Антидемпінг "заднім числом": Як судова справа про фітинги може вплинути на весь український бізнес

Автор: Микола Кірєєв

На початку липня до Київського окружного адміністративного суду звернулися одразу чотири компанії-імпортери фітингів з позовом на дії Мінекономіки та рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (МКМТ) від 22 травня 2026 року, яким МКМТ внесла зміни до свого власного рішення від 7 липня 2025 року "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну фітингів для систем водопостачання та опалення походженням з Китайської Народної Республіки та Турецької Республіки".

Цими змінами опис товару, щодо якого було раніше запроваджене мито за фактично заборонною ставкою 166,65%, був змінений з формулювання "фітинги поліпропіленові (включаючи зі вставкою з мідних сплавів)" на "фітинги поліпропіленові (включаючи зі вставкою з металу)".

Нескладно зрозуміти, що категорія "метал" є значно ширшою за своїм охопленням ніж категорія "мідні сплави". Очевидно і те, що такі металеві вставки, і відповідно фітинги, мають різну собівартість, ціни реалізації, переваги та недоліки, а також особливості щодо їх використання в різних умовах.

Наслідком такого рішення стало поширення антидемпінгового мита на імпорт інших видів фітингів зі вставками з усіх інших металів, які навіть не були предметом тривалого початкового розслідування. Колосальними є і практичні наслідки – за ставкою 166,65% для товарів походженням з Китаю таке мито на практиці матиме ефект, близький до припинення їх економічно доцільного імпорту.

Разом з позовною заявою компанії просили суд забезпечити їхні позови та зупинити дію рішення МКМТ до вирішення спору по суті. Мета такого заходу – зберегти існуючий стан правовідносин і не допустити, щоб оскаржуване рішення ще до перевірки його законності судом спричинило наслідки, які згодом буде неможливо усунути. Адже йдеться не лише про окремі партії товару, що вже прямують до України, а про сформовані ланцюги постачання, довгострокові відносини з контрагентами, цінову модель та саму можливість продовжувати бізнес за правилами, які діяли до спірної зміни рішення МКМТ.

Може здатися, що це звичайний бізнесовий спір. Однак проблема набагато глибша, ніж здається. Адже, в контексті значної кількості антидемпінгових розслідувань, які проводяться та будуть проводитися в Україні виникає значно неприємніше питання: чи може бізнес взагалі розраховувати на сталість правил, якщо їх можна змінити вже після того, як товар замовлений, оплачений і вирушив в Україну. Фактично – "заднім числом".

Саме тому, проблема одного невдалого рішення може стати проблемою багатьох ринків. Сьогодні – це фітинги. Завтра в аналогічній ситуації може опинитися будь-який імпортер, який укладає контракти і планує поставки, виходячи з чинних правил.

Рішення що оскаржується, якщо суд визнає такий підхід допустимим, може створити небезпечний прецедент, що вдарить не лише по бізнесу, а торкнеться всіх громадян України. Оскільки за кожним надмірним втручанням держави в бізнес слідує системна криза: зникнення товарів з полиць магазинів, суттєве підняття цін на товари першої необхідності, криза на ринку праці і, як наслідок, втрачені державою податки та несподівані банкрутства. За все це зрештою платить споживач – меншим вибором і вищою ціною.

У підсумку програє і сама держава. Ринок, де правила можуть змінитися посеред гри, відлякує нових гравців, посилює концентрацію і погіршує загальне бізнес-середовище. А це вже сигнал не лише для імпортерів, а й для будь-кого, хто вирішує, чи варто працювати і вкладати кошти в Україні.

Як змінювались правила гри

Історія із запровадженням антидемпінгових мит щодо фітингів розпочиналася цілком законно ще у 2024 році, хоча й супроводжувалася значною кількістю спірних і відверто сумнівних рішень Мінекономіки та МКМТ.

Тоді підставою для рішень МКМТ про порушення розслідування і зрештою про запровадження додаткового (окрім звичайного імпортного) антидемпінгового мита на фітинги, була скарга ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "РОЗМА" та ТОВ "САН ТЕХ РАЙ". Рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 15.10.2024 № АД-569/2024/441-01 було порушене антидемпінгове розслідування щодо імпорту в Україну фітингів для систем водопостачання та опалення походженням з Китайської Народної Республіки та Турецької Республіки.

Згадані компанії стверджували, що фітинги виробляються в Україні, а тому "вітчизняного виробника" потрібно захистити від конкуренції з боку дешевої імпортної продукції. За результатами розслідування у липні 2025 року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі запровадила антидемпінгові мита: для китайської продукції ставка склала неймовірні 166,65%, для турецької – 34,72%.

Оскільки рішення МКМТ як про порушення розслідування, так і про запровадження антидемпінгових мит за його результатами, стосувалися чітко визначеної групи товарів, зокрема фітингів зі вставками з мідних сплавів, його дія не розповсюджувалася на інші види фітингів, такі як зі вставками з нержавіючої сталі. Митниця зі свого боку послідовно не стягувала антидемпінгове мито з імпортерів даної продукції. Тому компанії-позивачі не були зацікавленими сторонами й учасниками згаданого антидемпінгового розслідування.

Чому ж через рік почалися судові позови? Причина, як вже було зазначено – позапроцедурні зміни, внесені МКМТ у рішення про застосування антидемпінгових заходів за результатами розслідування, яке завершилося ще рік тому. Через ці зміни під дію мит потрапив товар, про який у минулорічному розслідуванні навіть не йшлося – фітинги зі вставкою з інших металів.

Тобто якщо минулого року опис був значно вужчим: йшлося про поліпропіленові фітинги зі вставкою з мідних сплавів, то у новій редакції це формулювання замінили на суттєво ширше – "зі вставкою з металу". Різниця може здатися на перший погляд незначною, але насправді новий опис охоплює в рази більший обсяг товару, щодо якого тепер буде застосовуватися фактично заборонна ставка антидемпінгового мита, а відтак і ширше коло імпортерів, яких такі антидемпінгові заходи стосуються.

Нова редакція опису товару поширила дію антидемпінгового мита на види продукції, які не були предметом власне антидемпінгового розслідування і продажем яких займаються зокрема і компанії-позивачі, а саме фітинги зі вставками з нержавіючої сталі.

Якщо відійти від жорстких юридичних формулювань, то фактично перед нами ситуація, коли одним розчерком пера заднім числом змінюються чинні митні правила.

До слова, ТОВ "САН ТЕХ РАЙ" уже не вперше використовує антидемпінгові інструменти на ринку сантехнічної продукції. Раніше компанія разом з іншим заявником ініціювала антидемпінгове розслідування щодо сталевих, алюмінієвих та біметалевих радіаторів для опалення, за результатами якого також було вжито антидемпінгові заходи.

Звісно, сам по собі активний захист власних бізнес інтересів не є чимось протиправним. Питання починаються тоді, коли винятковий інструмент торговельного захисту поступово перетворюється на звичний спосіб перекроювання конкурентного середовища на цілих товарних ринках. Антидемпінгові заходи мають захищати від доведеного демпінгу, а не просто робити імпорт дорожчим і залишати споживачеві менше альтернатив. І саме тому держава в таких справах повинна особливо ретельно відділяти реальний захист заявника від ситуацій, у яких торговельне обмеження може призвести лише до звуження конкуренції та необґрунтоване посилення позицій окремих учасників ринку.

Щоб зрозуміти ситуацію, варто нагадати, як саме розвивалися події із запровадженням антидемпінгових мит.

Коротка хронологія подій

• 18 січня 2024 року заявники подали скаргу про демпінговий імпорт фітингів із Китаю та Туреччини.
• 15 жовтня 2024 року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі розпочала антидемпінгове розслідування. Предметом розслідування були поліпропіленові фітинги, зокрема зі вставками з мідних сплавів.
• 7 липня 2025 року за результатами розслідування Комісія запровадила антидемпінгове мито: 166,65% для продукції з Китаю та 34,72% для продукції з Туреччини. В описі товару так само йшлося про поліпропіленові фітинги, зокрема зі вставками з мідних сплавів.
• 22 травня 2026 року, майже через рік після завершення розслідування, Комісія змінила опис товару: слова "вставки з мідних сплавів" були замінені на значно ширше поняття – "вставки з металу".

Унаслідок таких дій МКМТ антидемпінгове мито почало поширюватися на додаткові види продукції, зокрема, на фітинги зі вставками з нержавіючої сталі, хоча щодо них окремого розслідування не проводилося. Для компаній, які займаються імпортом та продажем українським споживачам такої продукції, це стало цілковитою несподіванкою і поставило під загрозу не лише укладені раніше контракти, а обумовило реальну небезпеку їх банкрутства.

До того ж ні Мінекономіки, ні МКМТ не повідомили учасників ринку про підготовку таких змін і не надали їм можливості подати пояснення, технічні документи чи заперечення. Для бізнесу це було так, ніби нові правила просто дістали з-під столу й поставили перед фактом. Багатьох учасників ринку це шокувало, оскільки такі рішення раніше ніколи не виникали з юридичного вакууму. За ними завжди стояли зрозуміла публічна процедура, встановлені повноваження і можливість для тих, кого це стосується, бути почутими.

Саме тому компанії-імпортери були змушені звернулися до суду, щоб домогтися справедливості та довести незаконність дій Мінекономіки та рішення МКМТ та захистити себе від неправових дій уповноважених державних органів.

Суть проблеми

Варто відразу підкреслити суттєву обставину: компанії-імпортери, які звернулися до суду, не ставлять під сумнів саме право держави застосовувати антидемпінгові заходи. Їхня позиція полягає в іншому: кожен товар, на який держава поширює антидемпінгове мито, повинен пройти передбачену законом процедуру дослідження та доведення фактів демпінгової цінової політики, заподіяння реальної шкоди та причинно-наслідкового зв’язку між ними.

У даному ж випадку, проблема не в самому антидемпінговому миті, а в способі, яким його дію поширили на інший товар. Якщо уповноважені органи вважають, що нова продукція також має підпадати під обмежувальні заходи, це має бути доведено у встановленій процедурі, а не вирішено простою зміною формулювання у вже ухваленому раніше рішенні.

Тобто, для запровадження антидемпінгового мита необхідно пройти повну процедуру: провести розслідування, публічно повідомити про таке розслідування, визначити конкретний товар, встановити факт демпінгу, довести наявність шкоди для української промисловості та причинно-наслідковий зв'язок між імпортом і цією шкодою. Лише після цього можуть запроваджуватися відповідні обмеження.

Такий підхід існує не випадково. Він чітко та покроково передбачений українським та міжнародним законодавством і покликаний одночасно захищати і заявника, і права бізнесу, який займається законною міжнародною торгівлею, та українських споживачів відповідного товару.

Однак у цьому випадку саме цю процедуру було порушено. Наслідком стали зміни, які виявилися неприємним сюрпризом для компаній-імпортерів, які замовили товар у виробників й оплатили його, виходячи з чинних на той момент митних тарифів та правил та надалі планували його реалізацію за економічно обґрунтованими цінами.

МКМТ називає цю ситуацію "уточненням", проте між "уточненням" і "зміною" є принципова різниця. Уточнення може пояснити вже ухвалене рішення, але не повинно створювати нові обов’язки для тих товарів, яких це рішення раніше не охоплювало. Тут же заміна кількох слів дала конкретний матеріальний результат: під мито потрапила продукція, зокрема фітинги зі вставками з нержавіючої сталі, щодо якої окремого дослідження та перевірки необхідних підстав і доказів не проводили.

Водночас закон не залишає державу без необхідних інструментів. Якщо виникають підстави поширити заходи на інший товар, для цього існують процедури розслідування та перегляду. Питання цієї справи саме в тому, чи можна обійти ці процедури, назвавши фактичне розширення сфери застосування антидемпінгового мита "уточненням".

Розширення сфери дії вже ухваленого рішення без нового розслідування створює дуже небезпечний прецедент, коли обмеження починають застосовуватися до продукції, щодо якої не перевірялися ні факти демпінгу, ні наявність шкоди заявникам.

Окремим аргументом є питання процедурних гарантій. Позивачі не були повідомлені про підготовку відповідних змін, не брали участі у будь-якому дослідженні щодо нової категорії товарів і не мали можливості надати технічні документи чи власні пояснення.

Чому ця справа важлива для українського бізнесу та України загалом

Ідеться не просто про адміністративний судовий спір з Мінекономіки чи бізнесові баталії між імпортерами та виробниками, хай і не прямі. Позов до суду – це не спроба ухилитися від сплати мита чи оскаржити право держави на захист вітчизняного виробника.

Ідеться про правила, за якими має працювати український бізнес. І для бізнесу принципово важливо, щоб ці правила були передбачуваними.

Компанії укладають довгострокові зовнішньоекономічні контракти, планують логістику, формують ціни й асортимент, виходячи з чинного нормативного регулювання. Якщо ж до чинних правил можна вносити зміни у "ручному режимі" і ці зміни вносять корективи у нормативні акти фактично заднім числом, це руйнує саму логіку ведення бізнесу. Якщо після завершення розслідування перелік товарів може бути суттєво змінений без нової процедури, виникає ризик непередбачуваних фінансових наслідків.

Водночас держава зацікавлена у тому, щоб антидемпінгові механізми залишалися публічними та ефективними. Якщо процедури будуть нехтуватися або викликатимуть сумніви у їхній прозорості, це може негативно впливати як на довіру бізнесу, так і на подальшу практику застосування торговельного законодавства.

Антидемпінгове законодавство не створювалося як інструмент боротьби з конкурентами. Його головна мета – забезпечити чесну конкуренцію на внутрішньому ринку та захистити національного виробника від недобросовісного імпорту.

Саме тому кожне рішення про запровадження або розширення торговельних обмежень має спиратися не лише на економічну доцільність, а й на бездоганне дотримання встановленої законом процедури. Інакше будь-яке рішення, навіть ухвалене з наміром підтримати українське виробництво, ризикує стати предметом тривалих судових спорів та поставити під сумнів передбачуваність державної політики у сфері міжнародної торгівлі.

Зміна опису товару без проведення відповідного розслідування щодо нових груп товару – це дуже небезпечний прецедент. Мінекономіки та МКМТ уперше використали просту зміну формулювання в уже ухваленому рішенні для фактичного розширення переліку товарів, на які поширюється антидемпінгове мито.

Якщо визнати такий підхід допустимим, надалі державні органи отримають аргумент на користь можливості у такий самий спосіб поширювати вже запроваджені заходи на інші товари, без нового розслідування, без встановлення факту демпінгу та шкоди, без повідомлення бізнесу і без можливості надати заперечення. Тоді будь-який офіційно затверджений опис товару фактично перестане бути остаточним і передбачуваним, оскільки його можна буде суттєво розширити під виглядом "уточнення".

Саме тому ця справа важлива не лише для окремих імпортерів: вона стосується загальних меж повноважень державних органів та передбачуваності правил ведення бізнесу в Україні.

Попри те, що суд триває, уже сьогодні очевидно, що його рішення матиме вплив не лише на долю кількох імпортерів, а й на подальшу практику застосування антидемпінгового законодавства в Україні. До того ж саме рішення суду також стане прецедентним. Фактично суд має провести межу: де закінчується допустиме "уточнення" вже ухваленого рішення і починається зміна правил, яка потребує нової процедури.

Залишається сподіватися, що суд розбереться в усіх деталях і обставинах справи та врахує, які наслідки обраний підхід може мати для майбутньої практики торговельних розслідувань. Бо в цій справі йдеться вже не лише про фітинги – йдеться про те, чи можуть правила змінюватися після завершення гри.