри запровадження секторальних санкцій з боку Європейського Союзу, США та інших країн, Російська Федерація, використовуючи різноманітні схеми, продовжує закуповувати критично важливі компоненти для економіки й оборонного комплексу. Наприклад, у 2023 році німецькі компоненти знайшли в ракетах "Кинджал" та "Іскандер", зазначало російське видання The Bell.
Водночас у своїй статті група економістів з Інституту економічних досліджень у Мюнхені, Цюрихського та Вюрцбурзького університетів зазначає, що використання розгалуженої мережі посередників – лише один із каналів постачання підсанкційних товарів, хоча й найбільш відпрацьований з погляду логістики. Серед інших прикладів – розмитий опис товарів, що постачаються, у митних деклараціях та постачання під виглядом транзиту, коли номінальним одержувачем вантажу вказувалася третя країна.
Останній канал імпорту товарів до Росії, про який пишуть автори, добре відомий – це реекспорт через треті країни. У перші місяці війни обсяг постачань через цей канал був невеликим – від $1,9 до $13,2 млн у період із квітня до серпня. Але згодом він різко зріс. Із вересня 2022 року до січня 2024 року обсяг імпорту через цю лазівку становив $24-58 млн на місяць, що відповідає 13% та 24% середньомісячного довоєнного рівня відповідно. У 2024 році влада ЄС посилила контроль за реекспортом, і обсяг постачань знизився до $7-17 млн на місяць.
"Експортні заборони – дієвий інструмент, але лише за умови, що вони є всеосяжними, запроваджуються негайно та підкріплені реальним правозастосуванням. У міру того як ЄС продовжує спиратися на санкції як на ключовий інструмент зовнішньої політики, опрацюванню та реалізації експортних заборон слід приділяти не менше уваги, ніж їхньому публічному оголошенню", – підсумовують економісти.
